Розмноження

Звичайно сова мало трудиться над своїм гніздом і часто кладе яйця прямо без жодної підстилки. Яйця їх, в числі 2-10, білого кольору і кулястої форми. Всі види сов знаходять сильну любов до свого потомства, захищаючи його від ворогів з незвичайною мужністю.

Дятлоподібні — ряд птахів, що нараховує близько 400 видів. Це невеликі за розміром птахи-дереволази. Відмінна особливість ряду в звичці деяких видів постукувати дзьобом по стовбурах дерев. Ці постукування використовуються як засіб зв'язку, щоб сигналізувати про володіння територією, так і для добування комах із стовбурів дерев. Здобич дятел витягує, приклеюючи її до тонкого, довгого та гнучкого язика. Сидячи на стовбурі, дятел спирається на нього і хвостом, який має короткі й тверді стернові пера. На ногах мають чотири пальці, два з яких спрямовані вперед, а два — назад. Дзьоб у дятлів прямий, долотоподібний. За його допомогою птах, крім добування з-під кори поживи, видовбує приміщення для гнізда — дупло розміром 15-45 см. Дятли — нагніздні птахи. Підстилка в кублі найчастіше відсутня.

В Україні живе 10 видів, найпоширенішими з яких є великий строкатий дятел, крутиголовка, чорний дятел та ін. Сивий і зелений дятли живляться як на землі (розривають мурашники), так і на стовбурах дерев. Взимку дятли урізноманітнюють свій раціон насінням хвойних дерев, розбиваючи шишки у своєрідних «кузнях».

34. Клас Ссавці. Ряди: Комахоїдні, Рукокрилі

Ссавці – теплокровні наземні хребетні тварини, що характеризуються живородінням і вигодовуванням дитинчати молоком. Це найбільш морфологічно різноманітна група сучасних тварин. У цей час цей клас включає близько 5 тис. видів і ділиться на 3 підкласи. Першозвірі (клоакові) – група примітивних ссавців, що відкладають яйця й розповсюджені в Австралії. Щелепи перетворені в дзьоб, вкритий роговим чохлом. Мають клоаку, як у птахів і рептилій. Протоки молочних залоз відкриваються на залозистих полях. У дорослих особин зубів немає. Мають волосяний покрив. Сумчасті – нижчі ссавці, у яких дуже слабко розвинена плацента. Після короткого періоду внутрішньоутробного розвитку в них народжуються слаборозвинені дитинчата, наступний їхній розвиток триває в шкірястій сумці на череві, у порожнині якої відкриваються соски. Плацентарні (вищі звірі) – найчисленніша й високоорганізована група сучасних ссавців, розповсюджених на всіх материках й у всіляких умовах (ряди: комахоїдні, рукокрилі, примати, лемури, неповнозубі, гризуни, зайцеподібні, парнокопитні, непарнокопиті, хижі, китоподібні). Ссавці дуже різноманітні за будовою й розмірам: від 2 см (землерийка) до 120 т і більше (синій кит). Серед них є наземні, літаючі, водні, напівводні, ґрунтові види. У цілому характерний високий рівень організації.

Шкіра має більш складну будову, багата потовими й сальними залозами. Молочні залози (видозмінені потові) секретують молоко, яким самки вигодовують дитинчат. Характерною рисою є розвиток волосяного (шерстного) покриву. У деяких представників класу він слабко виражений або повністю скорочений (у китоподібних). Тіло ссавців складається з 4 відділів: голови, шиї, тулуба й хвоста. Кінцівки розташовуються не з боків (як у плазунів), а під тілом.Скелет ссавців складається з тих же основних відділів, що й скелет інших наземних хребетних. Череп характеризується значним розвитком лицьового відділу. Щелепи звичайно масивні. Хребетний стовп включає наступні відділи: шийний, грудний, поперековий, крижовий і хвостовий. У шийному відділі кількість хребців постійно й дорівнює 7. Виключення становлять лінивці (6-10) і ламантини (6 хребців). Розвинена грудна клітка. У рукокрилих (кажани) і деяких комахоїдних грудина має виражений кіль, подібно птахам. Це зв'язано зі значним розвитком грудних м’язів й великим навантаженням, що переводиться на передні кінцівки. Пояси кінцівок і вільні кінцівки мають типову для наземних хребетних будову. Однак у зв'язку з розмаїтістю умов перебування деталі будови різні.

РЯД КОМАХОЇДНІ Це найдавніша група плацентарних ссавців. Ряд обєднує близько 900 видів, які характеризуються рядом примітивних ознак: зуби слабо диференційовані, півкулі переднього мозку невеликі, без звивин. Передній відділ морди у багатьох видів видовжений у хоботок, нюх розвинений добре. Представники цього ряду – тварини дрібних і середніх розмірів. Комахоїдні освоїли різні середовища існування: наземне, грунт,водне. До цієї групи належать їжаки, землерийки, кроти, хохулі.

РЯД РУКОКРИЛІ Єдина серед ссавців група, пристосована до справжнього польоту. Вони живуть практично на всіх континетах, крім Антарктиди. У тварин цього ряду між другим пальцем передніх кінцівок та тулубом утворюється складка шкіри, що тягнеться до верхівки хвоста і відіграє роль крила. Подібно до птахів, у рукокрилих утворюється кіль, добре розвинена грудна мускулатура. Політ швидкий та маневрений. Рукокрилі ведуть нічний спосіб життя. Зір у них розвинений слабо, проте добре розвинений слух. Більшість видів здатна до ехолокації. Вдень рукокрилі ховаються на горищах, у дуплах та в печерах. Взимку деякі види кажанів можуть здійснювати міграції. Інші впадають у сплячку. Відомо близько 1000 видів, серед яких розрізняють криланів та кажанів.

35. Родини: Дроздові, Плискові

Плискові — родина невеликих за розмірами, тендітних птахів з ряду горобцеподібних. Довжина тіла від 14 до 21 см, маса тіла від 12 до 50 г. Характеризуються відносно довгим хвостом та довгими ногами і крилами. Птахи комахоїдні, живляться на землі. Розповсюдження всесвітнє, проте переважна більшість видів населяє Європу, Азію та Африку. Зустрічаються у відкритих місцевостях, в найрізноманітніших біотопах, таких як тундра, савана, дюни, прибережні зони водойм, сільськогосподарські поля, а також в урбанізованих ландшафтах. Під час перелетів можуть підніматися до висоти 6000 м (в Гімалаях). Гніздяться на землі, відкладають до шести крапчастих яєць.

В родині нараховують 5 родів та 54 види, хоча систематика ускладнюється великою кількістю підвидів, форм та рас. Тому в роботах різних дослідників можливі розбіжності.

Плискові України

У фауні України 2 роди (плиска та щеврик) та 9 або 10 видів:

Плиска жовта, Плиска жовтоголова, Плиска гірська, Плиска біла, Щеврик польовий, Щеврик лісовий, Щеврик лучний, Щеврик червоногрудий, Щеврик гірський.

ПЛИСКОВІ У західній частині України є сім видів: плиски біла, жовта, гірська; щеврики польовий, лучний, лісовий та гірський. Плиска біла. Численний вид весняно-літньої орнітофауни західних областей України. З'являється навесні в кінці березня, а інколи і раніше. Заселюють населені пункти, особливо поблизу тваринницьких ферм, і є характерним компонентом окультуреного ландшафту. Живляться комахами, а також дрібними молюсками, ракоподібними та іншими безхребетними. Плиска гірська. Масовий вид літньої авіфауни Українських Карпат. Спостерігається до верхньої межі деревної рослинності. Живляться комахами, приносячи користь лісовому господарству.

Плиска жовта. Відзначена там, де є водойми, зволожені луки або болота. гніздування розтягнуто від другої половини травня до другої половини червня. Живляться комахами, різними дрібними безхребетними. Щеврик лісовий. Зареєстрований в усіх лісових масивах. Гнізда в'ють з сухої трави на землі. Живиться різноманітними комахами і дрібними безхребетними. Щеврик гірський. Найчисленніший фоновий вид весняно-літньої авіфауни субальпіки Українських Карпат. Заселює високогірські луки − полонини, маючи обмежене вертикальне поширення 1000 − 2000 м над рівнем моря. Гнізда в'ють з трави на землі, рідше − між коренями зеленої вільхи або гірської сосни. Дроздові — родина горобцеподібних птахів. До родини входить близько 180 видів невеликих та середніх за розміром птахів. Поширені майже по всій території Землі, крім Антарктиди. Птахи невеликого розміру всередньому до 30 см в довжину, масою до 150 г. Всі види з родини дроздових мають схожі характеристики будови. Дроздові поширені на всій території Землі, крім полярних широт та віддалених островів Океанії. Є окремі види, які освоїли лише одну невелику ділянку для постійного проживання, наприклад Непал, чи Мадагаскар. Ареал найбільшого у родині роду дрозди простягається у лісах Європи, Південної и Південно-Східної Азії, Північної Африки, Австралії та Навої Зеландії.

ДРОЗДОВІ. У межах обстеженої частини України об'єднують 17 видів: дрозди − горобинник, деряба, співочий, білобровий, чорний, білозобий та кам'яний; камінки звичайна і плясуня; чекани луговий і чорноголовий; горихвістки звичайна і чорна, соловейки західний і східний; синьошийка; малинівка.

Дрізд чикотень. Живляться ягодами шипшини, плодами малини, чорниці, бузини, дикого винограду, жуками, мурашками, гусеницями, черв'яками та іншими безхребетними. Дрізд чорний. У шлунках цих птахів виявлено ягоди черешні, малини, суниці, чорниці, калини, насіння еспарцета, горішки бука, граба, липи, кісточки винограду, уховертки, жужелиці, довгоносики, мурашки, гусениці метеликів, дощові черв'яки та інші безхребетні.

36. Ряди: Гризуни, Китоподібні.

Ряд гризуни Характерною особливістю їх є наявність верхніх і нижніх різців, зовнішня поверхня яких - тверда емаль, а решта-більш пухкий дентин, що забезпечує різну швидкість стирання і надає постійної гостроти ріжучому краю. Органи травлення пристосовані до перероблення грубої рослинної їжі. Більшість гризунів відзначаються швидким статевим визріванням і високою плодючістю.

Білка - найбільш відомий дітям звір серед гризунів, добре пристосований до життя на деревах. Вона чудово лазить по гілках завдяки довгим пальцям з чіпкими кігтиками. Білка спритно стрибає з одного дерева на інше. У разі потреби може стрибнути з вершини високого дерева на землю, при цьому хвіст їй служить своєрідним рулем. Забарвлення білки міняється залежно від виду, від сезону, віку. Звичайна білка може бути рудою, попелястою. Карпатська білка має темне забарвлення. Прикрашають білку китички на кінцях вух. Поширена у Поліссі, Лісостепу і в Криму. Живе на деревах. Кулясте кубло будує у верховітті з тонких гілочок, моху, шерсті, лишайників. Може оселятися в дуплах і шпаківнях. Білки - денні тварини. У сонячну погоду вони активні протягом цілого дня. В дощові дні і під час сильних морозів і снігопадів білки не виходять годуватися. В сплячку не впадають.Парування у білок відбувається двічі на рік. Самка народжує від 3 до 7 більчат, голих і сліпих. Живляться вони молоком матері. Основна їжа білок - насіння хвойних - ялини, сосни, ялиці, модрини, а також горіхи ліщини, жолуді, плоди бука, гриби, бруньки і пагони, комахи, іноді яйця птахів. Вона сприяє поширенню лісових культур. Ховаючи горіхи, жолуді на зиму, вона не завжди їх знаходить, а, отже, навесні вони проростають. Про це обов'язково повинні знати дошкільники. Внаслідок зменшення чисельності білок, промислового значення вони не мають. Карпатська білка охороняється. Дуже цікавий рідкісний гризун - бабак. Зустрічається у степовій зоні. Розміри його досить значні - від 40 до 70 см, маса від 2,5 до 3 кг. Голова плоска, шия коротка, очі великі, вушні раковини маленькі. Волосяний покрив відносно пишний. У лісостеповій і степовій зонах поширені ховрахи: крапчастий, малий, європейський. Бобер європейський - найбільший гризун. Маса його 20-30 кг. Добре пристосований до водно-наземного способу життя. Під час розглядання ілюстрації увагу дітей можна звернути на те, що між пальцями задніх кінцівок у нього є плавальні перетинки. Хвіст плоский, лопатоподібний, допомагає бобрам плавати. Хутро бобра не намокає. Колір хутра - від світло-коричневого до чорного, Пацюки сірі - мешканці людських осель, смітників, інколи оселяються по берегах водойм, на полях. Можуть чудово плавати і пірнати. Миші хатні так само, як і пацюки, здавна пристосувалися до життя біля людини. Поширені вони повсюдно. Миша польова відрізняється бурувато-рудим забарвленням з чорною смужкою по хребту. Живе переважно в більш-менш вологих місцевостях: по узбережжях водойм, узліссях,

Ряд Китоподібні в Україні представлений дельфінами, які викликають у дошкільників великий інтерес. У приморській місцевості під час прогулянок до моря з старшими дошкільниками можна простежити інколи за цими тваринами, цікаво розповідаючи дітям про спосіб їхнього життя. Дельфіни надзвичайно добре пристосовані до життя у воді - тіло їх витягнуте, торпедоподібне, вкрите пружною шкірою. Передні кінцівки у них перетворені у плавці, є спинний плавець. На хвостовому плавці є глибока виїмка. Дельфіни можуть довго перебувати під водою, пірнати завдяки розвинутим легеням. Повітря вони набирають через дихальце, яке розташоване на тімені. Висока температура тіла підтримується завдяки товстому шару підшкірного жиру. У воді дельфіни орієнтуються за допомогою ехолокації.

37. Ряд хижі. Родина Собачі та Ведмежі

Хижі — різноманітний ряд плацентарних ссавців, що включає понад 270 видів. Хижі— ряд ссавців плацентарних, що складається з підрядів псовидих і котовидих. 15 сучасних родин хижих містять близько 285 видів в 123 родах і поширені майже по всьому світу. Переважна більшість представників загону є класичними м'ясоїдними тваринами, що полюють головним чином на хребетних. Хижих інколи також ділять на дві групи, що сильно відрізняються один від одного по способу життя: сухопутні хижі і ластоногі. Багато хижих харчуються не лише м'ясом.

Собакові — родина ссавців ряду хижих підряду псовидих, багато видів якої одомашнили. Родина об'єднує типових хижих, як правило, середніх за розміром. Довжина тіла від 50 см (дрібні лисиці) до 160 см (вовк). Тулуб подовжений. Голова витягнута, вуха стоячі. На передніх лапах по 5 пальців, на задніх — по 4; тільки у гієноподібного собаки на передніх лапах їх 4; у домашніх собак на задніх лапах іноді буває по 5 пальців. Кігті тупі. Хутро густе, зазвичай пухнасте. Хвіст довгий, пухнастий. Забарвлення шерсті різноманітне: однотонне, крапчасте, плямисте, іноді дуже яскраве.

У зв'язку з м'ясоїдним характером живлення, зубна система у псових різко вираженого ріжучого типу: сильно розвинені хижі зуби й ікла. У більшості видів налічується 42 зуби; .. Представники родини псових поширені на всіх материках, за винятком Антарктиди і деяких океанічних островів. Мешкають в різноманітних ландшафтах; живуть і виводять потомство в норах або лігвах.Ведуть одиночний, сімейний або груповий спосіб життя; останній характерний для хижаків, що активно переслідують великих копитних тварин. Більшість видів м'ясоїдні, але нерідко харчуються падаллю, комахами, рослинною їжею. В більшості випадків моногамні, розмножуються 1 раз на рік, приносячи найчастіше 3-4 сліпих дитинчат, деякі до 13-16.

Ведме́жі — родина ссавців ряду хижих підряду псовидих, що містить вісім сучасних видів, поширених у всій північній та частково південній півкулі Землі. Порівняно з іншими родинами ряду, ведмеді відрізняються найменшою різноманітністю зовнішнього вигляду, розмірів та особливостей внутрішньої будови організму. До цієї родини належать найбільші з існуючих представників ряду Хижі, та одночасно найбільші наземні хижаки: білий ведмідь досягає ваги понад тонну при довжині близько трьох метрів; найдрібніший вид родини, малайський ведмідь, при довжині тіла 1—1,5 метри важить до 70 кілограмів. Самки у всіх видів менші від самців; у білих ведмедів різниця у вазі та розмірах самців та самок досягає 1,5—2 рази.

У всіх ведмедів коренасте, міцне тіло, часто з високою холкою. Лапи сильні, п'ятипалі, з великими невтяжними кігтями. Кігті керуються міцними м'язами, що дозволяє ведмедям вилазити на дерева, а також рити землю та розривати здобич. Хода ведмедів шаркаюча, стопоходяча. За характерну постановку задніх лап пальцями під кутом всередину ведмедя називають «косолапим». Хвіст дуже короткий, майже не помітний в шерсті. Голова велика, очі маленькі, шия товста, відносно коротка. Шерсть з добре розвиненим підшерстям, достатньо груба. Волосяний покрив по всьому тілу високий, часто кошлатий; у малайського ведмедя — низький та рідкий. Забарвлення загалом однотонне, від вугільно-чорного до білого; у великої панди контрастне, чорно-біле. На грудях та навколо очей трапляються світлі відмітини. У деяких видів наявна індивідуальна та географічна мінливість забарвлення. Забарвлення за порами року не змінюється; сезонний диморфізм виявляється у зміні висоти та густоти хутра.

Представники родини мешкають у досить різноманітних умовах — від степу до високогір'я, від лісів до арктичної криги, у зв'язку з чим можуть досить сильно розрізнятись за способом життя та харчуванням.

38. Родина Куницеві.

Куницеві — родина ссавців ряду хижих. Є однією з найбагатших видами родин ссавців. Куницеві сформувалися приблизно 40 мільйонів років тому. До куницевих відносяться куниці, норки, видри, борсуки, тхори та подібні до них тварини. Куницеві вміють добре пристосовуватися до різних умов, тому представлені у всіх частинах Землі. Види, що об'єднуються в родину куницевих, вельми сильно розрізняються будовою тіла, способом життя і адаптивним пристосуванням до місця існування. До родини входять дрібні (найменші в ряді) або середні хижаки. Довжина тіла від 11 (мала ласка) до 150 см (калан), маса від 25 г до 45 кг. Самці в середньому на 25 % більші за самок. Тіло зазвичай сильно витягнуте, гнучке, рідше відносно коротке, часто масивне (борсук, росомаха). Кінцівки короткі, пальці стопоходящі, п'ятипалі. Кігті не втяжні; у деяких видів між пальцями є шкірні складки (перетинки). Підошви кінцівок покриті волоссям, мають голі подушки, або цілком голі. У калана кінцівки сильно змінені: задні перетворилися на ласти, а на передніх пальці укорочені і сполучені між собою.

Голова зазвичай невелика, на короткій, але дуже рухомій шиї. Очі середніх розмірів, або великі. Вуха маленькі, рідше великі, з округлими вершинами. У представників, що пристосовані до життя у воді (видра, калан), вушні раковини сильно зредуковані. Хутро, як правило, густе, пухнасте, з м'яким підшерстям. Забарвлення хутра різноманітне: однотонне, двобарвне, смугасте, плямисте. Пишнота і густина шерсті сильно змінюються по сезонах; у горностая забарвлення взимку стає білосніжним. Особливі анальні залози виділяють секрет з різким запахом, подібний до секрету скунсів. Череп, зуби Череп невеликий, з укороченим обличчевим відділом і роздутою мозковою частиною. У крупних форм сильно розвинені гребені на черепі. Очні ямки зазвичай великі. Число зубів значно змінюється у різних родів, головним чином, за рахунок передкорінних і корінних зубів. Тільки у калана зменшення зубів до 32 відбулося за рахунок редукції пари нижніх різців. Ікла і хижі зуби сильно розвинені. Жувальна поверхня корінних зубів може мати гострі або притуплені вершини. Загальне число зубів 28-38. Розповсюдження

Поширені куницеві дуже широко. Відсутні тільки в Антарктиді, на Фолклендских і Галапагоських островах, острові Мадагаскар, в Ісландії і на деяких островах Вест-Індії, Північного Льодовитого і Тихого океану. Завезені в Австралію і Нову Зеландію.

Спосіб життя

Серед представників родини є наземні, напівдеревинні, напівводні і майже водні форми. Населяють найрізноманітніші ландшафти, зустрічаючись від тундри до пустель і від підніжжя гір до альпійських лугів. Як правило, ведуть одиночний територіальний спосіб життя, іноді тримаються сім'ями і дуже рідко утворюють невеликі групи. Наприклад, на частині свого ареалу борсуки живуть групами з декількох самців і самок, тоді як в інших популяціях — парами або одиночно.

За характером харчування більшість видів — хижаки, але поїдають і рослинні корми. У деяких є тенденція до всеїдності. Більшість видів полігамні. Розмножуються в певний сезон, що зазвичай триває 3-4 місяці. Для багатьох куницевих характерна затримка імплантації ембріона, що триває до 10 місяців (борсук). Сама вагітність триває від 30 до 65 днів. Щороку самки дають один приплід, в якому буває 1—14 дитинчат. Дитинчата народжуються сліпими і голими; матері піклуються про них до 2 місяців. Статева зрілість у молодняка наступає між 8 місяцями і 2 роками. Тривалість життя в природі — від 5 до 20 років. Промислове значення Майже всі куницеві мають промислове значення, даючи цінне хутро (особливо куниці, видри, соболь, калан тощо). Служать об'єктами полювання. Найвідомішими є давні промисли на куну (літописну "білу"), а особливо на її тайгову форму з найбільш м'яким хутром — соболя.

39. Родина Котячі.

Котячі — родина ссавців ряду хижих, центральна родина підряду Котовиді.Найбільш спеціалізовані серед хижих, пристосовані до добування тваринної їжі шляхом підкрадування, підстерігання, рідше переслідуванням. Розміри широко варіюють: від 34 см і маси 1,5 кг, (чорнонога кішка) до 3,8 м і більше 275 кг, (тигр). Кінцівки пальцеходячі, передні, — 5-палі, задні, — 4-палі. У всіх видів, окрім гепарда і суматранської кішки, кігті втяжні. Зубів менше, ніж у решти хижих, (28-30), тому морда коротка, а голова виглядає округлою. Зубна система різко вираженого м'ясоїдного типу. Язик покритий дрібними, загостреними роговими сосочками, які допомагають котячим зіскоблювати м'ясо з кісток і чистити хутро. Хвіст у більшості видів довгий. Забарвлення від сіруватого до рудувато-бурого, як правило із смугами, плямами, крапками або розетками. Волосяний покрив низький, пухнастіший у північних і високогірних видів. З органів чуття краще розвинені слух і зір; нюх слабий. Кішки здатні чути дуже високі звуки — частотою до 50 000 Гц, (людина до 20 000 Гц). Всі дикі кішки мають 19 пар хромосом. Поведінка Спосіб життя переважно смерковий, присмерковий і нічний. Живуть поодинці або сім'ями; леви утворюють прайди. Дрібні види розмножуються щорічно або частіше, (домашня кішка); великі — раз на 2-3 роки. Дитинчат у дрібних видів до 5-6, у великих 2-4. Дитинчата народжуються сліпими і безпорадними. Виховує дитинчат мати, батько піклується про них тільки в окремих випадках. Тривалість життя до 30 років. Представники кошачих є хижаками і всі без винятків харчуються м'ясом. Усі вони - від маленької чорноногої кішки до величезного амурського тигра - відмінні мисливці.

РОЗМНОЖЕННЯ
Більшість котячих живуть поодинці. Кішки протягом усього року не залишають своїх територій, і тільки в сезон розмноження самці виходять за межі своїх володінь у пошуках готових до спаровування самок. Більшість кішок приносять по одному приплоду на рік, проте самки великих кішок зазвичай народжують дитинчат раз на 2-3 роки. Самці у вирощуванні потомства не беруть участі. У приплоді буває 1-6 кошенят. Самки годують їх молоком, з часом привчаючи до м'ясної їжі. Новонароджені кошенята сліпі та абсолютно безпорадні. Вони швидко вкриваються шерстю, малюнок якої у більшості плямистий. Дитинчата живуть з матір'ю, аж поки не навчаться самостійно полювати. У середньому хижі кішки живуть близько 15 років.

МИСЛИВЦІ-ОДИНАКИ
Усі котячі, окрім левів, полюють поодинці. У них розвинувся стиль полювання, в основі якого лежить підстерігання здобичі з подальшим блискавичним стрибком та її вбиванням. Завдяки цьому одиночна тварина, що живе на певній території, у змозі забезпечити їжею і пережити голодний період. Дивно, але деякі види кішок наважуються атакувати здобич, шо перевершує їх у розмірах. Так, рись полює на косуль і оленів, тигр здатен здолати оленя і лося, він також не пропускає нагоди напасти на дитинчат слонів і носорогів. Інша велика кішка - леопард -полює на антилоп, а здобич піднімає на дерево, щоб туша не дісталася тваринам, які харчуються падаллю. Одні кішки довго переслідують жертву, інші - коротко, але швидко (гепард). Малі кішки також демонструють неймовірну силу і спритність у полюванні на дрібну здобич.

Сімейство бегемоти Рідні свиням, бегемоти представлені лише двома родами, кожний з який складається усього з одного виду: власне це бегемот, гіпопотам і карликовий бегемот. Поширення їх обмежується Африкою. Сімейство вилорогі Вилорогі живуть тільки в Північній Америці. Сімейство жираф'ячі були представлені декількома і населяли Європу, Азію й Африку. Багато хто з них відрізнялися гігантськими. Сімейство кабаргові Оскільки сімейство містить тільки 1 вид, його характеристика приведена при описі виду. По деяким даним відомо принаймні 4 види кабаргових. Сімейство оленеві Вигляд оленя уявляє собі кожний. Це здебільшого легкого додавання копитна тварина з довгими тонкими і сильними кінцівками. Як правило, голову самців прикрашають рога. Мунтжаки. Невеликі олені, у яких пеньки рогів довгі, а спадаюча частина маленька. У самок на чолі на місці рогів пучки довгого твердого волосся. Олені американські Ця велика підродина поєднує як великих, так і дрібних розмірів оленів, завжди одноколірно пофарбованих у дорослому стані. Кінцівки мають верхні і нижні залишки бічних метаподій. Бічні копита в багатьох сильно розвинуті. Лосі Підродина містить тільки один рід з єдиним видом. Олені північні Донедавна вважали, що існує кілька видів північних оленів. Сімейство оленькові - найбільш древні і примітивні жуйні. Залишки їх відомі з верхнього еоцена, тобто близько 50 млн. років тому. У їхній будівлі на рівні з ознаками типових жуйних просліджуються деякі риси, властиві нежуйним. Шлунок має 3 відділи

Сімейство пусторогі Це найбільше сімейство парнокопитних як по числу видів, так і по розмаїтості біологічних типів: від малюсіньких, майже з зайців, дикдиків до величезних биків, від струнких газелей до масивних баранів. Сімейство свині До цього сімейства відносяться найбільше широко розповсюджені нежуйні тварини з витягнутою мордою, що закінчується п'ятачком, на якому відкриваються ніздрі.