Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Види запитань





На сучасному етапі процесу пізнання об'єктивного світу виокремлюють такі види запитань:

- уточнювальні та доповнювальні;

- прості й складні;

- проблемні;

- інформаційні запити.

Уточнювальне запитання ("чи - запитання") вимагає уточнення знання (інформації) стосовно певного об'єкта пізнання (його існування, властивостей, притаманних йому, тощо). Наприклад: "Чи насправді газета вперше виникла у Римі ще за часів Ю. Цезаря?"; "Чи справді інопланетяни існують?"; "Чи справді, на Марсі немає життя?". Уточнювальні запитання передбачають із множинності відповідей лише два варіанти - "так" або "ні".

Доповнювальне запитання ("що - запитання") вимагає отримання у відповіді додаткового знання (інформації) стосовно предмета міркувань: "Що змінюється швидше? Система права чи система законодавства?"; "Що студентові потрібно для доброго навчання?"

Просте запитання - запитання, до структури якого входить лише одне запитання (запитальне речення): "Коли був створений перший комп'ютер?"

Складне запитання. До його структури входять два та більше запитань (запитальних речення). Воно має логічну форму кон'юнкції (А л В)? Наприклад: "Чи справді сучасні комп'ютери обчислюють і проектують?") або диз'юнкції (А V В)? Наприклад: "Розум - це дар природи чи результат виховання?" (Гельвецій).

Відповідь:

Наприклад, формулюється запитання: "У якій частині світу розташована Бразилія?" Відповідь: "Бразилія розташована у південній Америці" (і); відповідь: "Бразилія розташована у північній Америці" (д:).

 

Залежно від варіативності запитань, відповіді поділяють на альтернативні та безальтернативні. Запитання: "Чи пішов Петро додому після вечірки з колегами?" передбачає альтернативну відповідь - "Петро пішов додому", "Петро не пішов додому", а запитання: "Чи е люди смертними істотами?" передбачає безальтернативну відповідь - "Так, люди є смертними істотами".

 

Залежно від того, явно або неявно виражена інформація у відповіді на поставлене запитання, її поділяють на пряму та непряму. Пряма відповідь явно виражає інформацію ("Хто автор роману "Дон Кіхот"? - Сервантес). Непряма відповідь трактується в двох значеннях:

а) подвійне заперечення (неправильно, що автором роману "Дон Кіхот" не є Сервантес);

б) побічна відповідь, яка не дає змоги отримати саме ту відповідь на запитання, яку вимагав запитувач ("Хто є засновником науки логіки?" - "Давньогрецький філософ, який був учнем Платона і вчителем Александра Македонського").

Залежно від того, вичерпну або частково вичерпну інформацію містить відповідь на запитання, її поділяють на повну або неповну. Повна відповідь містить вичерпну інформацію на сформульоване запитання. На запитання "Які існують форми мислення?" повною буде відповідь - "Існують такі форми мислення: поняття, висловлювання, умовивід", а неповною - "Існують такі форми мислення: поняття й висловлювання".

 

3.Сформулюйте поняття про відповідь, визначить її види.

 

Відповідь - мовний вираз (слово, висловлювання), спричинений запитанням ("Як розмножуються гриби? - Спорами"); висловлювання, що відповідає на інформаційний запит ("З якої платформи відправляється потяг Київ - Львів? - - 3 другої платформи").

Види відповідей:

1. Залежно від варіативності запитань, відповіді поділяють на альтернативні та безальтернативні

2. Залежно від того, явно або неявно виражена інформація у відповіді на поставлене запитання, її поділяють на пряму та непряму.

3. Залежно від того, вичерпну або частково вичерпну інформацію містить відповідь на запитання, її поділяють на повну або неповну.

Самостійна робота № 2

1.Визначте правила вживання термінів категоричного силогізму.

Існують сім загальних правил силогізму: три З них відносяться до термінів і чотири - до засновків. Розглянемо правила термінів силогізму:

1) У даному силогізмі повинно бути тільки три терміни. Вивід в силогізмі грунтується на відношенні двох крайніх термінів, тому він повинен мати тільки три терміни. Порушення цього правила пов'язане з явищем багатозначності слів, коли середній термін в одному засновку має одне значення, а в іншому - інше значення. Така помилка є порушенням вимог закону тотожності і називається подвоєнням терміна.

Наприклад:

Штамп (М) є технологічна оснастка (Р). Це судження (Б) є штампом (М).

Це судження (8) є технологічною оснасткою (Р)?!

У другому засновку під словом "штамп" розуміють вираз, який перетворився на загальне, позбавлене смислу твердження. У результаті порушення зв'язку між крайніми термінами виникає позбавлений змісту висновок.

2) Середній термін повинен бути розподіленим принаймні в одному із засновків. Якщо середній термін (М) не розподілений у жодному із засновків, то зв'язок між крайніми термінами буде невизначеним. Наприклад:

Деякі студенти (М) - відмінники (Р). Усі мої друзі (5) - студенти (М). 777

1-ший засновок:

М-нерозподілений у жодному із засновків. 2-гий засновок:

Висновок може бути:

a) Усі мої друзі - відмінники.

b) Деякі з моїх друзів - відмінники.

c) Жоден з моїх друзів не є відмінником.

3) Якщо крайній термін (8, Р) не розподілений у засновку, то він не повинен бути розподілений і в висновку (і навпаки). Наприклад: Усі мої друзі (М) - студенти (Р). Симоненко (Бї не є моїм другом (МУ Симоненко (8) не є студентом (Р)?! 1 - ший засновок

Р" - у засновку. 2-гий засновок

Р+ - у висновку.

Висновок не є необхідним і не може вважатися істинним. Помилка пов'язана з порушенням правила розподіленості крайніх термінів.

Правила засновків силогізму

1) Принаймні один із засновків силогізму повинен бути стверджувальним судженням. З двох заперечних суджень висновок з необхідністю не витікає. Наприклад:

Серед студентів університету "Україна" (М) немає математиків (Р).

Серед студентів КДУ ($) немає студентів університету "Україна" ПУГ).

Оскільки обоє засновків є заперечними,

то відношення між Б та Р є невизначеним. Тут можливі такі твердження: Е(5Р) - "Жоден студент КДУ не є математиком", О (БР) - "Деякі студенти КДУ не є математиками", А (5Р) - "Усі студенти КДУ є математиками".

2) Якщо один із засновків - заперечне твердження, то і висновок повинен бути заперечним. Наприклад:

Зацікавлений суддя (М) не бере участі в розгляді справи (Р). Сидоренко (Б) є зацікавленим суддею (М).

Сидоренко (Б) не бере участі в розгляді справи (Р).

Оскільки всі Б належать до М, а жодне М не належить до Р, то жодне в не належить до Р. Висновок є загальнозаперечним судженням.

3) Принаймні один із засновників повинен бути загальним судженням. Із двох часткових суджень висновок з необхідністю не витікає. Наприклад:

Деякі філателісти - адвокати І (БР). Деякі прокурори - філателісти І (БРУ???

4) Якщо один із засновків - часткове судження, то висновок повинен бути частковим.

Усі студенти-юристи (М) вивчають логіку (Р) А (БР). Деякі слідчі (5) є студентами-юристами (М) І (БРУ Деякі слідчі (Б) вивчають логіку (Р) І (5Р). Оскільки менший засновок цього силогізму є частковим судженням І (БР), то і висновок його є частковим судженням І (БР).

2.Розкрийте складні і складноскорочені силогізми.

Складним силогізмом, або полісилогізмом, називається умовивід, який складається з одного або двох силогізмів.

Полісилогізм — це ланцюг силогізмів. Будується він таким чином, що висновок попереднього силогізму (просилогізму) стає засновком наступного силогізму (епісилогізму) і т. д.

Полісилогізм має таку схему:

Існує два види полісилогізмів: прогресивні та регресивні.

Прогресивними називаються такі полісилотізми, у котрих висновок попереднього силогізму є більшим засновком наступного. Прикладом прогресивного полісилогізму є такий умовивід:

Регресивними називаються такі полісилогізми, у котрих висновок попереднього силогізму стає меншим засновком наступного. Наприклад:

У практиці мислення ми рідко маємо справу із повними полісилогізмами, користуючись звичайно скороченими формами. Полісилогізм, в котрому пропущені деякі засновки, називається соритом. "Сорит" — грецьке слово, в перекладі на українську мову означав "купа" засновків).

Є два види соритів: гокленіївський та аристотелівський.

Гокленїівський сорит здобувають із прогресивного полісилогізму, випускаючи в ньому проміжні висновки (більші засновки епісилогізмів).

Схема гокленіївського сориту:

Приклад гокленіївського сориту:

Аристотелівський сорит — скорочена форма регресивного полісилогізму, в котрому випущені менші засновки. Схема цього сориту така:

До складноскорочених умовиводів відносяться також і епіхейрема. Епіхейремою називається такий складноскорочений силогізм, у котрому засновками є ентимеми. Приклад епіхейреми:

3.Дайте визначення розділовим умовиводам та розділово-категоричному і розділово-умовному силогізмам.

Ст.156,74.

4.Назвіть і розкрийте аксіоми силогізму.

Аксіома силогізму — це положення, яке обґрунтовує правомірність висновку із засновків категоричного силогізму. Вона має два такі формулювання:

1. Все, що стверджується (або заперечується) про клас предметів, може стверджувати (або заперечувати) про кожен предмет даного класу. Латинська формула нього правила така: dictum de omni et de nullo (буквально — сказане про все і ні про що), або коротше: dictum de omni.

2. Ознака ознаки речі є ознака самої речі; те, що суперечить ознаці речі, суперечить самій речі (nota note est nota rei).

Зміст цих речень полягає ось у чому. Якщо відомо, що клас предметів М має ознаку P, то з цього випливає, що будь-який окремий предмет S цього класу має ознаку Р. Наприклад, якщо відомо, що всі громадяни зобов'язані дотримуватися законів держави, то це означає, що й Петренко зобов'язаний дотримуватися законів держави.

Відношення між термінами S—М—Р категоричного силогізму прийнято відтворювати за допомогою кіл як відношення між обсягами понять, що входять до засновку. Відношення обсягів понять буде таким: якщо обсяг поняття М входить до обсягу поняття Р, а обсяг поняття S входить до обсягу поняття М, то обсяг поняття 5 входить до обсягу поняття Р (рис. 21).

Відповідно, якщо відомо, що клас предметів М не містить ознак Р, то й усякий окремий предмет S, що входить до класу М, не має ознак Р. Так, якщо відомо, що жодна людина не може бути притягнена до кримінальної відповідальності інакше як за рішенням суду, то це означає, що й громадянин Петренко не може бути притягненим до карної відповідальності інакше як за ухвалою суду.

Відношення між термінами S—М—Р за обсягом тут таке: якщо обсяг поняття М повністю виключається із обсягу поняття Ру а обсяг поняття S входить до обсягу поняття М, то обсяг поняття S повністю виключається з обсягу поняття Р (рис. 22).

Аналогічно можна пояснити і другу формулу аксіоми: якщо річ А має ознаку В, а ознака ІЗ, у свою чергу, має ознаку С, то це означає, що А має також ознаку С.

Самостійна робота № 3

1.Розкрийте методи встановлення причинно – наслідкового зв’язку у науковій індукції.

У природничих науках знання здобувають на підставі спостережень і експериментів. Тут на першому плані історично постала наукова індукція, принципи якої сформулював Ф. Бекон.

Сутність наукової індукції:

- здійснити спостереження за об'єктами, що досліджуються, та провадити експерименти (створити штучну ситуацію для вивчення властивостей певних об'єктів, які не можна вивчити в природних умовах);

- на підставі спостережень і експериментів зібрати якомога більше фактів (фактичних даних) про об'єкт дослідження;

- узагальнити та систематизувати факти;

- визначити загальне, суттєве, повторювальне в явищах, процесах і вивести закон;

- створити теорію з метою пояснення тих об'єктів (предметів, явищ, процесів), що досліджуються, прогнозувати їх подальший розвиток.

Наприклад, на підставі емпіричних досліджень над такими природними явищами, як коливання хвиль, звуків, світла, морських приливів тощо фізики сформулювали загальне теоретичне положення: "Будь-яке явище, що має періодичну природу, можна виміряти". На підставі емпіричного спостереження за рухом планет і теоретичного узагальнення отриманих фактичних даних І. Кеплер (1571-1630) сформулював закони руху планет.

Наукову індукцію (індуктивну логіку) Ф. Бекон трактував також як метод наукового пізнання причинно-наслідкових зв'язків і метод наукового відкриття. Отже, визначимо, що таке причинно-наслідковий зв'язок.

Причина - дещо (предмет, явище, подія), яке закономірно спричиняє виникнення чогось іншого (предмета, явища, події), що є її наслідком. Формально, А є причиною В. Наприклад, фізики, котрі досліджують Всесвіт (систему Галактик), виявили феномен "чорної діри" (про це ми вже згадували) - космічне тіло, гравітаційне поле якого настільки велике, що воно поглинає будь-яке інше космічне тіло. Чітке визначення причинно-наслідкового зв'язку цього феномену: якщо гравітаційне поле певного космічного тіла дуже велике (А), то воно здатне поглинути будь-яке інше космічне тіло (В).

Причинно-наслідкові зв'язки мають всезагальний характер. Відповідно, можна стверджувати, що будь-яке явище або будь-яка подія, виявлені в процесі спостережень і експериментів у природному чи соціальному світі, мають свою причину.

У науці для встановлення причинно-наслідкових зв'язків розроблені особливі методи. Опис і класифікацію цих методів вперше здійснили англійські філософи та логіки Ф. Бекон і Дж. Мілль. До таких методів належать:

1. Метод єдиної схожості, ґрунтований на принципі: якщо два чи більше випадків досліджуваного явища (вони часто помітно відрізняються один від одного) подібні лише в одній обставині, то вона, ймовірно, є причиною цього явища. Такий метод має іншу назву - "метод знаходження подібного в різному".

Схема виведення висновку на підставі цього методу:

2. Метод єдиної відмінності ґрунтується на порівнянні двох і більше випадків, коли досліджуване явище в одному випадку настає, а в іншому - ні, і якщо, відтак, другий випадок відрізняється від першого лише однією обставиною, то, ймовірно, вона і буде причиною цього явища.

Метод єдиної відмінності має іншу назву - "метод знаходження відмінності в подібному". Схема виведення висновку на підставі цього методу:

3. Об'єднаний метод схожості й відмінності, заснований на принципі знаходження подібного в різному та відмінного в подібному. Схема виведення висновку на підставі цього методу:

4. Метод супровідних змін ґрунтується на принципі: якщо певне явище а змінюється щораз зі зміною явища С, що йому передує, то ці явища перебувають у причинному зв'язку. Схема виведення висновку на підставі цього методу:

5. Метод залишків заснований на принципі: якщо відомо, що причиною досліджуваного явища не є необхідні для нього обставини, крім однієї, то, ймовірно, ця обставина і є причиною згаданого явища. Застосування цього методу пов'язане зі встановленням причини, яка зумовлює певну частину складного явища, за умови, що причини, які зумовлюють інші частини такого явища, вже відомі. Схема виведення висновку на підставі цього методу:

Індуктивна логіка зіграла велику роль в науковому пізнанні, не втративши значення й на сучасному етапі розвитку науки.

2.Дайте визначення поняття причинного зв’язку.

Причинний зв'язок явищ

Предмети і явища навколишнього світу перебувають у зв'язку і взаємозумовленості. Однією з форм загального зв'язку є причинний зв'язок. Під причинним зв'язком розуміють такий зв'язок двох або більше явищ, коли одне з них неодмінно народжує інше. Явище, котре викликає інше явище, називається причиною. А явище, народжене причиною, називається наслідком. Наприклад, під час нагрівання тіла розширюються. Нагрівання є причиною, а розширення тіл — наслідком цієї причини.

Причинний зв'язок є об'єктивним зв'язком, він існує поза нашою свідомістю і незалежно від неї. Причинність є загальним універсальним зв'язком, у світі немає явищ, котрі б не мали своїх причин.

Пізнання причин явищ має певне значення для розуміння їхньої сутності, закономірностей розвитку. Встановити причини — означає дати відповідь на запитання про те, чому явище відбувається, чим воно викликане, що знаходиться в його основі. Без з'ясування причин глибоке пізнання явищ неможливе. Ллє знайти причину явища — завдання нелегке, причина не лежить на поверхні явищ, не дана нам безпосередньо. Причина може бути визначена унаслідок глибокого! всебічного дослідження спостережуваного явища.

Пізнаючи причини явища, слід враховувати такі особливості причинного зв'язку.

1. Між причиною й наслідком існує послідовність у часі: спочатку виникає причина, а потім уже наслідок. Тому причину будь-якого явища необхідно шукати серед явищ, що передують йому. Явище ж, що виникло після спостережуваного явища, не може бути його причиною.

Але тимчасову послідовність явищ не можна ототожнювати з причинним зв'язком; те, що передує іншому, не обов'язково є його причиною; явище, котре виникло вслід за іншим, не обов'язково є наслідком цього явища. Так, за весною йде літо, за ніччю — день, і це зовсім не означає, що весна е причиною літа, а ніч причиною дня. Якщо ж просту послідовність явищ у часі приймати за причинний зв'язок, то допускаються логічної помилки, що дістала назви після цього, отже з цієї причини (post hoc, ergo propter hoc).

2. Чимало явищ викликаються не якоюсь однією певною причиною, а різними причинами. Наприклад, пожежа може стати наслідком умисного підпалу, або необережного поводження з вогнем, або несправністю електропроводки, або внаслідок удару блискавки. У таких випадках мають справу із сукупністю причин.

Під сукупністю причин розуміють такий причинний зв'язок, коли одне явище може бути викликане не якоюсь однією, а кількома причинами.

При сукупності причин визначити причину явища набагато важче, ніж тоді, коли явище викликане лише однією причиною. У судовому дослідженні цс приводить до того, що необхідно не тільки встановити зв'язок явища з причиною, що його викликала, а й довести, що досліджуване явище не могло бути викликане ніякою іншою з можливих причин.

3. Чимало явищ є наслідком спільної дії двох або більше причин. У подібних випадках має місце змішування дій.

Змішування дій полягає в тому, що явище є наслідком спільної дії кількох причин.

Коли мають справу зі змішуванням дій, то слід встановити не тільки всі причини, а й роль кожної з них окремо. Для судової практики це положення означає, що треба, наприклад, не просто встановити всіх співучасників злочину, а й визначити роль кожного із спільників.

Пізнання причинного зв'язку — це не якийсь одноактний момент, а складний багатогранний процес. Визначаючи причини явища, застосовують усі логічні засоби і способи пізнання. Але в окремих найпростіших випадках причинний зв'язок може бути установлений за допомогою певних логічних засобів, що дістали назву методів установлення причинного зв'язку або методів наукової індукції. Таких методів п'ять: метод єдиної схожості, метод єдиної різниці, сполучений метод схожості і різниці, метод супутніх змін та метод остач (залишків).

Date: 2015-08-15; view: 1025; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию