Поліметилакрилатні цементи (ПМАЦ)

Застосування.

ПМАЦ переважно застосовуються в ортопедичній практиці для цементування відновлень фасеток і тимчасових коронок, ортодонтичних конструкцій.

Також використовуються для пломбування.

Склад і затвердіння.

Порошок являє собою тонко здрібнений полімер чи метилметакрилат сополімер, що містить перекис бензоіла як ініціатора. До складу порошку можуть входити також мінеральний наповнювач і пігменти. Рідина складається з мономера метилметакрилату, що містить амінний прискорювач.

Мономер частково розм'якшує частки полімеру й одночасно полімеризуєтся під впливом вільних радикалів, що утворююься при взаємодії перекису й аміну. Затверділа маса складається з нової полімерної матриці, що поєднує не розчинені, але набряклі гранули первісного «старого» полімеру.

Спосіб застосування і властивості.

Рідина додається в порошок при мінімальному перемішуванні шпателем з метою запобігання влучення повітря. Суміш повинна бути використана відразу, тому що робочий час дуже коротке. Надлишки матеріалу необхідно видалити на стадії остаточного затвердіння.

Коли матеріал здобуває каучукоподібну консистенцію, його видалення затруднюється і може привести до виникнення крайових дефектів.

Властивості ПМАЦ порівнянні з властивостями пломбувальних матеріалів з акрилової пластмаси. У них вища міцність і нижча розчинність, чим в інших видів цементів, але вони менш тверді, з меншою пружністю, не утворюють ефективного зв'язку з зубною структурою в присутності вологи, у такий спосіб виникає можливість крайової проникності, хоча міцність з'єднання з пластмасовими фасетками і полікарбонатними коронками в них вища, ніж в інших цементів. Цементи цієї групи володіють токсичною дією на пульпу зуба, тому необхідна прокладка.

Переваги ПМАЦ:

- висока міцність,

- низька розчинність у ротовій рідині.

Недоліки ПМАЦ:

- короткий робочий час,

- погана адгезія при наявності вологи,

- токсична дія на пульпу зуба,

- труднощі видалення надлишку цементу з країв.