Наочно-практичні методи навчання природознавству

Наочний метод – це візуально-чуттєве сприйняття предметів та явищ навколишнього світу в їх натуральному або штучному, символічному зображенні.

Наочні методи можуть застосовуватися як при вивченні нового матеріалу, так і при його закріпленні. При вивченні нового матеріалу вони є способом формування нових знань, а при його закріпленні – способом практичного застосування знань.

До наочних методів навчання належать ілюстрування, демонстрування і спостереження.

Ілюстрування – оснащення ілюстраціями статичної (нерухомої) наочності: плакатів, малюнків, картин, карт, схем тощо.

У процесі вивчення природознавства ілюстрування допомагає учням ефективніше сприймати навчальний матеріал, формувати конкретні уявлення, точні поняття.

Демонстрування на уроках природознавства передбачає показ учителем натуральних об’єктів, певних дослідів, аудіовізуальних засобів, моделей, приладів тощо.

Вивчення природи за допомогою демонстрування натуральних об’єктів дозволяє формувати достатньо повні і достовірні уявлення про об’єкт, що вивчається, полегшує формування уявлень про об’єкти і явища природи, які з різних причин не можуть бути вивчені в самій природі, створює можливості безпосередніх контактів дитини з живою природою.

Для досягнення цієї мети об’єкти ставлять на спеціальні підставки, створюють особливий фон, підсвічування, використовують допоміжне устаткування, наприклад, проекційну апаратуру. Дрібні об’єкти можна для показу пронести по класу. Рухомі об’єкти, наприклад, дрібних і середніх тварин, поміщають у клітки, прозорі ємкості (скляні або поліетиленові банки, пробірки, акваріуми, тераріуми) тощо.

Вивчення натуральних об’єктів доречно поєднувати з демонструванням ілюстративних наочних посібників, яке допомагає дитині побачити цей об’єкт у взаєминах з місцем існування, отримати додаткову інформацію про звички, способи прояву якихось життєвих процесів тощо. Варто застосовувати і роботу з підручником, що дозволяє знаходити потрібні терміни, складати формулювання тощо.

При використанні методу демонстрування вчителю необхідно забезпечити всебічний огляд об’єкта, чітко визначити головне, детально продумати пояснення, залучати учнів до пошуку потрібної інформації.

Практичні методи навчання

Для успішного навчання словесного сприймання й споглядання наочності недостатньо. Особливого значення в навчанні молодших школярів, які за своєю природою прагнуть діяти, набувають практичні методи.

Серед практичних методів розрізняють:

• лабораторні досліди;

• практичні роботи різного змісту та з різними матеріалами;

• моделювання;

• проектування.

Досліди

Дослід – спосіб вивчення об’єктів та процесів природи у спеціально створених штучних умовах і виявлення з різноманітного комплексу зовнішніх впливів на об’єкт або процес лише одного, заздалегідь визначеного фактора.

На уроках природознавства класовод проводить демонстраційні досліди (учні є спостерігачами). Проте вони не можуть розв’язати всіх навчально-виховних завдань. Діти мають проводити нескладні досліди своїми руками – це учнівські досліди або лабораторні роботи.

Лабораторна робота проводиться поетапно:

1. Актуалізація знань про об’єкт, з яким проводиться дослід.

2. Осмислення цілі досліду.

3. Ознайомлення з ходом досліду (інструктаж).

4. Самостійна дослідницька робота учнів під безпосереднім або опосередкованим керівництвом учителя.

5. Формулювання висновків.

6. Обговорення висновків.

При застосуванні практичних методів, у порівнянні з наочними, точки зору дітей найчастіше бувають різноманітніші, навіть суперечливі, тому можливі дискусії. Отже, тут обговорення буває активнішим, нерідко вимагає додаткового вивчення об’єктів. Останнє викликає необхідність повернення до етапу самостійних досліджень.

Практичні роботи

Особливе місце серед практичних методів займають практичні роботи з приладами (компасом, термометром, глобусом, телурієм тощо), планом і картою, розпізнавання і визначення предметів природи тощо.

Практичні роботи у початковій школі проводять у класі, під час екскурсій, на шкільному подвір’ї, навчально-дослідній земельній ділянці, географічному майданчику.

Під час виконання практичної роботи значна роль відводиться слову вчителя. Успіх засвоєння теми залежить від правильної постановки запитань, які звертають увагу учнів на той чи інший об’єкт, керують їхніми спостереженнями. При цьому треба навчити молодших школярів вирізняти суттєві ознаки предметів.

Працюючи, наприклад, над темою «Рослини, їх будова» на кожну парту учитель розкладає розрізану на частини рослину (Це можуть бути загальновідомі низькорослі трав’янисті рослини). Діти працюють у парах. Учитель:

?Розгляньте окремі частини рослини. Назвіть їх одне одному.

?Покажіть корінь, стебло, листя, квітку (Діти беруть до рук кожну частину рослини і показують учителеві).

?Складіть у такій послідовності, щоб утворилася ціла рослина.

Організація і проведення практичної роботи спрямовує мислення дітей на самостійні пошуки спільних і відмінних ознак, тобто активізує елементи дослідницької діяльності учнів, підвищує рівень засвоєння учнями певного матеріалу. Робота з розпізнавання виконується не лише на уроках, а й на екскурсіях у природі. Учитель дає завдання на розпізнавання рослин, тварин тощо.

У процесі формування й закріплення природничих понять важли вий вид практичних завдань – схематичне малювання і креслення. Особливо корисною є ця робота під час формування понять: «план, масштаб, карта, низовина, височина, пагорб»; «джерело, струмок, річка»; «озеро, болото»; «Земля-планета»; «доба,рік». Скажімо, вивчається тема «Рівнини, яри», мета якої – сформувати в дітей уявлення про рівнини та яри й навчити розрізняти їх на карті за умовними позначеннями. Учитель спершу виявляє знання учнів про рівнину та яр з опорою на наочність (таблицю й карту). Після цього учні читають статтю «Рівнини», за текстом якої креслять схеми-малюнки низовини, височини, пагорба.

Звичайно, самостійне виконання малюнків-схем потребує від дітей певних навичок. Тому добре, щоб розповідь учителя супроводжувалася малюванням на дошці, щоб учні могли бачити зразок правильного виконання схематичного малюнка.

На уроках природознавства цікавою і життєво важливою є різноманітна робота практичного характеру – із рулеткою, термометром, терезами, флюгером, виготовлення макетів тощо.

У програмі з природознавства кожна тема, що вивчається, містить практичну роботу. Наприклад, тема «Світ, у якому ти живеш» містить практичну роботу «Дослідження дрібних деталей предметів за допомогою лупи», тема «Світ неживої природи» – практичну роботу «Ознайомлення із колекцією гірських порід рідного краю», тема «Природа взимку» – «Спостереження за формою сніжинок за допомогою лупи» тощо.

Моделювання

Моделювання – це метод дослідження явищ і процесів, що ґрунтується на заміні конкретного об’єкта досліджень (оригіналу) іншим, подібним до нього (моделлю).

Так, на уроці природознавства можна застосувати моделювання учнями в ході практичної роботи з піску, глини, пластиліну й інших матеріалів із застосуванням фарб, форм поверхні, різних видів водоймищ, фрагментів природних угрупувань; у зошитах учні самі створюють (викреслюють) моделі напрямів сторін горизонту, моделі місцевості або шляху руху у вигляді плану, схеми розвитку рослини з насіння, утворення джерела тощо.

Так, зовсім не обов’язково спостерігати весь процес розвитку рослини з насінини, який може тривати протягом цілого вегетаційного періоду. Досить вибрати окремі його етапи і, створивши модель-схему, отримати відповідне знання;

u виключає формальну передачу знань учням;

u вивчення об’єкта, явища протікає в ході активної практичної і розумової діяльності дитини;

u розвиває мислення і творчі здібності дитини;

u сприяє розвитку сенсорної сфери дітей, так як працюють різні аналізатори.

Проектування

В основу проектування на уроках природознавства покладено створення проекту – результату (продукту) колективної або індивідуальної творчо-пошукової діяльності, що отримується при розв’язанні тієї чи іншої проблеми. Цей результат можна побачити, осмислити, застосувати на практиці.

Проектна діяльність включає такі етапи:

O розробка проектного задуму (плану);

O реалізація проектного задуму (виконання запланованих дій);

O оцінка результатів.

Метод проектів має ряд переваг:

u дає можливість організувати навчальну діяльність, зберігаючи баланс між теорією і практикою;

u забезпечує не тільки успішне засвоєння навчального матеріалу, але й інтелектуальний і моральний розвиток дітей, їхню самостійність, доброзичливість;

u проекти об’єднують дітей, розвивають товариськість, комунікабельність, бажання допомогти іншим, уміння працювати в команді і відповідальність за спільну роботу;

u дозволяє змістити акцент із процесу пасивного накопичення знань учнем на оволодіння різноманітними способами діяльності в умовах доступності інформаційних ресурсів.

Програмою з природознавства передбачено роботу зі створення міні-проектів «Будьмо знайомі! (Походження назв рослин і тварин), інформаційного проекту – «Вивчення небесних тіл за допомогою наземних телескопів та космічних апаратів», інформаційно-пізнавального проекту «Речовини навколо нас»; творчого проекту «Захисти природу».

Отже, практичні методи – важливий і незамінний засіб формування в молодших учнів різноманітних умінь, навичок, практичних дій. Вони реалізуються переважно через систему навчальних, дослідницьких і тренувальних завдань, які застосовуються у процесі закріплення, повторення, а також на предметних уроках і екскурсіях під час виконання практичних робіт.

7. Комбінований урок природознавства. Структура і методика його проведення.

Структура комбінованого уроку неоднозначна і залежить від того, які дидактичні цілі в ньому поєднуються.

Комбінований урок має дві або кілька дидактичних цілей, наприклад:

• перевірити раніше засвоєні знання;

• засвоїти нові знання;

• узагальнити, систематизувати знання;

• застосувати раніше засвоєні знання на практиці тощо.

Структура комбінованого уроку

І етап. Організаційний момент (0,5–1 хв.)

Учитель перевіряє готовність класу до уроку і створює робочу атмосферу.

ІІ етап. Хвилинка календаря (3 хв)

Необхідно систематично проводити роботу з класним календарем природи і щоденниках спостережень. Учні доповідають(відповідно до проведених спосте режень), які зміни відбулися в природі за час від останнього уроку природознавства.

Зміни з'ясовуються у чотирьох напрямках:

1. Зміни у неживій природі.

2. Зміни у рослинному світі.

3. Зміни у тваринному світі.

4. Зміни у праці людей у місті, селі.

III етап. Перевірка раніше засвоєних знань (8–10 хв)

Ця частина уроку має за мету не лише контроль і облік знань, а й продовження роботи над формуванням відпо відних понять.

Повторення попереднього матеріалу може відбуватися у формі фронтальної бесіди; індивідуального опитування, яке може супроводжуватися доповненням, виправленням відповіді учня, постановкою запитань за змістом розповіді відповідаючого; поєднання індивідуального опитування з колективною роботою; ущільненого опитування; самостійної письмової роботи тощо.

IV етап. Актуалізація чуттєвого досвіду та опорних знань і вмінь учнів (1–2 хв)

Для актуалізації опорних знань, умінь і навичок, потрібних для подальшого сприймання нового матеріалу, можна запропонувати різноманітні підготовчі вправи. Самостійними завданнями підготовчого характеру можуть бути:

• усні й письмові вправи на повторення,

• зіставлення певних фактів,

• попереднє читання та спостереження,

• розгляд картин та ілюстрацій,

• складання описів,

• змалювання певних об'єктів,

• відшукування даних тощо.

V етап. Мотивація навчальної діяльності учнів, повідомлення теми, мети і завдань уроку (1–2 хв)

Після повідомлення теми нового матеріалу, мети (освітньої, розвивальної і виховної) перш за все треба показати практичне значення виучуваного матеріалу:

Щоб показати практичне значення виучуваного матеріалу, вчи телеві необхідно:

• пояснити, чому учні повинні знати;

• довести, що ці знання потрібні кожній людині, що цей матеріал широко застосовується на практиці, що без нього не можна опанувати наступні розділи програми;

• формувати в учнів інтерес до знань, зацікавлювати їх.

VI етап. Сприймання й усвідомлення учнями нового навчального матеріалу (20–25 хв).

Для передання нових знань треба використовувати різноманітні методи і прийоми: бесіду, що чергується із стислою розповіддю вчителя, колективну роботу з наочними посібниками, досліди, читання вчителем уривків із додаткової художньої чи науково-популярної літератури, робота з текстом підручника тощо.

Для розвитку пізнавального інтересу у дітей 1–4-х класів необхідно забезпечити на уроках чіткість навчального процесу, емоційність викладу, майстерне використання наочності, ТЗН.

VII етап. Осмислення, узагальнення і систематизація знань (5 хв).

На цьому етапі учні узагальнюють, осмислюють і систематизують одержані на уроці нові знання.

Закріплення нових знань проводиться після вивчення нового матеріалу. На цьому етапі застосовують такі методи і прийоми: бесіда, робота з підручником, таблицями, схемами, роздатковим матеріалом, малюнками, картами, використання дидактичних ігор тощо.

VIII етап. Повідомлення домашнього завдання.

Виконання домашніх завдань сприяє: закріпленню, поглибленню і розширенню знань, удосконаленню вмінь і навичок; підготовці до активного сприймання нового матеріалу; формуванню загально-навчальних умінь і навичок; розвитку творчих здібностей учнів.

Домашні завдання не слід повідомляти наспіх, треба спокійно пояснити зміст роботи, прийоми, послідовність її виконан ня, а не обмежуватись лише записом сторінок підручника. Учням потрібно пояснити, на які питання підручника звернути увагу, як використати малюнки підручника. Види домашніх робіт треба урізноманітнювати.

IX етап. Підсумок уроку (2–3 хв).

Доречно виділити 2-3 хв, щоб запитати школярів, про що вони довідалися, й поступово привчати їх до лаконічного узагальнення (чіткого називання головних ознак поняття, яке формувалось на уроці, зіставлення ви вченого на цьому уроці із засвоєним раніше тощо).

Підсумовування позитивно впливає на систематизацію знань, запам'ятовування істотного, розвиток монологічного мов лення, узагальнення знань учнів.

8. Завдання і зміст освітньої галузі «Природознавство» (за новим Державним стандартом початкової загальної освіти)

20 квітня 2011 р. було прийнято новий Державний стандарт початкової загальної освіти, розроблений відповідно до мети початкової школи з урахуванням пізнавальних можливостей і потреб учнів початкових класів.

Освітню галузь «Людина і світ» було скасовано. За новим Державним стандартом розроблено нові освітні галузі: «Природознавство» та «Суспільствознавство».

Освітня галузь «Природознавство» представлена у початковій школі курсом «Природознавство», вивчення якого починається з 1-го класу (тижневе навантаження – 2 години).

Освітня галузь «Суспільствознавство» представлена курсом «Я у світі», вивчення якого починається з 3-го класу (тижневе навантаження - 1 година).

Метою освітньої галузі «Природознавство» є формування природознавчої компетентності учня шляхом засвоєння системи інтегрованих знань про природу, способів навчально-пізнавальної діяльності, розвитку ціннісних орієнтацій у різних сферах життєдіяльності та природоохоронної практики.

Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких завдань:

• виховання соціально активної особистості, яка усвідомлює свою належність до різних елементів природного середовища, здатна мислити, бережливо ставиться до природи, людей і самого себе;

• формування на доступному рівні цілісної природничо-наукової картини світу, що охоплює систему знань, яка відображає закони і закономірності природи та місце в ній людини;

• розвиток розумових здібностей учнів, їх емоційно-вольової сфери, пізнавальної активності та самостійності, здатності до творчості, самовираження і спілкування;

• забезпечення єдності інтелектуального та емоційного сприйняття природи з практичною природоохоронною діяльністю;

• засвоєння традицій українського народу у відносинах людини з природою;

• оволодіння доступними способами пізнання предметів і явищ природи та суспільства.