Шляхи вирішення проблем та вдосконалення освіти в Україні

Підготовка української вищої школи до академіч­ної мобільності може мати два етапи. Перший етап — переміщення студентства між ВНЗ України. Нині навіть при переведенні з одного навчального закладу до іншого в межах однієї спеціальності можливе ви­никнення суттєвої академічної різниці, хоча всі нав­чальні заклади країни діють згідно із затвердженими стандартами вищої освіти.

Другий етап — системне партнерство ВНЗ, де мо­більність є частиною відносин, на які впливають такі фактори:

• місцерозташування ВНЗ (у різних конкурен­тних середовищах або в єдиному);

• фінансова скоординованість навчання в різних навчальних закладах;

• паритетність, особливо в обміні студентів, які нав­чаються на умовах державного замовлення [3, с. 80].

Необхідно відповісти на запитання: «Як надати можливість студентам України використати права щодо полегшення доступу мешканцям кожної краї­ни Європи і студентам навчальних закладів до освіт­ніх ресурсів та ринків праці інших країн» (Лісабон­ська конвенція, Сорбонська і Болонська декларації).

Зазначимо три принципи, які є найважливішими для виконання в нашій державі: мобільність членів освітянського простору, насамперед студентів, при­вабливість освітянських послуг та можливість пра­цевлаштування [4]. Об'єднує ці три принципи те, що вони не стосуються безпосередньо системи освіти, це — прерогатива держави. У вітчизняних умовах мо­жуть бути виконані під час соціоекономічного інтег­рування країни в європейський простір.

В Україні мобільності заважають системні невід­повідності, візовий режим, економічні характеристи­ки нашої країни, зрештою, різниця між рівнем життя в Україні та країнах ЄС. Але, коли йдеться про інтер­націоналізацію освіти — зусилля держави мають бу­ти ексклюзивними.

Привабливість ВНЗ для студентів — це комплек­сна компонента, яка враховує перспективу для кар'єри, якість та вартість навчання і проживання, доступність побутових послуг, відповідність до євро­пейських освітніх стандартів тощо.

Працевлаштування — це третій принцип забезпе­чення прав людини на транснаціональну освіту. Бо­лонська декларація підтвердила, що можливість влаштування на роботу — це основне питання для вищих навчальних закладів у всій Європі; це страте­гічна мета, яка не має альтернативи. Працевлашту­вання — це індикатор успіхів усього Болонського процесу в цілому. Він настільки важливий, що в дис­кусіях про доцільний термін навчання на будь-якому рівні учасники дійшли висновку, що навчатися, ви­користовуючи принцип «навчання через усе життя», потрібно доти, доки не знайдеш роботи.

Запровадження мобільності в Україні передбачає:

• заснування в організаційно-функціональній структурі ВНЗ міжнародного офісу та бюро для ор­ганізації обміну студентами та викладачами;

• створення банку даних про світові, європейські та національні університети і їх навчальні матеріали;

• інтернаціоналізація та скоординованість нав­чальних планів;

• впровадження кредитно-модульної системи ECTS;

• розробка веб-сторінок, які б відображали проце­си, що відбуваються у створених консорціумах;

• створення необхідної системи кураторства, яка допомогла б студентам та викладачам у практичній реалізації їхніх потреб щодо мобільності;

• організація студентських служб для адаптації студентів у новому середовищі;

• створення нової системи підвищення кваліфіка­ції та перепідготовки для професорсько-викладаць­кого складу, яка задовольняла б потреби ринкової економіки України для реалізації важливого загаль­ноєвропейського принципу «освіта через усе життя»;

• упорядкувати систему наукових ступенів в Укра­їні, яка відповідала б міжнародним стандартам. Згідно з Берлінським комюніке 2003 року, нам було б вигідно до наявної системи «кандидата та доктора наук» додати науковий ступінь «доктора філософії» [4]. Для багатьох науковців були б зняті перешкоди у мобільності на європейському науковому й освітянському просторах. Традиційна ж система наукових ступенів була б, як і раніше, затребувана на внутрішньому ринку праці до того часу, поки доля як першої, так і другої систем остаточно не вирішиться у майбутньому;

• Міністерство освіти і науки має упорядкувати термінологію мобільності студентів та професор­сько-викладацького складу в Україні, та створити відповідний тлумачний словник.