Поняття і мета заочного розгляду справи

Явка на судове засідання за викликом суду є правом, а не обов'язком для сторін цивільної справи, їх неявка, зазвичай, нега­тивно впливає на хід процесу, тому закон передбачає певні заходи, які б дозволяли розглядати справу і за відсутності хоча б однієї зі сторін. На встановлення такого процесуального засобу спрямовані норми ЦПК України, що регулюють заочний розгляд справи.

У літературі заочний розгляд справи, або заочне провадження, інколи розглядається у загальному (широкому) і спеціальному (ву­зькому) аспектах'.

Загальне розуміння цього поняття полягає в тому, що під ним

Див.: Гражданский процесе: Учебник / Под ред. М. К. Треушникова.- М: Городец-издат, 2003.- С. 395.

249розглядають вирішення цивільної справи за відсутності принаймні однієї зі сторін. Наприклад, сторона може клопотати перед судом про розгляд справи без її присутності. Якщо суд вважатиме, що подальший розгляд справи можливий за наявних матеріалів і участь цієї сторони не є обов'язковою, він може розглядати справу за її відсутності у загальному порядку. При цьому припускається, що така особа присутня в залі судового засідання.

У ЦПК України поняття заочного провадження застосовується у більш вузькому значенні. Під заочним розглядом справи (у спе­ціальному аспекті) слід розуміти спрощене провадження у справі, під час якого суд ухвалює рішення на підставі наявних доказів за згодою позивача і при відсутності відповідача, належним чином проінформованого про час і місце судового засідання, якщо від нього не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені відповідачем причини визнані неповажними.

Інститут заочного рішення (провадження) був і раніше відомий на терені України. Так, ще в 1864 р. його передбачав Статут цивіль­ного судочинства Російської імперії. Нині процедура заочного про­вадження відома не лише українському судочинству, зокрема вона встановлюється процесуальним законодавством Російської Федерації.

Заочний розгляд справи є специфічною процедурою розгляду справи в порядку позовного провадження. В його основу покладено презумпцію визнання відповідачем вимог позивача. Це вимагає особ­ливого правового регулювання, тому положення про заочний розгляд справи зосереджені в окремій главі ЦПК України (гл. 8 розділу III).

Метою встановлення інституту заочного розгляду справи є розширення засобів судового захисту прав, свобод та інтересів осіб, надання їм додаткового права діяти на власний розсуд (що відповідає принципу диспозитивності), а також усунення можли­вості несумлінного використання суб'єктивних прав, встановлен­ня, в певному розумінні, відповідальності за зловживання ними.

При цьому процедура заочного розгляду справи не порушує конституційного принципу змагальності цивільного процесу, оскіль­ки його дотримання забезпечується повною інформованістю сто­рін про позицію кожного, судове засідання проводиться за загаль­ними правилами, у відповідача зберігається право на оскарження поставленого заочного рішення ще в суді першої інстанції¹.

7.2. Умови і порядоН заочного розгляду справи

Проведення заочного розгляду справи можливе лише у разі на­явності певних умов, передбачених ст. 224 ЦПК України. Законо­давець встановив, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло по­відомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на під­ставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи зі змісту наведеного положення, можна виділити такі умови проведення заочного розгляду.

1) неявка відповідача;

2) належне його повідомлення;

3) відсутність поважних причин неявки;

4) згода позивача на заочне провадження'.

Перші три умови відносно позивача є об'єктивними, оскільки від нього не залежать, а четверта - суб'єктивною, адже вона обу­мовлюється його волею.

Неявка відповідача означає дійсне його не з'явлення в судове засідання. У випадку, коли відповідач не з'явився, однак завчасно заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності відпо­відно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України, справа не може розглядатися в порядку заочного провадження. При надходженні до суду такого клопотання відповідач вважається присутнім у залі судового за­сідання незалежно від причини неявки, тобто така ситуація є пра­вовою фікцією. Також не можна постановити заочне рішення у разі явки в судове засідання представника відповідача, через якого відповідач бере участь у справі (ч. 1 ст. 38 ЦПК України).

У справі, як відомо, може брати участь кілька співвідповідачів, тому виникає питання, як діяти, якщо в судове засідання з'являться не всі відповідачі, чи можна постановити в такому випадку заочне рішення. Відповідь на це питання чітко сформульовано в ч. 2 ст. 225 ЦПК України, в якій вказано, що у разі участі у справі кількох від­повідачів заочний розгляд справи можливий у разі неявки в судове засідання всіх відповідачів. Однак у певних випадках суд може

¹ Див.: Луспеник Д. Заочне рішення: його цілі, процедура, проблеми та шляхи вирішення // Право України.- 2004.- № 5.- С. 95.

Див.: Луспеник Д. Заочне рішення: його цілі, процедура, проблеми та шляхи вирішення // Право України.- 2004.- № 5.- С. 95.

251роз'єднати позови стосовно кожного з відповідачів (ч. 2 ст. 126 ЦПК України) і розглядати ці справи за різними процедурами від­повідно до норм процесуального законодавства.

Друга умова заочного розгляду справи - належне повідом­лення відповідача про час і місце судового розгляду, тобто йому було надіслано повістку про виклик або його повідомлено в ін­ший спосіб, про що в матеріалах справи наявні відповідні відо­мості. Якщо невідомо, чи був відповідач належним чином проін­формований про час і місце судового засідання, заочне рішення постановляти не можна.

Відсутність поважних причин неявки відповідача в судове засідання може мати місце в двох випадках:

1) якщо відповідач завчасно не повідомив суд про причини своєї неявки;

2) якщо суд визнає неповажними причини неявки відповідача, про які він повідомив.

У випадку, коли відповідач повідомить суд про причини своєї неявки і суд визнає їх поважними, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 169 ЦПК України розгляд справи відкладається в межах строків, вста­новлених ст. 157 ЦПК України.

Ще однією умовою проведення заочного провадження є згода на це позивача. На перший погляд, така умова може здатися абсурдною, адже процедура заочного провадження прискорює розгляд справи і тим самим сприяє оперативнішому захисту прав та інтересів пози­вача, а заперечення проти неї призводить до відкладення розгляду справи, а отже, і до його затягування. Проте слід мати на увазі, що заочний розгляд надає відповідачу додаткові способи захисту, зок­рема він може подати заяву про відміну заочного рішення, що при­зведе до відновлення провадження у справі. Тому, даючи згоду на заочний розгляд справи, позивач повинен бути впевненим у правиль­ності своєї позиції, законності та обгрунтованості своїх вимог, а та­кож мати незаперечні докази, що їх підтверджують.

У разі неявки відповідача суддя повинен роз'яснити позивачу його право вибору між звичайним і заочним провадженнями, а та­кож вказати на найбільш вагомі особливості та правові наслідки кожного з них. Суд не має права вимагати від позивача обґрунту­вання його рішення про порядок розгляду справи. Згода позивача на заочний розгляд справи має бути чітко виражена і зафіксована у журналі судового засідання та (або) в окремій заяві, що приєдну­ється до матеріалів цивільної справи.

Оскільки згода позивача є обов'язковою умовою заочного роз­гляду справи, таке провадження не може відбуватися у випадку не­явки обох сторін. Однак, якщо відповідно до ч. 2 ст. 157 ЦПК Ук­раїни позивач подав клопотання про розгляд справи за його відсут­ності, в якому висловив свою згоду на заочний розгляд справи, на наш погляд, суд може розглянути цивільну справу в такому порядку.

Якщо буде встановлена наявність всіх вищевикладених умов, суд постановляє ухвалу про заочний розгляд справи, яка не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Закон не висуває особливих вимог до такої ухвали, тому вона ви­носиться судом не виходячи до нарадчої кімнати, негайно оголо­шується і заноситься до журналу судового засідання.

Заочний розгляд справи проводиться за загальними правилами з винятками і доповненнями, встановленими гл. 8 розділу III ЦПК України.

Суд не може постановити заочне рішення, якщо позивач змі­нить предмет, підставу або розмір позовних вимог. В цьому разі судовий розгляд відкладається, про що повідомляється відповідач. Розглянути таку цивільну справу заочно можна лише у випадку неявки відповідача на новий судовий розгляд.

Винесення заочного рішення здійснюється на підставі доказів, наявних у справі.

Спрощена процедура заочного розгляду справи практично не впливає на форму та зміст заочного рішення. Воно повинно від­повідати вимогам, встановленим статтями 213 і 215 ЦПК України. Особливістю заочного рішення є те, що у ньому має бути зазначе­но строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Не пізніше п'яти днів з дня проголошення заочного рішення його копія направляється рекомендованим листом із повідомленням від­повідачам, які не з'явилися в судове засідання.

У статті 233 ЦПК України вказується, що заочне рішення наби­рає законної сили відповідно до загального порядку, встановлено­го ЦПК України (ст. 223).