В українському суспільстві

Методичні рекомендації до семінарського заняття:

1. Метою і суспільним ідеалом християнства є максимальна християнізація культури й суспільства згідно принципів любові, миру, справедливості, милосердя. Зусилля по християнізації церква здійснювала протягом усієї історії свого існування. Щоправда християнізація розумілася не лише як моральне і поступове вдосконалення людини, але часто проводилася як насильне нав’язування церковних доктрин та ідей політичними засобами, або шляхом маніпуляцій та боротьби за владу. Домінувала думка, що християнізувати суспільство може лише християнська влада, яка сама по собі здатна побудувати суспільство й культуру добра й любові. Часто навіть не звертали увагу на негативні засоби реалізації такої мети. В результаті з багатьох причин, і зокрема й церковних, в Європі почався процес секуляризації − відокремлення суспільства і держави від релігії. В сучасному світі християнство не займає домінуючих владних позицій, можливість його політичного впливу на суспільні процеси обмежено законодавствами різних країн (норма про відокремлення церкви від держави та школи). В той же час християнство не відмовилося від своєї духовної мети. Воно дійшло усвідомлення того, що ідеал любові не може бути нав’язуватися насильно. Тому зусилля християнських спільнот в наш час спрямовані на мирні, не політичні, культурні і поступові перетворення життя держав і суспільств. Ідеалом таких зусиль є побудова «цивілізації любові» − мирного співіснування людей, культур та держав.

2. Християнство разом з римською юридичною теорією здійснили значний вклад у формування ідеї прав людини. В текстах Біблії формується ідеал особистості, як унікального буття, а римська правова теорія вперше сформулювала ідею та практику держави, порядок якої регулюється правовими відносинами та законами. Пізніше в томізмі та неотомізмі обгрунтовується ідея природного права (закону) на якому грунтується божественне право Церкви. Саме ця концепція, згідно якої кожна людина повинна мати і захищати свої природні права (на життя, достоїнство, свободу), вплинула на формування сучасної ідеї прав людини. Таким чином, християнство не суперечить і навіть навпаки підримує і зацікавлене у захисті прав людини. Серед суспільних прав людини існує право на свободу совісті − вільний вибір та зміну релігійних переконань. Також останнім часом в християнстві йдеться про культурно-історичне право кожної релігії та віри на свою ідентичність. Вітається ідея релігійної багатоманітності, як прояв і ствердження релігійних ідентичностей в глобалізованому світі. Можна говорити і про моральні права людини − право на любов, правду, помилку, істину, самотність, спілкування. Таким чином, християнство приймає, підтримує й продовжує розвивати ідею прав людини не лише в правовому, але й в кульурному та моральному значенні. Головне для Церкви – це захист прав людини на вільне віросповідання, збереження традиційних християнських цінностей, застосування норм моральної поведінки в політичному та економічному житті.

3. Важливим чинником соціальної доктрини Церкви є ставлення до держави. Насамперед важливо усвідомити, що Церква не вважає нормативним видом соціального життя монархію, аристократію чи республіку. Християнство приймає будь який соціально-політичний устрій з умовою, що він не відкидає християнських принципів. Найкращим для блага Церкви є демократичний устрій держави, адже в його умовах можлива найбільша реалізація самодіяльності, прав і свобод людини.

В цьому контексті прийнятні різні варіанти взаємодії церкви та держави: форма залежного існування (цезаропапізм), форма повної автономії і відокремленості, форма співпраці та кооперації. Перша була реалізованою в історії Візантійської та Російської імперій, і привела до тяжких наслідків втрати Церквою своєї свободи. Дві останні прийнятні для незалежного і вільного існування церкви в суспільстві. Церква не повинна виконувати в суспільстві ідеологічних, державницьких функцій. Вона покликана завжди залишатися втіленням чистого образу Бога в державі та суспільстві.