Види мови

Розкриємо особливості окремих видів мовлення.

Діалогічне мовлення має місце в бесіді. Наявність контакту з співрозмовником допомагає опустити окремі моменти в мовленні. Вираз обличчя, очей, інтонація, жести, паузи, наголоси - все це дозволяє розуміти один одного з півслова. Але в деяких випадках необхідно повне і точне оформлення діалогічного мовлення, наприклад, коли ведеться науковий спір.

Монологічне мовлення - виступ однієї людини (лекція, доповідь). Тут безпосередній контакт слабкіше. Монологічна мова вимагає великих знань, загальної культури, правильної вимови, володіння собою, активної і планомірної передачі інформації, точних описів, ухвал, вмілого оперування порівнянням і т. д.

Прояв і використання усної мови (головним чином діалогічної) у повсякденному спілкуванні отримало назву мови спілкування.

Професійна мова вимагає певної освіти. Цей вид мовлення характерний для спілкування фахівців. Велику роль в цьому спілкуванні відіграють різні аспекти професійної мови: лексикон, вимова термінів та спеціальних фраз, логіка висловлювання і т. д.

У діяльності практика, фахівця мова необхідно готувати заздалегідь. Попередня робота над змістом і формою майбутньої мовленнєвої комунікації важлива і необхідна. Разом з тим постійна прихильність до заздалегідь розробленого мовному взаємодії сковує творче мислення працівника, робить його догматичним. Тому фахівцю з ретельною підготовкою висловлювань потрібно передбачати і імпровізацію.

Уява - це психічний процес створення нових образів, уявлень і думок на основі наявного досвіду, шляхом перебудови уявлень людини. Уява тісно пов'язане з усіма іншими пізнавальними процесами і займає особливе місце в пізнавальній діяльності людини. Завдяки цьому процесу людина може передбачати хід подій, передбачати результати і наслідки своїх дій і вчинків. Воно дозволяє створювати програми поведінки в ситуаціях, що характеризуються невизначеністю.

Своєрідним "будівельним матеріалом" для уяви є знання, думки, образи предметів, явищ, ситуації, утримувані пам'яттю людини.

З фізіологічної точки зору уява - це процес утворення нових систем тимчасових зв'язків в результаті складної аналітико-синтетичної діяльності мозку.

У процесі уяви системи тимчасових нервових зв'язків як би розпадаються і об'єднуються в нові комплекси, групи нервових клітин зв'язуються по-новому. Фізіологічні механізми уяви розташовані в корі і в більш глибоких відділах мозку.