ВИСНОВКИ. Цивільний процес, за загальним правилом, відкривається у зв'язку з виникненням спору між різними учасниками матеріально-правових відносин

Цивільний процес, за загальним правилом, відкривається у зв'язку з виникненням спору між різними учасниками матеріально-правових відносин, коли немає можливості врегулювати виниклі розбіжності, минаючи юрисдикційні органи, а справа віднесено до судової підвідомчості.

Після порушення справи в суді фізичні особи стають суб'єктами цивільних процесуальних правовідносин і потрапляють у сферу регулювання цивільного процесуального права. Учасники зобов'язальних правовідносин починають іменуватися позивачем і відповідачем або сторонами цивільного процесу. У кожній цивільній справі, розглянутій судом, тільки дві сторони - позивач і відповідач. Не має при цьому значення кількість осіб, що беруть участь на тій чи іншій стороні.

Наприклад, оспорюване право може належати одночасно кільком особам на праві часткової власності. Пред'являючи позов на захист своїх інтересів, всі вони є однією стороною - позивачем.

Таким чином, в ролі сторін завжди слід розглядати суб'єктів спірного матеріального правовідносини. Система суб'єктів цивільного процесу та їх процесуальне положення в якості однієї зі сторін визначаються характером їх правового статусу в матеріальних правовідносинах.

Наявність сторін характерна не тільки для позовного провадження, а й для провадження у справах з адміністративно-правових відносин, і для окремих категорій справ окремого провадження (у справах про визнання громадянина обмежено дієздатним, за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні). Хоча вони іменуються вже не позивачем і відповідачем однак фактично їх правове положення в цивільному процесі визначається (за невеликим винятком) тими ж правами і обов'язками, як і для сторін позовного провадження.

Таким чином, сторони цивільного процесу рівні. Правосуддя в цивільних справах здійснюється на основі змагальності та рівноправності сторін.

Суд, зберігаючи незалежність, об'єктивність і неупередженість, здійснює керівництво процесом, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, надає особам, бере участі у справі, сприянні в реалізації їх прав, створює умови для всебічного і повного дослідження доказів, встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства при розгляді та вирішенні цивільних справ. Реально рівність прав та обов'язків сторін полягає в тому, що обидві сторони (позивач і відповідач) у рівній мірі мають право на відстоювання своїх прав, займаної ними позиції в судовому засіданні особисто або ж через своїх представників. Право позивача на пред'явлення позову відповідає право відповідача на заперечення або на пред'явлення зустрічного позову до позивача з метою захисту своїх прав.

Суд зобов'язаний у повній мірі сприяти сторонам у реалізації їхніх прав, сприяти їх здійсненню, роз'яснювати сторонам наслідки вчинення або невчинення тих чи інших процесуальних дій. Все це випливає з конституційних положень, згідно з якими в Україні усі рівні перед законом і судом.

Кожному гарантується право на захист його прав і свобод судом (ст. 55 Конституції України).

Підводячи підсумки під вищесказаним можна зробити висновок, що субєкти цивільно-процесуальних правовідносин являються невідємними складовими цивільного процесу, утворюють складну і важливу ланку цивільного судочинства, яка покликана забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення принципа верховенства права.

Отже, в даній курсовій роботі ми охарактеризували склад учасників цивільного процесу; описали поняття сторін; вивчили процесуальні права і процесуальні обов'язки сторін; охарактеризували процесуальну співучасть; розкрили поняття належної і неналежної сторона у справі; проаналізували таке поняття, як процесуальне правонаступництво.

Таким чином, позивач і відповідач є головними учасниками цивільного процесу, а розгляд справ без них є неможливим.