Фіскально-бюджетна й грошово-кредитна політика в системі державного регулювання ринкової економіки

Фіскально-бюджетна політика - це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних витрат. Основними функціями фіскально-бюджетної політики є: 1. Вплив на стан господарської кон'юнктури. 2. Перерозподіл національного доходу 3. Нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм.

Дискреційна та недискреційна фіскально-бюджетна політика - це основні її типи. Дискреційна фіскально-бюджетна політика - політика, при якій уряд свідомо маніпулює податками та державними видатками з метою зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю за інфляцією та при­скоренням економічного зростання. Основні засоби -зміна програм суспільних робіт та інших програм, пов'язаних з витратами; зміна програм "трансфертного типу" (перерозподільчих); циклічні зміни рівня податкових ставок.

Недискреційна фіскально-бюджетна політика - це пасивна політика, пов'язана з автоматичною зміною в рівнях державних витрат і податків. У сфері державного регулювання ринкової економіки є необхідність застосування цілісної внутрішньозбалансованої системи заходів фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики. Заходи грошової стабілізації не можуть бути ефек­тивними при перевищенні допустимого (більше 3-4 % ВВП) дефіциту державного бюджетута від'ємного сальдо платіжного балансу Дефіцит державного бюджету - це перевищення видатків бюджету над його доходами. Дефіцит державного бюджету є основною причиною інфляції. Однак дефіцит державного бюджету не є небезпечним для економіки в цілому, якщо він знаходиться на рівні 2-3 % ВНП. У протилежному випадку він негативно відображається на фор­муванні грошової, кредитної систем і всієї економіки в цілому.

Джерелами покриття дефіциту державного бюджету є: збільшення кількості грошей (емісія); збільшення випуску облігацій Міністерства фінансів (казначейства); скорочення валютних резервів Центрального банку; позики у зовнішніх кредиторів. Внаслідок монопольного права друкування грошей уряд отримує дохід, що називається сеньйораж. Покупцями облігацій Міністерства фінансів (казначейства) можуть бути: Центральний банк; комерційні банки; домашні господарства; іноземці (як приватний, так і суспільний сектори). Купівля центральним банком державних боргових зобов'язань називається монетизацією бюджетного дефіциту. Монетизація дефіциту державного бюджету призводить до інфляції. У країнах з високою інфляцією населення, як правило, не купує нових державних боргових зобов'язань, валютні резерви центрального банку вичерпані, тому держава фінансує бюджетний дефіцит емісією.

79.Форми грошей та їх еволюція. Гроші — це товар, що має власну внутрішню вартість на етапі зародження та становлення ринкових відносин. Завдяки цьому гроші виконували у світі товарів роль загального вартісного еквівалента.Основні форми грошейТоварніМеталеві ПаперовіКредитніЕлектронніДепозитні

Товарні гроші Товар, який у будь-який час можна обміняти на іншу споживну вартістьПаперові гроші Це знаки справжніх золотих або срібних грошей,випущених державою в обігКредитні гроші Це неповноцінні знаки вартості, які виникли на основі кредитних відносин Складові кредитних грошей Вексель цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язанняБанкнота В широкому розумінні є простим векселем емісійного банкуЧек документ, який містить безумовний наказ власника поточного рахунку банку про виплату вказаної в ньому суми грошей пред’явникові Депозитні та електронні грошіЕлектронні гроші Це кредитні гроші, які обертаються завдяки запровадженню у сферу безготівкових розрахунків найновіших комп’ютерів і сучасних систем зв’язку Компоненти електронних грошей Електронні переказиКредитні карткиБанківські автоматиДебетові карткиДепозитні гроші Це також неповноцінні знаки вартості,але на відміну від готівкових вони не мають речового виразу й існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках

Раціоналістична — гроші виникли як наслідок певної раціональної угоди між людьми через необхідність виділення спеціального інструменту для обслуговування сфери товарного обігу. Арістотель, П. Самуельсон. Еволюційна — гроші виділяють із загальної товарної маси, оскільки вони найпридатніші для виконання функціональної ролі грошового товару. Той чи інший товар стає грішми лише в межах певної особливої суспільної форми, товарного виробництва й обігу.Ця концепція наголошує на об'єктивному характері виникнення грошей. А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс. З розвитком форм грошей змінювався механізм визначення носіїв грошових функцій і ролі грошей у цьому механізмі. Розглянемо основні етапи механізму визначення грошових функцій;

80.Функція засобу нагромадження грошей, її суть, сфера використання. Вплив часу на функцію засобу нагромадження.

Засіб нагромадження - це функція, в якій гроші обслуговують нагромадження вартості в її загальній абстрактній формі в процесі розширеного відтворення. Виникнення функції засобу нагромадження історично стало можливим тоді, коли товаровиробник виявився спроможним частину грошової виручки від продажу своїх товарів не витрачати на придбання інших споживних вартостей, а відкласти на майбутнє, зберегти. Спочатку нагромадження грошей мало лише одну визначену ціль - збереження вартості. Для цього достатньо було вречевлити вартість у звичайних кусках чи брусках дорогоцінного металу і добре зберігати їх на випадок різних соціальних потрясінь.

У такій формі нагромаджувалося абстрактне загальне багатство, що називалося скарбом. Нагромадження грошей як скарбу було стихійним наслідком і виразом виникнення надлишку продуктів у простих товаровиробників.

З розвитком товарного виробництва і грошових відносин урізноманітнювалися цілі нагромадження скарбу. Замість прагнення сховати своє багатство виникло бажання продемонструвати його. Чим більшою була роль грошей у суспільстві, тим сильнішим ставало це бажання. Під його впливом примітивним формам скарбу стали надавати форму предметів розкоші. Виникла естетична форма скарбу, який перестав бути просто мертвим багатством і набув певного споживчого сенсу. Поряд із збереженням вартості скарб у такій формі почав задовольняти важливі потреби людини - потреби в самовираженні, в естетичному задоволенні та ін. Нова роль естетичних скарбів стала своєрідною компенсацією для їх власників втрат, пов'язаних з тим, що скарб не може стати капіталом, не приносить їм прибутку. Завдяки цьому скарб в естетичній формі "пережив" багато суспільних формацій і продовжує функціонувати навіть у сучасних умовах майже суцільної капіталізації грошових відносин в усіх країнах незалежно від рівня їх економічного розвитку та системи господарювання.

Згодом сформувалася ще одна ціль нагромадження скарбу - створення резерву платіжних засобів, що надало йому відтворювального характеру і зорієнтувало на забезпечення зростання прибутку. Ця ціль визначалась ускладненням самих умов та потреб виробництва і реалізації товарів. Без такого резерву товаровиробник не міг підтримати безперервність та забезпечити розширення свого виробництва. Товаровиробники почали нагромаджувати скарб безпосередньо заради розширення виробництва й одержання додаткового прибутку в майбутньому.