Стійкість уступів кар'єрів

Стійкість уступів, окрім зазначених вище геологічних і гірничотехнічних чинників, залежить також від часу їх існування. При рівних інших умовах стійкість уступів з часом зменшується. Розрізняють короткострокову та довгострокову стійкість уступів. Для видобувних уступів важлива лише короткострокова стійкість, а для уступів неробочого борта, навпаки, – довгострокова, яка визначається терміном служби кар'єру.

Висота уступів та кути укосів повинні визначатися проектом з урахуванням фізико-механічних властивостей порід і гірничотехнічних умов їх залягання.

Допускається відпрацювання уступів висотою до 30 м шарами товщиною менше висоти черпання екскаватора. При цьому необхідно здійснювати заходи, що виключають обрушення та вивалення шматків породи з укосу уступу (похиле буріння, контурне підривання, виположення укосів тощо).

При використанні підривних робіт та якісному подрібненні гірничої маси допускається збільшення висоти вибою до 1,5 висоти черпання екскаватора. У такому випадку теж вживаються заходи, що відвертали б довільне обвалювання козирків і навісів.

У решті випадків висота уступу не повинна перевищувати: при розробці одноковшовими екскаваторами типу механічної лопати висоту його черпання; при використанні драглайнів, багаточерпакових ланцюгових або роторних екскаваторів – висоту або глибину черпання; а при ручній розробці сипучих порід – 3 м, стійких чи монолітних – 6 м.

Консервування уступів чи відновлення гірничих робіт має проводитися відповідно до спеціального проекту.

При проходженні розрізних траншей глибина їх може дорів-нювати висоті уступу.

Кути укосів робочих уступів не повинні перевищувати:

а) при роботі механічних лопат і роторних екскаваторів – 80°;

б) при роботі ланцюгових екскаваторів із нижнім черпанням – не більше, ніж кут природного укосу;

в) при ручній розробці пухких і сипучих порід – не більше, ніж кут природного похилу; пухких, але стійких порід – не більше 50°; скельних порід – не більше 80°.

Граничні кути похилу неробочих уступів мають визначатися за умови стійкості і для пухких, сипучих порід, не повинні перевищувати кут природного похилу.

Гірничотранспортне устаткування, транспортні комунікації, мережі електропостачання і зв'язку мають розміщуватися за межами призми обвалення.

При розкривних роботах, що здійснюються за безтранспортною системою розробки, відстані між нижніми бровками уступу корисних копалин і породного відвалу встановлюються проектом або планом гірничих робіт.

Мінімальна відстань від розвалу до осі залізничної колії – 2,5 м.

Ширина робочого майданчика визначається розрахунком і при ручній розробці має бути не меншою 4 м.

При відсипанні внутрішніх відвалів мінімальна відстань від нижньої бровки до осі залізничної колії – 4 м.