Тема. Загальні педагогічні поняття

1. Понятійний апарат педагогіки.

2. Система педагогічних наук.

3. Взаємозв’язок педагогіки з іншими науками.

література

1. Педагогіка. За ред. А.М.Алексюка. - К.: Вища школа, 1985. С.10-17.

2. Педагогіка. За ред. М.Д.Ярмаченка. - К.: Вища школа, 1986. С.27-29.

3. Фіцула М.М. Педагогіка. - К.: Академія, 2000. С.20-25.

4. Щербань П.М. Прикладна педагогіка. - К.: Вища школа, 2002. С.7-8.

5. Ягупов В.В. Педагогіка. - К.: Либідь, 2002. С.29-32, 35-38.

Педагогіка – це наука про навчання, виховання і розвиток підростаючого покоління і дорослих людей. Вона дає відповідь на питання, як, на яких засадах треба будувати виховання, освіту, навчання.

Кожна наука має свої поняття, які властиві лише їй – це так звані категорії. Категорії педагогіки – це найзагальніші поняття, що відображають основні, найістотніші сторони і зв’язки явищ об’єктивного світу.

Термін процес (від лат.processus – просування) означає рух уперед, послідовну зміну стадій, станів розвитку; сукупність послідовних змін з метою досягнення якогось результату. Словосполучення педагогічний процес означає виховний рух, проходження, просування вперед.

Педагогічний процес (навчально-виховний процес) – цілеспрямована, свідомо організована, динамічна взаємодія педагога і вихованців, у процесі якої вирішуються суспільно необхідні завдання освіти і гармонійного виховання. Педагогічний процес – цілісний процес, що органічно поєднує навчання, виховання та розвиток вихованців.

Виховання – цілеспрямований процес формування особистості у відповідності з природою особистості, вимогами суспільства, колективу, самої особистості.

Виховання в широкому соціальному значенні – процес формування особистості під впливом навколишнього середовища, умов, суспільного ладу ("виховує життя").

Виховання в широкому педагогічному значенні – формування особистості під впливом діяльності педагогічного колективу закладу.

Виховання у вузькому педагогічному значенні – діяльність педагога, спрямована на досягнення конкретної мети в колективі учнів.

Виховання в гранично вузькому значенні – формування певних якостей, взаємодія вихователя і вихованця.

Самовиховання -цілеспрямований, свідомий процес формування морально-психологічних якостей, робота над удосконаленням самого себе.

Перевиховання –процес, спрямований на подолання негативних рис особистості.

Соціалізація людини – процес перетворення людської істоти на суспільний індивід, утвердження її як особистості, залучення до суспільного життя як активної, дієвої сили.

На певному щаблі суспільного розвитку складовою частиною виховання в широкому його значенні стає освіта.

Освіта – процес і результат систематизованих знань і зв’язаних з ними способів практичної і пізнавальної діяльності. Освічена – та людина, що має спеціальність, досконало знає свою справу і в той же час вміє ввійти в будь-яке інше коло пізнання, бути культурною. Тобто, не кожна людина, яка закінчила навчальний заклад є освіченою. Народ підкреслює, що освічена людина та, в якій є ще й людяність, духовне багатство.

Самоосвіта – процес задоволення потреб у знаннях.

Основним шляхом і засобом здобуття освіти є навчання, в процесі якого реалізуються цілі освіти.

Навчання - цілеспрямований процес взаємодії учителя і учнів, спрямований на оволодіння знаннями, уміннями і навичками, розвиток їхніх інтелектуальних можливостей, озброєння методами самостійної пізнавальної діяльності.

Розвиток -взаємозв’язаний процес кількісних і якісних змін, які відбуваються як в анатомо - фізіологічній так і в соціальній сферах (становлення світогляду, моральних поглядів, переконань). Розвиток людини дуже складний процес. Він проходить під впливом зовнішніх (середовища) і внутрішніх (біологічних) впливів.

Саморозвиток – психічний або фізичний розвиток людини, якого вона досягє самостійними заняттями, вправами.

Формування – результат розвитку, означає її становлення, здобуття стійких властивостей і якостей. Це надання певної форми, завершеності процесу становлення особистості, досягнення нею рівня зрілості та стабільності. Інакше кажучи, формування є процесом становлення людини як соціальної істоти під впливом різноманітних факторів – соціальних, економічних, ідеологічних, психологічних, педагогічних тощо.

Всі поняття взаємопов’язані та взаємозумовлені.

До ХVІІ ст. педагогіка розвивалась у рамках філософії. Поступово, внаслідок поділу знань про освіту і виховання, утворилась ціла система педагогічних наук.

Загальна педагогіка – вивчає головні теоретичні й практичні питання виховання, навчання і освіти, досліджує загальні проблеми навчально-виховного процесу. Складається з 4-х розділів:

- основи педагогіки (її філософські засади, характеристика систем освіти);

- теорії навчання та освіти (дидактика);

- теорії виховання (сутність процесу виховання);

- теорії управління навчально-виховним процесом (школознавство).

Вікова педагогіка –(дошкільна, шкільна, педагогіка дорослих) досліджує закони та закономірності виховання, навчання й освіти, організаційні форми й методи навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп.

Галузеві педагогіки – військова, спортивна, вищої школи, профтехосвіти та ін. Серед галузей педагогіки, зосереджених на педагогічних проблемах дорослих, швидко розвивається педагогіка вищої школи, яка розкриває закономірності навчально-виховного процесу у вищих закладах освіти, специфічні проблеми здобуття вищої освіти.

Корекційна педагогіка (спеціальна, дефектологія) - вивчає і розробляє питання виховання, навчання та освіти дітей з різними вадами:

сурдопедагогіка (навчання й виховання глухих і глухонімих),

тифлопедагогіка (навчання і виховання сліпих і слабкозорих),

олігофренопедагогіка (навчання й виховання розумово відсталих і дітей із затримкою розумового розвитку),

логопедія (навчання і виховання дітей з порушеннями мовлення),

виправно-трудова педагогіка (перевиховання неповнолітніх і дорослих злочинців)

Історія педагогіки і школи – вивчає розвиток педагогічних ідей і практику освіти на різних етапах розвитку людського суспільства.

Порівняльна педагогіка – порівнює системи освіти різних країн.

Шкільна гігієна – вивчає і визначає санітарно-гігієнічні умови життя учнів, організацію навчального процесу залежно від віку, стану здоров’я.

Часткові, або предметні методики – предметом дослідження яких є закономірності викладання і вивчення конкретних навчальних дисциплін у закладах освіти всіх типів.

Наприкінці ХХст. намітився стрімкий розвиток соціальної педагогіки, предметом вивчення якої є соціально-педагогічні проблеми. Спрямована на перетворення соціального середовища, попередження конфліктів, оптимізацію стосунків особистості і соціуму. Поняття "соціальна" вбирає в себе все те, що пов’язано з людиною, взаємодією людей. Тому предметом уваги соціальної педагогіки є не лише сама людина, а людина у середовищі, у взаємодії з різними соціальними інститутами (сім’єю,школою, обєднаннями)Завданням є пошуки методів і засобів попередження проблем, виявлення і обґрунтування шляхів усунення причин, які породжують ці проблеми, забезпечення профілактики негативних явищ, відхилень у поведінці людей і таким чином оздоровлення соціального мікросередовища.

агогіка -наука про вивчення проблеми запобіганню відхиленням у поведінці дітей та підлітків

герогіка – наука про соціально педагогічні проблеми людей похилого віку;

андрогогіка – наука про освіту та виховання людини впродовж усього її життя;

віктимологія – наука про різні категорії людей, які стали жертвами несприятливих соціальної організації та насильства.

Народна педагогіка – галузь педагогічних знань, надбання попередніх поколінь у системі виховання і навчання дітей з урахуванням національних особливостей та менталітету народу.

Педагогіка має широкі та тісні зв’язки з іншими галузями людських знань. Це зумовлено тим, що у процесі розв’язання педагогічних проблем виникає необхідність використання різноманітних даних суміжних наук. Тісно пов’язана педагогіка з психологією, анатомією і фізіологією людини, соціологією, політикою, етикою і естетикою, демографією, економікою та інш.

Типи зв’язку: взаємовплив; взаємодія; взаємопроникнення; інтеграція; міжнаукові зв’язки

Форми: спирається на ідеї інших наук; використовує методи дослідження з інших наук; використовує результати; проводить дослідження спільно з іншими науками; дає замовлення з іншими науками на дослідження певних явищ.

Так, філософські науки допомагають педагогіці визначити мету виховання, правильно враховувати дію загальних закономірностей людського буття і мислення, надають оперативну інформацію про зміни в науці та суспільстві, коригуючи спрямованість виховання. Психологія вивчає закономірності розвитку психіки людини, а педагогіка-ефективність виховних впливів, які спричиняють зміни у її внутрішньому світі та поведінці. Кожен розділ педагогіки спирається на відповідний розділ психології. Анатомія і фізіологія людини — база для розуміння біологічної сутності людини: розвитку вищої нервової діяльності, першої та другої сигнальних систем, розвитку й функціонування органів чуттів, опорно-рухового апарату, серцево-судинної та дихальної систем. Соціологія допомагає в пізнанні таких систем суспільства, як сім’я, школа, трудові колективи, формальні і неформальні групи, дає чітке уявлення про роль соціального середовища у формуванні особистості, розкриває основні механізми соціалізації людини. Етнографія вказує на національні особливості людей, які є представниками різних етнічних груп.

Гігієна дітей і підлітків сприяє організації на наукових засадах у закладах освіти заходів щодо зміцнення здоров'я, фізичного розвитку школярів, трудової діяльності дітей та підлітків, плануванню будівництва та обладнання навчальних і дитячих закладів різних типів. Зв'язок педагогіки з медициною став передумовою формування корекційної педагогіки як спеціальної галузі педагогічних знань, предметом якої є освіта дітей із вродженими чи набутими відхиленнями в розвитку. У взаємозв'язку з медициною вона розробляє систему засобів, що дають змогу досягти терапевтичного ефекту й полегшити процеси соціалізації, компенсувати наявні дефекти.

Етика служить основою морального виховання, естетика – естетичного.

Зв'язок педагогіки з іншими науками відбувається в різних напрямах. По-перше, це спільність об'єктів (понять, закономірностей, концепцій, предметів, процесів, критеріїв, методів). По-друге, взаємодія, взаємовплив, взаємопроникнення, інтеграція педагогіки та інших наук. По-третє, педагогіка спирається на ідеї інших наук (людина формується у діяльності — з філософії); використовує методи дослідження інших наук (анкетування — із соціології), результати досліджень інших наук (насамперед психології); проводить дослідження спільно з іншими науками; дає замовлення іншим наукам на дослідження певних явищ.

На сучасному етапі педагогіка покликана вирішувати, зокрема, такі завдання: а) вдосконалення змісту освіти; б) вироблення принципово нових засобів навчання, навчального обладнання; в) підготовка підручників відповідно до вдосконалення змісту освіти; г) комп'ютеризація праці вчителя; г) вироблення нових і модернізація наявних форм і методів навчання; д) підсилення виховної ролі уроку; е) вдосконалення змісту й методики виховання; є) удосконалення політехнічної підготовки учнів, їх професійної орієнтації та підготовки до праці; ж) вироблення шляхів демократизації та гуманізації життя і діяльності школи.