Допустимий тиск на фронті УПХ на споруди і механізми

І навпаки, знаючи відстань до об'єкта, що охороняється, за тією же номограмою можна визначити допустиму масу миттєво підривного заряду.

При одночасному підриванні свердловинних зарядів, довжиною l_наб >12 d радіус небезпечної зони дії ударних повітряних хвиль на заскління визначається за іншою номограмою (рис. 3.11). Для того, щоб визначити безпечну відстань, необхідно на шкалі абсцис, що відповідає довжині набійки, відкласти величину, підняти перпендикуляр до перетинання з лінією породи відповідної категорії підривності, а потім провести горизонталь до перетинання з лініями, що визначають пору року (відповідно: весна, літо, осінь або зима).

Якщо при короткоуповільненому підриванні миттєво підривається декілька груп зарядів ВР із різними інтервалами уповільнення, то до розрахунку радіуса небезпечної дії приймається група зарядів із максимальною масою ВР. Якщо інтервали між групами знаходяться у межах 30-50 мс, то безпечна відстань, яка визначена за номограмою, збільшується в 1,2 раза, при інтервалах 20-30 мс у 1,5 раза і менше 20 мс – у 2 рази.

При вибухах поблизу лікувальних установ, дитячих закладів, споруд із великою площею заскління, місць зі значним скупченням людей питання визначення безпечних відстаней вирішується із залученням спеціалізованих організацій.

Основним заходом зниження дії УПХ є зменшення маси ВР, що підривається одночасно, котру можна знайти за допомогою номограм (рис. 3.10, 3.11). Іншим важливим заходом є використання якісної набивки довжиною не менше величини ЛНО. Зовнішні заряди ВР необхідно засипати дрібною породою на висоту у 5-6 разів більшу за їх висоту.

На інтенсивність УПХ у кар'єрах впливають атмосферні умови. Масовий вибух краще проводити при від'ємному граді-єнті температури, що має місце в обідню пору з 11 до 15 годин.

У районах, де масові вибухи проводяться постійно поблизу населених пунктів чи промислових споруд, необхідно проводити регулярний моніторинг сейсмічних і ударних повітряних хвиль, на основі якого встановлюються небезпечні зони, підбираються параметри буровибухових робіт і контролюється дія вибуху на природне середовище.

Рис. 3.10. Номограма для визначення радіуса небезпечної зони за дією ударних повітряних хвиль під час масових вибухів зовнішніх зарядів і свердловинних зарядів, довжиною менше, ніж 12 своїх діаметрів

Рис. 3.11. Номограма для визначення радіуса небезпечної зони за дією ударних повітряних хвиль під час масових вибухів свердловинних зарядів, довжиною більше, ніж 12 своїх діаметрів

Відстань передачі детонації на земній поверхні визначається із залежності:

, м, (3.11)

де К_д – коефіцієнт, який залежить від виду ВР та умов вибуху, тобто від їх чутливості та заглиблення зарядів, і знаходиться в межах 0,2÷1,0 для детонаторів і 0,3÷4,6 для деяких ВР (табл. 9 «Єдиних правил безпеки при підривних роботах»); b – менший лінійний розмір пасивного заряду,м; Q – еквівалентний заряд, який при коротко уповільненому підриванні дорівнює масі ВР, що підривається в одну стадію, кг.

Якщо пасивний заряд складається із ВР різної чутливості, то значення коефіцієнта К_д приймається для ВР з більшою чутливістю.

Стосовно заходів безпеки щодо можливості отруєння газами після вибуху, то проект масового вибуху повинен мати розділ, який передбачає порядок допуску людей у кар'єр. Допуск постів воєнізованої гірничорятувальної служби (ВГРС) на підірваний блок дозволяється не раніше, ніж через 15 хвилин після вибуху. Допуск людей у кар'єр дозволяється керівником масового вибуху чи керівником кар'єру не раніше, ніж через 30 хвилин після вибуху, якщо пости ВГРС сповістять, що концентрація отруйних газів не перевищує ГДК.

При комбінованій розробці родовищ відкритим і підземним способами контроль загазованості повинен здійснюватись як у кар'єрі, так і в підземних виробках працівниками ВГРС.

Безпечна відстань за дією отруйних газів при підриванні зарядів на викид визначається за формулою (3.12) і може досягати декількох кілометрів:

, м, (3.12)

де V_в – швидкість вітру перед вибухом, м/с.

Керувати швидкістю вітру людина не може, тому при проведенні вибухових робіт необхідно застосовувати малогазові емульсійні ВР (анемікс, ЕРА україніт та ін.), виконувати якісну набивку свердловинних зарядів, використовувати раціональні їх конструкції тощо. Закордонний і вітчизняний досвід показує, що при впровадженні передових технологій проведення масових вибухів пилогазова хмара не виходить із кар'єру, а осідає в ньому на дно.

Для контролю за викидами пилу і газу з кар'єрів при масових вибухах контролюючі органи повинні вести постійний їх моніторинг як ручними, так і автоматизованими приладами.