Методи контролю. Поточний контроль успішності студентів

Поточний контроль успішності студентів

здійснюється за двома напрямами:

- контроль за систематичністю та активністю роботи студента на семінарських та інших практичних заняттях;

- контроль за виконанням завдань самостійного опрацювання та засвоєння матеріалу;

оцінювання відбувається протягом семестру з метою контролю за рівнем засвоювання і творчого застосування знань у вигляді усного опитування, контрольних тематичних завдань та термінологічних диктантів, написання творчої роботи (есе) з проблем курсу. Передбачено проведення одного модуля у вигляді письмових тестових завдань.

Всі заплановані форми поточного контролю (крім модульного тесту) оцінюються від 0 до 5 балів, де 5 - найвища, а 0 – найнижча оцінка. З усіх отриманих оцінок (включно із найнижчою – 0 балів) вираховуються середнє арифметичне, отриманий результат множиться на коефіцієнт – 10. До отриманого цілого числа додається результат модуля який оцінюється від 0 до 10 балів. Так формується підсумкова оцінка за семестр, яка не перевищує 50 балів.

Підсумковий контроль рівня знань студентів

Здійснюється раз на семестр у формі заліку. Студент допускається до підсумкового контролю за наступних умов:

– відвідання більше половини семінарських занять;

– виконання модульних завдань із позитивною оцінкою;

– здобуття у підсумку роботи за семестр не менше 25 балів за результатами поточної та проміжної форм контролю разом.

Модульний (проміжний) контроль (10 Балів)

Контрольні заходи модульного контролю з «Неориторики» проводяться під час семінарських занять в академічній групі відповідно до розкладу занять.

Контрольні заходи модульного контролю проводяться у комбінованій формі: у вигляді тестування та письмових контрольних робіт. В окремих випадках можна застосовувати й інші форми модульного контролю: письмові завдання, усні колоквіуми та ін. Вид контрольного заходу та методика урахування складових модульного контролю при визначенні оцінки за МК розробляється викладачам і затверджується кафедрою.

До контрольного заходу відповідного модульного контролю студент допускається незалежно від результатів поточного контролю. На консультаціях студент може відпрацювати пропущені семінарські заняття, захистити індивідуальні завдання, реферати, а також ліквідувати заборгованості з інших видів навчальної роботи.

У разі відсутності студента на контрольному заході модульного контролю або при одержаній незадовільній оцінці за результатами модульного контролю йому надається право на повторне складання в індивідуальному порядку. При цьому одержана позитивна оцінка модульного контролю виставляється в журнал обліку роботи академічної групи через дріб.

Підсумковий (семестровий) контроль

Позитивна оцінка поточної успішності (сумарного результату проміжної і модульної оцінки за семестр) за умови відсутності пропущених або невідпрацьованих семінарських занять є підставою допуску до підсумкової форми контролю.

З дисципліни «Неориторика» передбачена така форма звітності, як залік, який проводиться у кінці семестру. Протягом семестру студент може набрати до 70 балів. На заліку – максимально 30 балів. Для допуску до заліку студент повинен набрати за результатами поточного і модульного контролю не менше 30 балів.

Залік є обов’язковою підсумковою формою контролю, яка дає змогу оцінити системне, а не фрагментарне засвоєння навчального матеріалу з «Неориторики» і не може бути зведена до рівня поточних форм контролю. Оцінка за залік «автоматично» не виставляється.

Залік з «Неориторики» проводиться у письмово-усній формі. Студенти отримують письмові тестові завдання, за які максимально можна отримати 30 балів.

25-30 балів – «відмінна» відповідь;

18-25 бали – «добра» відповідь;

17-10 балів – «задовільна» відповідь;

9-0 балів – «незадовільна» відповідь.

13. Розподіл балів, які отримують студенти

Шкала оцінювання: національна та ECTS

14. Рекомендована література

1. Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Риторика: Навч. пос. – Львів, 2001.

2. Азбука делового общения. Встречи. Переговоры. – М., 1991.

3. Александров Д.Н. Риторика. М., 1999.

4. Алексеев Н.С., Макарова З.В. Ораторское искусство в суде. – Л., 1989.

5. Анисимова Т.В., Гимпельсон Е.Г. Современная деловая риторика. – М., Воронеж, 2002.

6. Античные риторики. – М., 1978.

7. Апресян Г.З. Ораторское искусство. – М., 1978.

8. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів, 1990.

9. Бельчиков Ю.А. Говори ясно и просто. – М., 1980.

10. Беркли-Ален М. Забытое искусство слушать. – С.-Петербург, 1997.

11. Бєзменова Н.А. Очерки по теории и истории риторики. – М., 1991.

12. Бондаренко П.С. Судова промова. – Львів, 1972.

13. Вагакова Д.Х. Риторика в интеллектуальных играх и тренингах. – М., 1999.

14. Вандашев В.М. Риторика: екскурс в історію вчень і понять: Навч. посібник. – К., 2003.

15. Васильев А.К. Основы культуры речи. – М., 1990.

16. Введенская Л.А., Павлова Л.Г. Культура и искусство речи. – М., 1995.

17. Виклади давньослов'янських легенд, або міфологія, укладена Я.Ф. Головецьким. – К., 1991.

18. Волков А.А. Основы риторики. – М., 2003.

19. Вомперский В.П. Русские риторики ХУІІ-ХУІІІ вв. – М., 1988.

20. Гиндин С.И. Риторика и проблемы структуры текста // Общая риторика. – М., 1986.

21. Гойхман О.Я., Надеина Т.М. Основы речевой коммуникации. – М., 1997.

22. Голуб И.Б., Розенталь Д.Э. Секреты хорошей речи. – М., 1993.

23. Горелов И.Н. Умеете ли вы общаться. – М., 1991.

24. Граудина Л.К., Миськевич Р.И. Теория и практика русского красноречия. – М., 1989.

25. Гурвич С.С., Погоріло В.Ф., Герман М.А. Основи риторики. – К., 1988.

26. Гуревич С.С. Основы риторики. – К., 1988.

27. Далецкий Ч. Практикум по риторике. – М., 1996.

28. Демосфен. Речи. – М., 1994.

29. Дерябо С., Ясвин Б. Гроссмейстер общения. – Луганськ, 1998.

30. Златоструй. Древняя Русь Х-ХІІІ векав. – М., 1990.

31. Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі. – К., 1988.

32. Иванова С.Ф. Искусство диалога или беседы о риторике. – Пермь, 1992.

33. Иванова С.Ф. Путь к современной риторики. – М., 1990. – Ч. 1, 2.

34. Иванова С.Ф. Специфика публичной речи. – М., 1978.

35. Ивин А.А. Искусство правильно мыслить. – М., 1986.

36. Ивин А.А. Риторика. – М., 2000.

37. Карнеги Д. Как выробатывать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публічно. – М., 1994.

38. Києво-Печерський патерик. – К., 1991.

39. Клюев Е.В. Риторика: Учеб. пособие для вузов. – М., 2001.

40. Кони А.Ф. Советы лекторам. Искусство речи на суде // Избр. соч. в 2 т. – М., 1959.

41. Корж Н.Г., Луцька Ф.Й. Із скарбниці античної мудрості. – К., 1988.

42. Кохтев Н.Н. Риторика. – М., 1994.

43. Кошанский Н. Специфика публичной речи. – М., 1978.

44. Кошачевськйй С.С. Техніка мови. – К., 1963.

45. Кушнер М. Умение выступать на публике для „чайников”: Пер. с англ.. – М., 2006.

46. Лабунская В.А. Невербальное общение: соціально-перцептивный поход. – Ростов н/Д, 1986.

47. Леви В. Искусство быть другим. – М., 1986.

48. Лезер Ф. Тренировка памяти. – М., 1979.

49. Леммерман X. Учебник риторики. Тренировка речи с упражнениями. – М., 1997.

50. Лисовский В.Т. Диспуты на морально-этические темы. – М., 1988.

51. Логика и риторика. Хрестоматия. – Минск, 1997.

52. Львов М.Р. Риторика. – М., 1995.

53. Льюис Д. Язык эффективного общения. – М., 2005.

54. Макарова С.К. Техника речи. – М., 1993.

55. Максимов В.И. Точность и выразительность слова. – Л., 1968.

56. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика: Навч. посібник. – К., 2003.

57. Минеева С.А. Полеміка – диспут – дискуссия. – М., 1990.

58. Михайличенко Н.А. Основы риторики. – М., 1994.

59. Михайловская М.Г., Одинцов В.В. Искусство судебного оратора. – М., 1981.

60. Мовчан П. Ключ розуміння. – К., 1990.

61. Мороз О., Омеляненко Б. Перші кроки до майстерності. – К., 1982.

62. Мудрик А.В. Время поисков и решений, или старшеклассникам о них. – М., 1990.

63. Мурашов А.А. Основы педагогической риторики. – М., 1996.

64. Мурашов А.А. Риторика. Хрестоматія-практикум. – М., 1999.

65. Найдорожчі скарб. Слово про рідну мову. Поезії, вислови. – К., 1990.

66. Об ораторском искусстве. – М., 1980.

67. Одинцов В.В. Стилистика текста. – М., 1980.

68. Ораторы Греции. – М., 1985.

69. Основы ораторского майстерства. – М., 1980.

70. Павлова Л.Г. Спор, дискуссия, полемика. – М., 1991.

71. Петровская Л.А. Компетентность в общении. Социально-психологический тренинг. – М., 1989.

72. Петровский А.В. Что мы знаем и чего не знаем о себе? – М., 1988.

73. Пиз А. Язык жестов. Что могут расказать о характере и мыслях человека его жесты. – Воронеж, 1992.

74. Плутарх. Порівняльні життєписи. – К., 1991.

75. Прокопович Феофан. Філософські твори. – Т. 1. – К., 1979.

76. Прошунин Н.Ф. Что такое полемика? – М., 1985.

77. Рождественский И.В. теорія риторики. – М., 1997.

78. Рувинский Л.И. Самовоспитание личности. – М., 1984.

79. Савкова З.В. Лектор и его голос. – М., 1972.

80. Савкова З.В. Техника звучащего слова. – М., 1988.

81. Сагач Г.М. Живе слово полеміста. – К., 1991.

82. Сагач Г.М. Золото слів. – К., 1993.

83. Сагач Г.М. Риторика. – К., 2000.

84. Сковорода Григорій. Сад пісень. – К., 1983.

85. Слемнев М.А., Васильков В.К. Диалектика спора. – Минск, 1990.

86. Сопер П. Основы искусства речи. – М., 1992.

87. Таранов П.С. Искусство риторики. – М., 2001.

88. Томан І. Мистецтво говорити. – К., 1989.

89. Українські прислів'я та приказки. – К., 1984.

90. Утченко С.Л. Цицерон и его время. – М., 1972.

91. Формановская Н.И. Речевой этикет и культура общения. – М., 1989.

92. Хазагеров Г.Г., Лобанов И.Б. Риторика. – Ростов н/Дону, 2004.

93. Цзен Н.В., Пахомов Ю.В. Психотренинг: игры и упражнения. – М., 1988.

94. Цицерон. Три трактата об ораторском искусстве. – М., 1972.

95. Шведов И.А. Искусство убеждать: Беседы о современном красноречии. – К., 1986.

96. Шейнов В.П. Искусство убеждать. – М., 2001.

97. Шепель В.П. Секреты личного общения. – М., 1994.