Препарування каріозних порожнин У класу

Згідно класифікації Блека, до каріозних дефектів V класу відносяться порожнини в ділянці шийок всіх груп зубів. Частіше всього каріозні порожнини V класу локалізуються на вестибулярній поверхні в пришийковій третині коронки. Нижня межа порожнини іноді заходить під ясенний край, верхня обмежується екватором коронки зуба. Каріозний процес розповсюджується як в медіальному, так і в дистальному напрямку уздовж шийки зуба, повторюючи конфігурацію ясенного краю. Каріозний процес не має тенденції переходити за межі екватора зуба у напрямку до жувальної поверхні або ріжучого краю.

Зустрічаються варіанти пришийкового карієсу, коли процес розповсюджується на всю приясенну третину коронки уздовж шийки зуба. Подібні пошкодження називаються циркулярним карієсом.

При лікуванні каріозної порожнини V класу не виникає необхідність її розкривати – глибоко розташовані ділянки ураження зуба вже відкритті для маніпуляцій.

Некректомія виконується екскаватором і бором: видаляються всі змінені тверді тканини зуба. Оброблена порожнина мусить набути форми підковоподібної, або витягнутого овалу. Колоясенний край порожнини мусить бути півмісячної форми, а протилежний край - рівним. Дно і стінки порожнини формують фісурним і зворотоконусним бором. Порожнина повинна бути неглибокою, не більше 1,5 мм. Стінки і дно порожнини формують так, щоб їхня площина (дно стосовно стінки) становили прямий або гострий кут. Нерідко при глибокому карієсі дно формують опуклим.

Оброблення емалевого краю полягає у згладжуванні дрібних зарубин, що утворилися при роботі бором. При препаруванні пришийкових порожнин слід дотримуватись таких рекомендацій:

1. Розширити каріозну порожнину у медіодистальному напрямі до кутових заокруглень щічної поверхні коронки (так званих іммунних зон).

2. Препарувати порожнини в межах колоясенної частини стінки зуба, попередньо відтіснивши ясенний край.

3. Колоясенну стінку препарувати так само ретельно, як і в апроксимальних порожнинах.

4. При близькому розташуванні до ясен колоясенного краю порожнини його потрібно формувати так, щоб після пломбування він був прикритий яснами - запобігання рецедиву карієсу.

5. Прагнути, щоб стінки порожнини розташувались під прямим кутом до дна.

Якщо формуванню під’ясенної порожнини заважають ясна, то їх відтісняють тугою ватною кулькою, ретракційною ниткою, повязаною із штучного дентину, або видаляють електрокоагулятором чи діатермокоагулятором, попередньо знеболивши.

Для кращої фіксації пломби необхідно, щоб ділянки між стінками і дном були чітко виражені – це досягається нарізками за допомогою конусоподібного бора. Застосувавши зворотньоконусний бор, можна створити у порожнині ретенційні пункти. Краї порожнини слід формувати паралельно напрямку емалевих призм.

Бувають випадки, коли можуть бути допущені відхилення від типового препарування. Це залежить від характеру і розмірів патологічного процесу (карієс навколо шийки зуба, клиновидний дефект і т. д.). У таких випадках у порожнині створюють ретенційні пункти у вигляді борозенок, насічок на стінках.

Клиновидні дефекти і гіпоплазія емалі відносяться до уражень зубів некаріозного походження. При цьому емаль буває значно деформована,а дефект в твердих тканинах розміщується нерідко таким чином, що відновити анатомічну форму зуба можливе лише за допомогою вкладки або пластмасового (керамічного) облицювання.

В даних випадках в емаль і дентин уражених зубів на губній поверхні чи шийці зуба роблять точкові заглиблення за допомогою невеликих розмірів круглих, колесоподібних і зворотньоусіченних борів, які потім будуть заповнені пломбувальним матеріалом або штифтами.

Ускладненя, які виникають внаслідок порушення методики препарування:

1. Перфорація дна каріозної порожнини з розкриттям пульпи.

2. Стоншення і відламування стінки порожнини.

3. Термічний опік пульпи.

4. Вторинний та ускладнений карієс.

5. Пошкодження краю ясен.

Причина першого ускладнення – недостатнє знання анатомії зуба або анатомо-топографічних співвідношень зубних тканин різних груп зубів.

Стоншення і відламування стінок каріозної порожнини можливі нерідко при значному ураженні тканин зуба каріозним процесом та недотриманні лікарем принципу “біологічної доцільності” у визначенні масштабу видалення пігментованих уражених карієсом тканин.

Це ж ускладення може виникнути також і при роботі несправним наконечником, що створює надмірну вібрацію бора: при неакуратній роботі й зниженні уваги лікаря бором можна пошкодити край ясен.

Особливості препарування каріозних порожнин в тимчасових зубах обумовлені насамперед особливою анатомічною будовою молочного зуба,відмінною від постійного, а також періодом розвитку кореня та стадією його формування.

Періоди життя молочного зуба.

1.Формування кореня.

2.Стабілізації.

3.Розсмоктування кореня.

Кожен період триває приблизно 2 роки.

У тимчасових зубах визначити глибину карієсу неможливо як абсолютну величину, тому особливості препарування полягають у слідуючому.

1.Перед препаруванням бором необхідно добре промити каріозну порожнину антисептиками (кімнатної температури, нетоксичними, менших концентрацій, ніж у дорослих) та провести обробку каріозної порожнини екскаватором - для визначення глибини карієсу і об’єму оперативного втручання.

2.Препарувати каріозні порожнини в молочних зубах необхідно дуже обережно.

3.Працювати краще на машинах із меншим числом обертів.

4.Необхідно застосовувати постійне охолодження (антисептики, повітря).

5.Не прикладати надмірних зусиль при препаруванні.

6.Використовувати бори великих розмірів (але відповідно до розмірів зуба і каріозної порожнини).

7.Обережно, на малих обертах, або екскаватором обробляти дно каріозної порожнини.

8.Не обов’язково дно робити прямим, краще опуклим, відповідно до проекції рогів пульпи.

9.Допускається залишати невелику кількість зміненого дентину на дні при препаруванні каріозних порожнин І та ІІ класу (при умові, що правильно втановлено діагноз), але ретельно препарувати стінки каріозної порожнини.

10.Форма каріозної порожнини – блюдцеподібна.

11.При препаруванні каріозних порожнин ІІІ та ІV класів, розкриття та препарування каріозної порожнини проводять з вестибулярної сторони для кращого доступу і надійної фіксації пломби (естетика в молочних зубах не має принципового значення).

12.Препарування каріозних порожнин V класу в молочних зубах проводять обережно, враховуючи товщину шару твердих тканин та топографію і об ’єм пульпової камери.

Особливості препарування каріозних порожнин в тимчасових та постійних зубах із несформованим коренем обумовлені особливістю анатомічноюї будови зубів на цій стадії розвитку.

Після прорізування коронки зуба, його корінь формується ще протягом 3,5 – 4,5 років (приблизно 2 роки триває закриття верхівки, а решта часу формується періодонт).

Клініко – рентгенологічні стадії розвитку кореня зуба (молочного і постійного).

1 - ріст кореня в довжину;

2 - стадія несформованої верхівки;

3 - стадія незакритої верхівки;

4 - стадія закритої верхівки, але несформованого періодонту;

5 - стадія сформованого кореня і періодонту.

1 стадія – корінь ще не досяг нормальної довжини. Стінки кореня тонкі, простягаються паралельно і мають вигляд двох світлих смужок, що закінчуються вістрями на кінці і, розходячись в різні сторони, нагадують лійку. Кореневий канал широкий – у вигляді темної смужки. На кінці кореня спостерігається наявність так званої зони росту (нагадує гранульому), що має округлі чіткі межі і оточена світлим кортикальним обідком. Пульпова камера в кореневій частині ширша за коронкову (в постійних зубах навпаки).

2 стадія – корінь досяг нормальної довжини і починається формування його верхівки. Зона росту має вигляд аналогічний, як і в першій стадії, але зменшується в розмірах, а стінки кореня дещо товщі. Періодонтальна щілина розширена рівномірно і зливається із зоною росту.

3 стадія - корінь нормальної довжини, стінки кореня значно товщі, ніж в 1 та 2 стадіях. Кінці кореня (вістря) значно наблизились один до одного, але ще не зійшлись. Між ними чітко видно темну пляму – широкий верхівковий отвір (маленька лійка). Пульпова камера значно зменшилась в об ’ємі, але набагато ширша, ніж в зубі із сформованим коренем. Періодонтальна щілина рівномірно розширена на всьому протязі.

4 стадія – корінь повністю сформований, верхівка закрита, але періодонтальна щілина буде формуватись ще на протязі 2 – 2,5 років, тому вона рівномірно розширена на всьому протязі кореня (можна сплутати із патологією періодонту).

5 стадія – стабілізації – рентгенологічна картина відповідає такій повністю сформованого (дорослого) зуба. Періодонтальна щілина має вигляд пісочного годинника. Зміни її ширини вже свідчать про патологію в періодонті.

Гістологічна будова зони росту.

Складається з двох шарів м’яких тканин: шару пульпи і періодонту, які тісно контактують один з одним. Шар пульпи складається переважно із фібробластів, що відрізняються від тих,які розташовані вище в пульпі за формою і орієнтацією, але схожі на фібробласти камбіального шару кістки. Шар періодонту складається переважно із великих пучків колагенових волокон.

Особливості анатомічної будови зубів із несформованим коренем.

1.Тонкий шар твердих тканин.

2. Тверді тканини мало мінералізовані (органічний компонент переважає над неорганічним).

3.Роги пульпи високо видаються в товщу твердих тканин.

4.Пульпа об ’ємна, повнокровна, складається переважно із пухкої столучної тканини (об ’єм клітин переважає над об ’ємом волокон).

5.В період формування коренів пульпа має високий регенераторний потенціал.

6.В таких зубах визначити глибину карієсу неможливо як абсолютну величину, тому особливості препарування полягають у слідуючому.

1.Перед препаруванням бором необхідно добре промити каріозну порожнину антисептиками (кімнатної температури, нетоксичними, менших концентрацій, ніж у дорослих) та провести обробку каріозної порожнини екскаватором - для визначення глибини карієсу і об’єму оперативного втручання.

2.Препарувати каріозні порожнини в зубах із несформованимкоренем необхідно дуже обережно.

3.Працювати краще на машинах із меншим числом обертів.

4.Необхідно застосовувати постійне охолодження (антисептики, повітря).

5.Не прикладати надмірних зусиль при препаруванні.

6.Використовувати бори великих розмірів (але відповідно до розмірів зуба і каріозної порожнини).

7.Обережно, на малих обертах, або екскаватором обробляти дно каріозної порожнини.

8.Не обов’язково дно робити прямим, краще опуклим, відповідно до проекції рогів пульпи.

9.Допускається залишати невелику кількість зміненого дентину на дні при препаруванні каріозних порожнин (при умові, що правильно втановлено діагноз), але ретельно препарувати стінки каріозної порожнини.В такому випадку, розраховуючи на високий регенераторний потенціал пульпи, на дно каріозної порожнини накладають лікувальні пасти.

10.Форма каріозної порожнини в молочних зубах – блюдцеподібна.

Ускладненя, які виникають внаслідок недотримання правил препарування та незнання особливостей будови зубів із несформованим коренем наступні:

1. Перфорація дна каріозної порожнини з розкриттям пульпи.

2. Відламування стінки порожнини.

3. Перфорація стінки.

4. Термічний опік пульпи.

5. Вторинний та ускладнений карієс.