Особливості розвитку української культури на початку ХХ ст. Освітній та науково-технічний рівень

На початку XX ст. поглибився розрив у розвитку культури в Україні: в той час як невеликий прошарок суспільства виходив у своєму культурному розвитку на європейський рівень, переважна більшість населення не була знайома навіть з елементарними досягненнями культури. Рівень писемності в Україні був нижчим від середнього для Європейської Росії показника. Так, серед селян в українських губерніях письменних було від 4 до 10 відсотків, тоді як у Московській і Петербурзькій губерніях - близько 20 відсотків. Політика русифікації особливо давалася взнаки в галузі освіти. В університетах у період реакції було суворо заборонено читання курсів української мови, літератури та історії України. Таємними інструкціями влада забороняла брати на викладацьку роботу педагогів, яких підозрювали в "мазепинстві", "сепаратизмі". Часто-густо адміністрація навчальних закладів забороняла співати українські пісні, декламувати вірші, навіть виконувати музичні твори з українського мелосу. В Миргородській гімназії навіть висіла табличка "В стенах гимназии воспрещается воспитанникам говорить на малорусском языке"Значна частина "Просвіт", які почали свою роботу в період революції 1905-1907 рр., була закрита, заборонялись українські бібліотеки, "Товариство грамотності", видані вже українські книжки не надходили у продаж, серед них навіть Євангеліє українською мовою.Та все ж революція 1905-1907 рр. призвела до помітних зрушень системі освіти. Скорочується мережа церковнопарафіяльних шкіл, тимчасово запроваджується в ряді шкіл вивчення української мови і викладання нею. Жінкам було дозволено вступати до вузів як вільним слухачкам. В ряді міст України створено вищі жіночі курси. У 1908 р. в Києві був заснований Фребелівський жіночий педагогічний Інститут. Великого поширення набули різні культурно-освітні заклади, особливо Народні будинки. У Києві Лук'янівський Народний будинок має свою бібліотеку-читальню, 2 вечірніх класи для дорослих, амбулаторію, чайну, їдальню, нічний притулок. Тут відбувалися кіносеанси, лекції, спектаклі, народні читання. Таким чином, на початку XX ст. українська культура робить значні кроки в своєму розвитку. Під впливом зростання національної самосвідомості народу відбувається процес духовного розкріпачення українських митців. Однак серйозні суперечності гальмували культурний процес. Це і русифікація, і розрив між високою культурою еліти та відсутністю доступу до неї переважної більшості українського народу.

На початку ХХ ст. активізується революційний процес. Його складовоб став творчий доробок як російських, так і європейських митців. В Україну широким потоком входили передові ідеї наукової і філософської думки. Загострилося протистояння між двома великими напрямками прихильників «чистого» мистецтва і прихильників ідейно-революційного спрямування.Прихильники «чистого» мистецтва брали за основу мотиви, пов’язані з ідеалістичним баченням села і селянства. Письменники революційно-демократичного напрямку орієнтували свою творчість на робітничий класта різночинну інтелігенцію. На творчість пролетарських письменників істотно впливали марксистські ідеї.Революційні події 1905-1907 рр. дали багатий матеріал для низки літературних і мистецьких творів. Зокрема повість М.Коцюбинського «Фата Моргана», де він показав становлення революційних виступів, ідеалізм бачення революційного процесу і що це дало за відсутності належної організації. У цій повісті автор показав нерозуміння і протиборство двох соціальних груп щодо ідеї власної свободи.Українське духовенство на початку сторіччя поводилося не найкраще, чим викликало зневажливе ставлення до цієї інституції. Це породило низку літературних творів атеїстичного спрямування, де висміюється й гостро критикується релігійна мораль, якою її бачили сучасники.Гостра ідеологічна боротьба розгорнулася на ниві суспільних наук. Особливо активно працював М.Грушевський.Ідеологія царського уряду не хотіла розуміти й активно ігнорувала потребу в розвитку освіти. Це було характерним для всієї Російської імперії. Україна не була винятком. Вважалося, що підвищення рівня освіченості збільшує вільнодумство. Українська мова була заборонена. Закривалися «Просвіти», видавництва, навчання, театральні вистави українською.