Гетьманщина після Полтавської битви

Терор і репресії. Переслідування «мазепинців», конфіскація маєтностей.

Економіка: вивіз товарів тільки через прибалтійські порти, не українськими купцями. Заборонялося ввозити певні товари із Західної Європи, замінені на російські. Купці замість Гданська та Вроцлава, торгувати через Архангельськ.

«Мідні гроші, щоб срібні й золоті залишалися в обігу населення Росії і якомога більше зосереджувалися у державній казні».

Примусові роботи за межами України, постої російських військ.

Іван Скоропадський (1708—1722 рр.).6 листопада 1708 р у Глухові старшинська рада: стародубський полковник І.Скоропадський, чернігівський П.Полуботок, переяславський С.Томара, ніжинський В.Жураковський, сотники. Претенденти: Д.Апостол на бік Мазепи, П.Полуботок Петро І - «надто хитрий і може зрівнятися з Мазепою». Вибраний 62-річний І.Скоропадський. «Решетілівські статті» не підписані. Відповідь: «Українці й так мають з ласки царя стільки вольностей, як жоден народ у світі». Доноси, заклики скаржитися на козацьку старшину. Для нагляду за гетьманом (А.Ізмайлова, потім Ф.Протасьєва).

На площі шибениця, опудало Мазепи з орденом Андрія Первозванного, 12 листопада церемонія проголошення анафеми в Троїцькій соборній церкві Глухова. Проголосив Стефан Яворський (ректор КМА, учитель П.Орлика, автор панегирика на честь Мазепи). Читали в усіх церквах до 1917 р. Знята 1994 р.

Із Києво-Могилянської академії за наказом царя було виключено всіх студентів і викладачів із Правобережжя, заборонялося друкувати в Україні будь-які книги, крім церковних, а у тих, що друкувалися, «щоб ніякої різниці й осібного наріччя не було». У 1709 році цар Петро І наказав скоротити число студентів Києво-Могилянської академії із двох тисяч до 161-го, а кращим науково-просвітницьким силам звелів перебратися з Києва до Москви. Стефон Яворський, Феофан Прокопович, Дмитро Туптало, Василь Капніст, композитори М.Березовський, Д.Бортнянський, А.Ведель. художник Боровиковський.

1720 р. заборона української мови у діловодстві. Синод заборонив друк церковної літератури українською мовою.

Внутрішня політика:

Роздавав землі старшині й монастирям. Землі російським поміщикам. Завозили кріпаків. Старшина хотіла прикріпити селян до землі.

1715 р. царський указ, на посаду обирали 2-3 людини, потім з низ гетьман призначав. Почали обирати іноземців, молдован, сербів. Цар сам призначив гадяцьким полковником серба М.Милорадовича. Доньку гетьмана одружили за сина Петра Толстого, та призначили його ніжинським полковником. Порушено виборну систему.

1720 р. Генеральна військова канцелярія, фінансові і судові права, виходила з підпорядкування гетьмана.

1721 р. рушив до Москви, щоб покращити становище Гетьманщини, але одержав указ про заснування Малоросійської колегії (29 квітня 1722 р.).

Перша Малоросійська колегія (1722—1727 рр.). 6 російських офіцерів. (Степан Вельямінов) приймала скарги на старшину, контролювала фінанси. 1723 р указ – з контролюючого на керуючий орган. Опір старшини. Козацьке військо підпорядковане М.Голіцину.

«Це робиться для вашого ж блага… бути під великоруським судом і управленням, для того щоб припинити всі неправильні суди і тяготи малоросійського народу».

Меркантилізм Петра І забороняв торгівлю з Польщею та Німеччиною, товари до Азова, Архангельська, потім Санкт-Петербургу. Шляхи не організовані, занепад торгівлі. Петро І використовував протиріччя між народом і старшиною, яка прагнула перетворення на шляхту, та обмеження переходу селян.

Наказний гетьман Павло Полуботок (1722—1723 рр.).

розпочав судову реформу (зробив Генеральний суд колегіальний, установив порядок подання апеляцій),

розгорнув боротьбу з хабарництвом.

наполягав дозволити провести вибори нового гетьмана.

1723 р. Коломацькі чолобитні: вимагали скасувати запроваджені Малоросійською колегією податки й дати дозвіл на обрання гетьмана.

Петро І, то наказав ув’язнити П. Полуботка і 15 опозиційних українських старшин у Петропавлівській фортеці.

Колегія втричі збільшила розмір податків, які осідали в кишенях її членів, ігнорували місцеві права, звичаї у судочинстві. В епоху двірцевих переворотів назрівала загроза загальноєвропейської війни та війни з Туреччиною. Петро ІІ ліквідував колегію та відновив гетьманство.

Данило Апостол (1727—1734 рр.) 73-річний

Перейшов на бік Мазепи, але потім повернувся. Був претендентом на булаву в 1708 та 1722 рр., підписав «Коломацькі чолобитні» та був ув‘язнений, смерть царя врятувала від заслання в Сибір. 1 жовтня 1727 р. в Глухові, його обрали гетьманом.

Внутрішня політика:

«Рішительні пункти» —були оформлені не як договір між державами, а як односторонній акт царського пожалування. 20 пунктів.

обрання гетьмана за згодою царя,

· Генеральний суд перетворений на колегіальну установу (три українці, трьох росіян).

· призначення старшини та полковників царським указом,

· підпорядкування гетьмана у військових справах генерал-фельдмаршалу М.Голіцину,

· гетьман позбавлявся права вести закордонне приватне листування

· Генеральна військова канцелярія перетворювалася на технічну службу на чолі з писарем, втрачала військові, адміністративні та судові функції.

Цар призначав полковників, які не були козаками – М.Милорадович І.Пашков, та ін. Вона ігнорували гетьмана, порушували правові норми. Д.Апостол порушував, призначав на полковничі посади своїх прихильників.

Провів низку заходів по впорядкуванню старшинського землеволодіння, церкві і монастирям заборонено набувати землю у недуховних осіб.

Вживав заходи, що козаків не переводили в посполиті, але й селянству не дозволяли переходити в козаки (можливо, ще при Мазепі). Але оберігав право переходу та передачі або продажу землі.

Уперше вжив заходів щодо вироблення тогочасного бюджету Гетьманщини, щоб не було незаконних податків.

Захищав міста, «оборонні» універсали, упорядкував українську торгівлю, повернув право вивозити товари на західноєвропейські ринки, налагоджено торгівлю з Кримом.

Підпорядкував гетьманській владі Київ.

Реформа суду:

- реорганізація полкових, сотенних, сільських судів.

- колегіальність суду, розмежування міських і козацьких судів,

- система подання апеляцій

Боровся проти зловживань у судах. І.Скоропадський почав впорядкування права (Литовські статути, магдебурзьке право, звичаєве право) та переклад російською мовою. Продовжив Д.Апостол. Комісія на чолі з І.Борозною працювала 15 років.

Кодифікаційна комісія в Глухові у 1728 р. склала звід законів «Права, за якими судиться малоросійський народ», що мав юридично закріпити автономний статус і привілеї Гетьманщини у складі Російської імперії. Звід було завершено уже після смерті гетьмана, але російський Сенат категорично відмовився його затвердити.

Добився дозволу на повернення запорожців із володінь кримських татар в Олешках та заснування ними Нової Січі на р. Підпільній (Підпільненська Січ).

Генеральне слідство про маєтності, яке в 1729—1730 рр. ревізію маєтків і з’ясувало законність володіння ними. Повернути незаконно привласнені рангові землі не вдалося.

Спорудження Української лінії укріплень від Дніпра до Дінця, між Запоріжжям і Гетьманщиною. Використання праці козаків та посполитих. Керував граф Мініх. Залишилась недобудованою.

«Правління гетьманського уряду» (Міністерське правління) Анна Іоанівна (князь О.Шаховський, таємна інструкція: ближення старшини з російським офіцерством, шлюби), з трьох представників козацької старшини і трьох російських урядовців, мав керуватися «Рішительними пунктами» 1728 р.

Українські справи знову було повернуто до Сенату.

В Україні було проведено ревізію для впорядкування зборів податків.

Завершено складання зводу українського законодавства.

«Таємна канцелярія».

Слобожанщина: 1726 р. полки у відання Військової колегії. Із 1723 р. полковниками призначалися тільки росіяни. У Сумах була створена «Канцелярія комісії заснування слобідських полків», що перебрала на себе чимало функцій полковників. Полкові ратуші в 1733—1734 рр. були перейменовані на канцелярії й отримали права, що їх мали канцелярії в провінціях губерній. Судочинство проводилося на основі російського законодавства. У 1734 р. було скасовано право козаків і селян на «займанщину», підпомічники викреслювалися з козацького стану.

Тягар російсько-турецької війни (1735—1739) ліг на плечі українського народу.

1735 р. 8 тис козаків (генерал Леонтьев) вирушили в Крим. Втратив све військо, відступив.

1736 р. похід фельдмаршала Б.Мініха та 7 тис козаків (коовий отаман І.Малашевич) Але землі захоплені запорожцями у межі Російської імперії. (Забрали по Прутський мир 1711 р. Адріанопольському договорі 1713 р.).

Тягар війни, забезпечення армії лягло на Україну. зимку російська армія на квартирах.

1744 р. Єлизавета поїхала в Україну. 1745 р поновлено Київську митрополію (Рафаїл Заборовський) 1747 р грамота про обрання гетьмана. Причини: прагнення козацької старшини, прагнення використати козаків в майбутній війні проти Туреччини, а також проти Пруссії.