Заняття 11

Мета: розвиток довільної уваги, пам'яті, вольової сфери; формування виразних рухів; розвиток комунікативних здібностей.

Інструментарій: музичний супровід, набір карток «Абетка настроїв» (див. додаток).

Хід роботи

1. Гра «ЗАБОРОНЕНИЙ НОМЕР»

На цьому занятті можна повторити гру «Заборонений номер» (докладний опис див. у занятті 10). Якщо діти успішно справляються з цією грою, можна ускладнити її збільшенням «заборонених цифр». Грати у цю гру слід не більш як 3 рази.

2. Гра «ЗАЧАРОВАНІ» (під музику)

Увага! Обираємо того, хто водить, інші вільно розходяться по кімнаті. За командою «Стій!» усі завмирають. Той, хто водить, намагається розсмішити «зачарованого», і, якщо йому це вдається, зачарований приєднується до того, хто водить.

Рекомендації: гра завершується, коли всі учасники «не зачаровані». Виграють найбільш стійкі діти. Гру слід провести не менш ніж на трьох заняттях, щоб діти опанували цю гру й вона стала їм посильною.

3. Гра «ПАСЬЯНС» (із використанням «Абетки настроїв»). Комплекти карток за цією тематикою надруковано в багатьох посібниках і вони є доступними.

Керівник розкладає перед кожною дитиною вертикаль: всі картки з одним і тим самим персонажем, наприклад із кицькою, що має різний настрій. Дитина має розкласти інші картки за настроями, тобто поруч із «веселою кицькою» покласти веселих папугу, рибу, мишу і т. ін. так, щоб по горизонталі були розташовані персонажі з однаковим настроєм, а вертикальні стовпчики утворювали картки з одним і тим самим персонажем.

Рекомендації: під час того як діти виконують цю роботу, треба подивитися, у кого як виходить. Якщо завдання викликає в дитини труднощі, то слід допомогти їй індивідуально, тобто добитися, щоб вона правильно визначала настрій різних тварин. Після того як діти закінчили цю роботу, треба попросити їх назвати ті настрої, які мають персонажі по першій, другій та третій горизонталях. Якщо дітям важко назвати або ж вони неправильно називають настрої персонажів, їх слід виправити й підказати правильну відповідь. Цю гру можна повторити на наступних заняттях у такому вигляді, поки не буде видно, що діти справляються з нею швидко, без помилок, і правильно називають настрої.

4. Гра «Я НЕ ЗНАЮ!»

Обирають ведучого «Незнайка» - хлопчика або дівчинку. Про що його не спитають, він нічого не знає. Діти починають йому ставити запитання, а він мовчить, розводить руками, тобто за допомогою міміки і жестів показує, що він «нічого не знає», «нічого не бачив».

Рекомендації: якщо дітям важко зобразити свої відповіді, можна з ними обговорити, як це можна показати жестами, наприклад: підняття брів, опущення куточків губ, підняття плечей, розведення рук. Після цього пограти у гру кілька разів і подивитися, як діти справляються з цим завданням. Наприкінці гри виділити кращих.