Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как противостоять манипуляциям мужчин? Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника







Проблема виникнення філософії. Східний і західний способи філософування





Лекція 1. Предмет філософії.

План.

Поняття, предмет і ознаки філософії та філософування.

Структура та функції філософського знання

Специфіка філософії: співвідношення філософії зі світоглядом, наукою і релігією

Історико-філософський процес: поняття, природа, типологія.

«Основне питання філософії»: різноманітність підходів

Проблема виникнення філософії. Східний і західний способи філософування

1. Назва філософія походить від двох грецьких слів — філос (лю­бов) і софія (мудрість), отже, дослівно філософія — це «любов до мудрості».

У класичному розумінні філософія це система теоретичних поглядів на світ у цілому і місце людини в ньому. Предметом філософії е:

1) навколишній природний світ;

2) суспільство;

3) внутрішній світ людини.

Головні риси будь-якої філософської проблеми — це її абсолют­ність та людиновимірність. Тому іноді про філософію кажуть, що філософія цікавиться усім. Однак, у першу чергу, філософія шукає відповіді на питання: що таке людина?

Ознаки філософії:

1) теоретичність — упорядкованість, системність філософсь­кого знання. Філософія використовує особливу термінологію, яка складається зі спеціальних понять (наприклад, субстанція, буття, матерія). Філософські міркування мають бути аргументовані, захи­щені доказами;

2) загальнозначущість, тобто націленість на розв'язання таких проблем, що стосуються не окремих осіб, а людства в цілому, кожної людини як представника людського роду;

3) вічність. Проблеми, поставлені у центрі філософських роздумів, актуальні не лише в якийсь окремий історичний період, а для всіх часів і всіх народів;

4) первинність. Тільки відповівши самому собі на запитання: що таке людина? хто я такий у цьому світі? — можна успішно розв'язувати конкретні життєві проблеми (здобувати освіту, створю-' вати родину, дбати про матеріальний добробут тощо);

5) універсалізм — намагання виявити найзагальніші закономір­ності у житті природи і суспільства. Попри все мінливе розмаїття ре­чей і процесів, філософія шукає в навколишньому світі єдину, стійку першооснову;

б) критичність і рефлективність. Філософському мис-леннювластива вимога не приймати беззастережно жод-

ної готової думки, жодної традиції. Філософія сумнівається і в тому, що на рівні здорового глузду видається чимось беззаперечним. Але ця критичність —.не самоціль філософії, не прагнення зруйнувати встановлений порядок речей; вона є початковим моментом рефлек­сії — вдумливого пошуку ясних і точних підвалин, на яких можна будувати світогляд. За приклад може служити відомий вислів фран­цузького філософа XVII ст. Р. Декарта:«Мислю — отже, існую». І справді, навіть якщо ми уявимо, що нас більше не існує, то за мить зіштовхнемось із парадоксом: наше уявлення себе-неіснуючого таки існує — у конкретний момент нашого мислення.

Поняття філософії слід відрізняти від поняття філософування. Його запропонував знаменитий німецький філософ XX ст. М. Гай-деґґер.Він сформулював своє розуміння філософування так:

1) філософування — це фундаментальний спосіб людського буття, який із різним ступенем інтенсивності супроводжує людину впродовж усього її життя;

2) філософування полягає у глибоко особисті с них міркуваннях людини про унікальність і неповторність власної присутності у світі.

Філософування спричинене ситуацією «закинутості» людини у світ та її «скінченності» (смертності). Дійсно, людина спершу народжується, а тільки потім починає усвідомлювати своє існування. Природно, що в неї виникають запитання: навіщо я існую в цьому світі? навіщо мені цей світ? У пошуках відповідей людина приходить до усвідомлення межі свого буття, своєї смертності. Таким чином, людина не за власним бажанням приходить у світ і не зі своєї волі його покидає. Що ж їй залишається? Тільки час між народженням і смертю, упродовж якого вона и віддається філософуванню.

Взаємозв'язок між філософією та філософуванням: філосо­фування як різновид духовної діяльності і спричинило врешті-решт появу професійної філософії, покликаної допомагати людині у сен-сожиттєвих пошуках.

 

2. Хоча філософські проблеми характеризуються всезагальністю та все-охопністю, з часом усе ж таки виникла потреба виокремити кілька сфер філософського дослідження. Таким чином виникли окремі філософські дисципліни. Процес формування філософських дисциплін розпочався ще за античних часів (у Давній Греції його ініціював Арістотель)і триває до наших днів.

Однак відбувається не тільки поява нових галузей філософського знання, а й повсякчасні зміни його структури. Одні дисципліни висува­ються на перший план, інші відходять на задній. У давнину більш за все . цікавилися світом у цілому, його походженням; у Середні віки — Богом; у Новий час — природою; з XIX ст. переважають дослідження людського суспільства і самої людини.

Основні філософські дисципліни:

— онтологія, яка досліджує світ у цілому та його буття. На ранніх етапах існування філософії, коли ще не було достеменних наукових знаньпро світ, онтологія уявлялась як метафізика — вчення про іде­альні, надчуттєві основи буття. Згодом набула поширення натурфілосо­фія — філософія природи;

— гносеологія (епістемологія) — розділ філософії, який вивчає шля­хи, можливості, способи та результати процесу пізнання;

— етика — вчення про мораль; — естетика — вчення про красу;

— аксіологія — вчення про цінності;

— соціальна філософія та філософія історії— розділи філософії, які вивчають людське Суспільство, його устрій, основні закони історичного розвитку, місце і роль людини в суспільстві;

— логіка — розділ філософії, який досліджує структури і форми правильного мислення;

— філософська антропологія — вчення про людину;

— історія філософії, яка простежує шлях виникнення, становлення та функціонування самої філософії, встановлює ЇЇ основні тенденції.

Філософія — це форма суспільної свідомості, різновид духовної діяль­ності, яка виконує вкрай важливі для людини та суспільства функції.








Date: 2015-08-15; view: 521; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2017 year. (0.005 sec.) - Пожаловаться на публикацию