Вир-во та проблема задоволення зрост. потреб

Виробництво -процес ств матеріал і дух благ необх для задоволення потрб людини,для існування і розвитку су-ва.

Фактори в -ва:

Земля-базис в-ва.праця.капітал-засоби в-ва.здатність до підприємництва.інформація.наука.освіта.екологія.енергія.час.

З точки зору дії закону зростання потреб необхідно відрізняти такі три великі групи потреб: традиційні, або дійсні, нові і такі, що тільки-но зароджуються.

Під традиційними потребами такі, які стали для людей звичними, тобто нормативними. Для задоволення цих потреб виробництво виготовляє відповідну продукцію.

нові потреби, тобто потреби в таких матеріальних благах і послугах, які ще не стали звичними для більшості населення, які щойно усвідомлюються людьми як нові потреби. Оскільки виробництво і наука розвиваються, то створюються умови для освоєння в перспективі нових предметів споживання та засобів виробництва. На основі цього виникають абсолютно нові потреби.

14. Економічна система її сутність та структ. елементи.

Економічна система — це сукупність і взаємодія системиек відносин в-ва та розподілу, обміну іспоживання не залежно від історичного етапу розвитку.

Суб’єкти ек системи:

*домогосподарства(споживачі)

*п-ва(виробники)

*держава

елементів:

1.Продуктивні сили – це конкретна сукупність засобів і предметів праці, що складають матеріальну основу сусп. в-ва, працівників з притаманнимиім фіз. і розумовими здібностями, науки, технологій, інформації, методи організації та управління в-вом.

2.Ек відносини – виникають між членами суспільства з приводу в-ва, розподілу і споживання матеріальних і нематеріальних благ:

*техніко-ек відносини – з приводу створення і використання знарядь та предметів праці в процесі в-ва

*організаційно-ек відносини – з приводу організації в-ва.

*соц.-ек відносини – відносини власності на засоби в-ва і продукт праці.

3.Господарський механізм – це сукупність конкретних ек форм, методів та важелів регулювання ек діяльності сусп

15.Економічні відносини

Економічні відносини — відносини і зв’язки між людьми, що виникають у процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання вироблених благ. Продуктивні сили, виражаючи відношення суспільства до природи, не вичерпують зміст економічної системи. Вона завжди включає в себе і певну суспільну форму продуктивних сил, і спосіб організації економічної системи, які створює сукупність економічних відносин між людьми.

*техніко-ек відносини – з приводу створення і використання знарядь та предметів праці в процесі в-ва

*організаційно-ек відносини – з приводу організації в-ва.

*соц.-ек відносини – відносини власності на засоби в-ва і продукт праці

Створення продукту за всіх умов є суспільним процесом. Факти свідчать, що люди виробляють життєві блага не ізольовано один від одного, не поодинці, а об’єднуючись певним чином, спілкуючись один з одним і взаємодіючи.

Суспільне виробництво в широкому розумінні складається з власне виробництва, розподілу, обміну і споживання. Це чотири фази чи сфери суспільного виробництва.

16. Типи та еволюція ек.систем. Формаційний та цивілізований підходи..

) Традиційна економічна система панувала в минулому, і зараз деякі її риси властиві слаборозвинутим країнам. Вона характеризується багатоукладністю економіки, збереженням натурально-общинних форм господарювання, відсталою технікою, широким застосуванням ручної праці, нерозвиненою інфраструктурою, найпростішими формами організації праці і виробництва, бідністю населення. 2) Ринкова економічна система (економіка капіталізму вільної конкуренції) характеризується пануванням приватної власності на економічні ресурси, передбачає функціонування великої кількості діючих виробників і покупців товарів, свободу вибору підприємницької діяльності. Змішана економічна система характеризується такими рисами:

-різноманітністю (плюралізмом) форм власності й рівноправним функціонуванням різних господарюючих суб'єктів (приватних, колективних, державних);

- високим рівнем розвитку продуктивних сил і наявністю розвинутої ринкової інфраструктури суспільства;

- оптимальним поєднанням ринкового механізму з державними методами регулюванням економіки, які органічно переплітаються і доповнюють один одного;

- орієнтацією на посилення соціальної спрямованості розвитку економіки.

Формаційний підхід

передбачає, що розвиток людського суспільства відбувається як послідовна зміна одного способу виробництва іншим:

— первіснообщинний;

— рабовласницький;

— феодальний;

— капіталістичний;

— комуністичний.

Однак у сучасних умовах формаційний підхід при визнанні певних його положень піддається критичному аналізу.

В основу цивілізаційного підходу покладено такі принципи:

1) багатовимірності аналізу економічних систем;

2) природної еволюційної поступовості історичного процесу;

3) відмови від класових, конфронтаційних оцінок змісту і цілей системи;

4) пізнання системи в єдності її економічних і соціокультурних елементів;

5) посилення ролі людського фактора у суспільному розвитку, визнання світової історії як єдиного планетарного цілого

17. Власність як економічна категорія. Структура власності, її типи, види і форми.

Власність – це належність речей, матеріальних і духовних цінностей певним особам, юридичне право натаку належністьь і ек відносини між людьми з приводу належності, розподілу і перерозподілу обєктів власності.

Відносини власності виникають між людьми з приводу привласнення матеріальних і духовних цінностей.

Привласнення означає ставлення людей до речей як до своїх.

Двома найважливішими підсистемами власності є: економічна і юридична.

Суб’єкти власності – це носії відносин власності, ті кого стосуються відносини володіння, розпорядження та користування майна(дом.госп, п-ва, держава, закордонні суб’єкти).

Об’єкт власності – це все те, що є власністю і належить суб’єкту власності(мат, фін, інтелектуальний продукти, ек ресурси, засоби в-ва тощо)

Функції власності:

1.визначення цільової спрямованості в-ва

2.характер розподілу, обміну і споживання результатів і доходів даного в-ва

3.формування сусп. форми праці

4.реалізація і узгодження системи ек інтересів різних госп суб’єктів

5.визначення всього сусп. устрою в-ва соц. ієрархії, становища людини в сусп..

Типи власності: суспільна і приватна

Форми власності: Державна, колективна, індивідуально-трудова, індивідуально не трудова, змішана

Види власності:загальнодержавна, комунальна, кооперативна, акціонерна, партнерська,власність громадських організацій, особиста, сімейна, індивідуальна власність з використанням найманої праці,

18. Власність на з-би вир-ва.

Власність на засоби виробництва – привласнення різними суб'єктами власності (індивідом, державою та ін.) засобів виробництва в усіх сферах суспільного відтворення (безпосередньому виробництві, обміні, розподілі та споживанні). У безпосередньому виробництві власність на засоби виробництва за капіталізму здійснюється в процесі праці й виражається в таких категоріях, як вартість, постійний капітал, основний капітал, технологічне підкорення праці капіталом, органічна будова капіталу та ін., у сфері обміну – через механізм цін на засоби та предмети праці у сфері оптової та роздрібної торгівлі

19.Тенденції розвитку відносин власності в Україні

Україна на сучасному етапі знаходиться в перехідному періоді від соціалізму до капіталізму. основним змістом перехідного періоду від соціалізму до капіталізму повинен бути процес перетворення суспільних форм володіння, розпорядження й користування власністю в форми приватні. економічною основою перехідного періоду повинна бути багатоукладна^32! економіка, в якій одночасно співіснують різні форми власності: суспільні, приватні, змішані.

20. Об’єкти власності. Права власності

Обєкт власності - все, що є власністю і належить суб'єкту власності (певним особам, організаціям, державі), матеріальний, фінансовий, інтелектуальний продукт, економічні ресурси, засоби виробництва тощо.

Пра́во вла́сності – це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах,.

А.Оноре запропонував визначення права до складу якого входять 11елементів:

1)Право володіння – винятковий фіз. контроль над річчю, або право виняткового користування нею.

2)Право на використання – застосування корисних властивостей благ для себе.

3)Право управління, тобто право вирішувати, як і ким моде бути використана річ

4)Право на дохід5)Право на відчуження

6)Право на безпеку7)Право передати річ

8)Безстроковість9)Заборона використовувати річ на шкоду іншим

10)Можливість використання речі для сплати боргу.

11)Залишковий характер

21. Закон України “Про власність”

Право власності –це врегульовані законом сусп. відносини, щодо володіння, користування і розпорядження майном. В україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

Кожен громадянин України має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.

Власність в Укр виступає в таких формах: приветна, колективна, державна.

Всі форми власності є рівноправними. Влада в Укр існує в різних формах. Україна створює рівні умови для розвитку всіх форм власності та їх захисту.

22. Натуральна форма організації виробництва

Натуральне виробництво — це теке в-во, у якому виготовлення продуктів праці здійснються для задоволення власних потреб безпосередньо в-ка.

Характерні рси: - природний поділ праці; -ек замкненість; - примітивна техніка та технології; - універсальний характер праці; - низький рівень спец.; - прямі ек звязки між в-вом і споживанням (самозабезпечення); - відсутність звязків між в-ками; - слабовиражений процесс нагромадження.

23. Товарна форма організації суспільного виробництва.

Товарне виробництво — це така організаційна форма суспільного виробництва, за якої продукти виробляються не для власного споживання, а для обміну через купівлю-продаж на ринку.

Ознаки товарного виробництва:

1.суспільний поділ праці та спеціалізація в-ва2.обмін між виробниками3.ек відокремленість від в-ків4.свобода вибору в-чих ресурсів, засоби та цілі в-ва5.наявність конкуренції6.вільнеціноутворення7.стихійність розвитку

Моделі товарного в-ва: 1.просте, 2.капіталістичне 3.соціалістичне.

24 Товар та його властивості

Товар – це продцкт праці, виготовлений з метою обміну, продажу на ринку, а не для особистого споживоння.

Товар створюєтьься працею, яка мае 2 характеристики: конкретна праця, абстрактна праця.

Властивості товару:

1.Корисність – здатність задовольняти якусь конкретну людську потребуя як предмет особистого споживання або засіб в-ва.

Залежно від корисності товари поділяються на: товари-субститути, товари комплементи.

2.Вартість – це властивість обмінюватись на інші товари у кількісній пропорції. Обмін здійснюється на основі порівняння якоїсь спільної риси.

25 Проста і розвинена форми організації товарного виробництва

. Просте товарне виробництво базується на особистій праці власника засобів виробництва. Воно дрібне за своїми розмірами. У формі товару тут виступають лише речові фактори виробництва та готовий продукт

Розвиненій формі товарного господарства характерне формування широкого внутрішнього ринку, а також швидкий розвиток світової торгівлі, формування та удосконалення світового ринку. Спільні риси:

1)наявність СПП

2)приватна власність на засоби виробництва

3) ринкова форма зв’зків між виробниками

4) конкуренція

Відмінні риси

Просте:

1) застосовується особиста праця товаровиробника і його сім’ї

2) мета – задоволення особистих потреб виробника і його сім’ї

3) масштаби виробництва незначні

4) застосовується ручна праця і кустарна техніка

Розвинуте (капіталістичне):

1) застосовується наймана праця, а робоча сила стає товаром

3) мета – одержання прибутку

4) масштаби виробництва великі

26Функціонування товарного виробництва та його закони

Функціонування товарного господарства органічно пов’язане з приватною власністю на ресурси, а також з використанням системи ринків і цін для координації економічної діяльності й управління нею.

Ринок функціонує як механізм, завдяки якому індивідуальні рішення і потреби стають гласними і координуються. Велику роль у функціонуванні товарного господарства відіграють такі закони виробництва, обміну, як:
• закон вартості; закон, який передбачає, що виробництво і обмін товарів мають здійснюватись на основі їхньої вартост
• закони попиту і пропозиції;
• закон конкуренції;закон анархії в-ва.
• закони грошовогообігу.продуктивності факторів в-ва.

27 Виникнення і розвиток грошових відносин

Існують 2 концепції виникнення грошей: 1) раціоналістична. За нею гроші виникли внаслідок домовленосі між людьми про введення спецеального інструмента для обміну товарів. Вона існувала до кінця 18 ст, проте і сьогодні є її прихильники такі як Самуельсон, Гейбрейт. 2) еволюційна концепція каже, що гроші виникли стихійно. Незалежно від волі людей внаслідок тривалого еволюційного розвитку суспільства, поділу праці, товарного виробництва, обміну.

28Суть грошей. Функції грошей

Гроші – це особливий товар, який служить загальним еквівалентом при обміні товарів, є для них формою вартості. Гроші виражають затрати суспільно необхідної праці і завдяки цьому забезпечується іх обмінюваність на всі інші товари. За гроші власник може купити будь-яке інше багатство.

Причини виникнення:

-виникнення тов. в-ва

-перетворення продукту праці на товар

-виникнення суперечносте у двоїстому характері праці

-загострення суперечностей в товарному обміні

-необхідність існування загального еквівалента.

Функції грошей: міра вартості (), засіб обігу (забезпечують процес обміну товарів), засіб накопичення/засіб вартості, засіб платежу, світові гроші.

29. Функціональні форми грошей і грошовий агрегат.

Функціональні форми є похідними від грошових функцій і являють собою їх реальне втілення. Вони виступають як форма реалізації цих функцій в умовах структурно розвинених товарних відносин. Різні види грошових форм поєднуються у певні агрегати. Грошовий агрегат — це встановлене законодавством відповідно до принципу ліквідності специфічне групування грошових форм. Під ліквідністю розуміється можливість використання певного активу в ролі засобу обігу (чи платежу) і одночасно його здатність зберігати свою вартість. 30 Грошовий обіг та його закони.

Грошовий обіг - це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.

Обіг грошей здійснюється на основі властивих йому законів. Одним з найважливіших є закон, який визначає кількість грошей, необхідних для обігу.

Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об'єктивно зумовлена грошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв'язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів,рівнем цін, швидкістю обороту грошей.

Згідно з класичним підходом кількість грошей, необхідних для обігу, може бути визначена за такою формулою : КГ = (СЦ – К + П – ВН)/О, де КГ - кількість грошей, необхідних для обігу; СЦ - сума цін товарів, реалізованих протягом року; К - сума цін товарів, проданих у кредит; П - платежі за кредити минулого року; ВП - платежі, які взаємно погашаються; О - швидкість обороту однієї грошової одиниці за рік.

Рівняння Фішера полягає в тому, що сума грошей, виплачених за товар і послуги, є добутком кількості реалізованих товарів та послуг і рівня їх цін.

MV=PQ

M – пропозиція грошей

V – швидкість обігу грошей

P – загальний рівень цін

Q – пропозиція товарів і послуг.

Закон грошового обігу полягає у дотриманні в обігу необхідної кількості грошей, це закон кількості грошей в обігу.

31Грошові реформи. Гроші, ціна та інфляція.

Гроші – це особливий товар, який служить загальним еквівалентом при обміні товарів, є для них формою вартості. Вартість товару, виражена в грошах, називають ціною. Інфляція – процес зростання загального рівня цін у країні внаслідок порушення закону грошового обігу. Грошова реформа – це перебудова державою наявної в країні грошової системи. Розрізняють 3 основні типи грош. реформ: формальна – зводиться до впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням тієї, що функціонує; деномінацій на – полягає в тому, що разом зі зміною зразка купюри відбувається зміна масштабу цін; конфіскаційна – полягає в безоплатному вилученні державою частини грошей суб’єктів економіки.

32 Еволюція грошей. Сучасна грошова система.

Гроші у своєму розвитку пройшли шлях, який можна зобразити так: товарні гроші, металеві гроші, паперові гроші, кредитні гроші, електронні гроші тощо. Грошова система -це форма організації грошового обороту, яка історична склалася в країні і законодавчо закріплена державою. В складі грошової системи належить виділити окремі відносно самостійні підсистеми:систему безготівкових розрахунків; систему готівкового обігу; валютну систему. У грошовій системі України належить виділити ряд складових елементів. Національна грошова система, як правило, включає такі основні структурні елементи: грошову одиницю та її частини; масштаб цін; види та купюрність державних грошових знаків, які мають законну платіжну силу; порядок забезпечення грошових знаків; емісійну систему; установлення курсу національної валюти і порядок її обміну на іноземну; наявність державних фінансових інститутів, які здійснюють регулювання грошового обігу в країні.

33Альтернативні теорії грошей

Не існує єдиної теорії грошей. Вважається, що найбільш науковою, сутнісною є марксистська теорія грошей, яка під грошима вважає продукт розвитку товарообміну, особливий товар, що володіє загальним еквівалентом. В раціоналістичній теорії – зазначається, що гроші є результатом згоди між людьми, які визнали необхідність спеціальних засобів для обслуговування обігу товарів і послуг.
Номіналістична теорія розглядає гроші як умовні знаки, що не містять внутрішньої вартості. Вона заперечує товарну природу грошей, розглядає їх виникнення як результат домовленості людей з метою полегшити обмін.

Кількісна теорія грошей гроші не мають внутрішньої вартості, їх вартість, як і рівень цін, залежить від кількості грошей в обігу.

У металістичній теорії ототожнюються грошовий обіг і товарний обмін, а також стверджується, що золото і срібло за своєю природою є грошима, які у свою чергу є простим технічним знаряддям обмін

34. Витрати виробництва: сутність та економічне призначення.

У процесі виробництва здійснюються витрати ресурсів, більшість яких купується на ринках і має вартісну форму. Деякі ресурси витрачаються, але не оплачуються. Витрати —витрати ресурсів, що набувають на ринку вартісної форми.. При з’ясуванні сутності витрат слід пам’ятати, що їх існування в економіці зумовлено рідкістю ресурсів і можливістю їх альтернативного використання. Якщо для виробництва деякого конкретного товару використано певні ресурси, то це означає, що їх застосування вже неможливе для виробництва якогось іншого товару. Витрати в економіці пов’язані з відмовою від можливості виробництва альтернативних товарів і послуг. Отже, витрати, які слід ураховувати при прийнятті економічних рішень, — це завжди альтернативні витрати, тобто альтернативна вартість (цінність) ресурсів при найдоцільнішому, альтернативному варіанті їх застосування.