Висновок eкcnepтa

Поняття та види експертизи. Одним із засобів доказування у цивільному процесі є висновок експерта, який є результатом проведеного експертного дослідження. Тому спочатку потрібно зупинитися на понятті експертизи, порядку її призначення та проведення.

Термін «експертиза» (від лат. expertus та від франц. expertise означає: досвідчений; випробуваний).' Отже, можна стверджувати, що будь-яка експертиза є, в першу чергу, застосуванням спеціаль­них знань, які пройшли апробацію досвідом.

' Див.: Юридична енциклопедія /Під ред. Ю. С. Шемшучепка.- К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999.- Т. 2.- С. 333.

Основними ознаками експертизи є:

1) використання спеціальних знань;

2) проведення досліджень з метою встановлення обставин, що мають значення для справи;

3) спеціальний суб'єкт проведення експертизи;

4) процесуальна форма оформлення експертизи;

5) проведення на підставі ухвали суду.

Таким чином, експертиза - це проведення на підставі ухвали суду особою, яка володіє спеціальними знаннями та має спеціаль­ний процесуальний статус (експертом), дослідження певних фак­тичних обставин справи з метою повідомлення суду відомостей, які мають значення для справи, що оформляється спеціальним до­кументом - висновком експерта.

При розгляді цивільних справ може виникнути необхідність у проведенні різних видів експертиз, судово-психіатричної, почер­кознавчої, авторознавчої, технічної експертизи документів, техніч­ної експертизи матеріалів і засобів відеозвукозапису, будівельно-технічної, бухгалтерської, товарознавчої тощо.

В юридичній літературі виділяються багато різних підстав класифікації експертиз¹, однак процесуальне значення мають лише такі:

1) за послідовністю проведення експертиз - первинні та по­вторні;

2) за обсягом проведених досліджень - основні та додаткові;

3) за кількістю експертів, які проводять дослідження- одно­особові та комісійні;

4) за характером знань, які використовуються в процесі експе­ртного дослідження,- однорідні та комплексні.

У ЦПК України своє закріплення знайшли положення щодо до­даткової, повторної, комісійної та комплексної експертиз.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України у випадку неповноти або недостатньої ясності висновку експерта суд може призначити до­даткову експертизу. Проведення такої експертизи доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

' Див., наприклад: Експертизи в судовій практиці: Навч. посіб. / В. Г. Гон­чаренко, В. Є. Бергер, Л. 17. Буміга та ін.- К.: Либідь, 1993.- С. 9; Треушни-ков М. К. Доказательства и доказывание в советском гражданском процессе.-М.: Изд-во МГУ, 1982.- С. 141; Шляхов А. Р. Судебная экспертиза: Органи­зация и проведение.- М.: Юридическая литература, 1979.- С. 29.

137Отже, до призначення додаткової експертизи суд вдається після розгляду висновку первинної експертизи, тобто при проведенні якої об'єкт досліджувався вперше, коли з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта не­можливо.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від ЗО травня 1997 р. «Про судову експертизу в кри­мінальних та цивільних справах» висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерп­них відповідей на поставлені перед ним питання; неясним вважа­ється висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер.

У випадках, коли виникає необхідність провести дослідження нових об'єктів або тих самих об'єктів щодо інших обставин спра­ви, суд призначає нову експертизу, яка не є додатковою.

Якщо висновок експерта буде визнано необгрунтованим або та­ким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумні­ви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Комісійна експертиза має місце у випадку, коли для дослід­ження об'єкта залучаються спеціалісти одного профілю. Така екс­пертиза проводиться не менш як двома експертами одного напря­му знань.

Якщо за результатами проведених досліджень думки експертів збігаються, вони підписують єдиний висновок. Експерт, не згод­ний з висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висно­вок з усіх питань або з питань, які викликали розбіжності (ст. 148 ЦП К України).

Під комплексною експертизою розуміють експертизу, яка проводиться не менше як двома експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань.

Такий вид експертизи призначається тоді, коли для досліджен­ня одного об'єкта (сукупності об'єктів) та встановлення однієї об­ставини, яка вишукується, необхідно одночасне застосування спе­ціальних знань декількох різних сфер науки, мистецтва, техніки або ремесла та, відповідно, необхідна участь декількох експертів різних спеціальностей¹.

Див.: Сахнова Т. В. Судебная экспертиза.- М.: Городец, 2000.- С. 206.

У висновку експертів за результатами комплексної експертизи зазначається, які дослідження і в якому обсязі провів кожний екс­перт, які факти він встановив і до яких висновків дійшов. Кожен експерт підписує ту частину висновку, яка містить опис здійсне­них ним досліджень, і несе за неї відповідальність. Загальний ви­сновок роблять експерти, компетентні в оцінці отриманих резуль­татів і формулюванні єдиного висновку.

У випадках виникнення розбіжностей між експертами, як і при комісійній експертизі, експерт, не згодний з висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок з усіх питань або з пи­тань, що викликали розбіжності.

Порядок призначення експертизи. Суд призначає експертизу для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потре­бують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, реме­сла тощо, за заявою осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 143 ЦПК України).

Експертизу можна призначати на попередньому судовому засі­данні (ч. 6 ст. 130 ЦПК України), під час судового розгляду справи (ч. 4 ст. 171 ЦПК України), а також при перегляді судових рішень у суді апеляційної інстанції (ч. 1 ст. ЗОЇ ЦПК України). Крім того, суд може призначити експертизу до пред'явлення позову у поряд­ку забезпечення доказів (частини 2, 3 ст. 133 ЦПК України).

Необхідність проведення експертизи щоразу випливає з матері­алів справи і, таким чином, носить об'єктивний характер. Проте законодавство встановлює випадки обов'язкового призначення експертизи. Так, суд зобов'язаний призначити експертизу у разі заявления клопотання про призначення експертизи обома сторонами.

Призначення експертизи є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити:

1) характер і ступінь ушкодження здоров'я;

2) психічний стан особи;

3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і немо­жливо їх одержати (ст. 145 ЦПК України).

Ми вважаємо, що підхід щодо обов'язкового призначення екс­пертизи у разі заявления про це клопотання обома сторонами, за­пропонований в ЦПК України, є дещо не вдалим. Сторони, не знаючи правил і особливостей призначення судових експертиз, можуть вимагати їх проведення й у тих випадках, коли досліджен­ня не потрібне чи взагалі не можливе. Тому потрібно зобов'язати

139суд призначати експертизу в разі заявления клопотання про це обома сторонами лише за умови відсутності обставин, які виклю­чають можливість проведення такої експертизи.

Незважаючи на те, що судді самі є фахівцями у галузі права, зако­нодавець (ч. 2 ст. 9 ЦПК України) надає їм право залучати експер­та з метою з'ясування змісту норми права іншої держави.

ЦПК України чітко не врегульовує порядок призначення судової експертизи. Тому цьому питанню приділено увагу в Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, затвердже­ній наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від ЗО грудня 2004 р. № 144/5) та Постанові Пленуму Верховного Суду України № 8 від ЗО травня 1997 р. «Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах». Враховуючи положення статей 143, 171 ЦПК України і п. 9 цієї Постанови можна визначити, що суд при призначенні експертизи виконує такі дії:

1) з'ясовує обставини, що мають значення для надання експерт­ного висновку;

2) визначає особу або (та) установу, якій буде доручено прове­дення експертного дослідження. Відповідно до ч. 2 ст. 143 ЦПК України, якщо сторони домовилися про залучення експертами пев­них осіб, суд повинен призначити їх відповідно до цієї домовленос­ті. Крім того, особам, які беруть участь у справі, надано право про­сити суд провести експертизу у відповідній судово-експертній уста­нові, доручити її конкретному експерту, заявляти відвід експерту.

Якщо проведення експертизи доручено спеціалізованій експер­тній установі, її керівник має право доручити проведення експер­тизи одному або кільком експертам, створювати комісії з експертів керованої ним установи, якщо судом не визначено конкретних експертів, у разі потреби замінювати виконавців експертизи, за­явити клопотання щодо організації проведення досліджень поза межами експертної установи;

3) пропонує учасникам судового розгляду письмово подати пи­тання, які вони бажають порушити перед експертами;

4) оголошує ці питання, а також питання, запропоновані судом;

5) заслуховує думки учасників судового розгляду з приводу поданих питань;

6) у нарадчій кімнаті обмірковує всі питання, виключає ті з них, що виходять за межі компетенції експерта або не стосуються

предмета доказування, формулює питання, які він порушує перед експертом з власної ініціативи, остаточно визначає коло питань, що виносяться на вирішення експертизи, і виносить ухвалу про її призначення. Законодавець наголошує: кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначається судом. При цьому він має мотивувати відхилення питань осіб, які беруть участь у справі (ч. З ст. 143 ЦПК України);

7) оголошує в судовому засіданні ухвалу про призначення екс­пертизи;

8) попереджає під розписку експерта, який не працює у держав­ній експертній установі, про кримінальну відповідальність за заві-домо неправдивий висновок і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також приводить його до присяги;

9) передає ухвалу про призначення експертизи експертові або відповідній експертній установі.

Відповідно до ч. 4 ст. 144 ЦПК України, якщо цього вимагають особливі обставини справи, суд може заслухати експерта щодо формулювання питання, яке потребує з'ясування, проінструктува­ти його про доручене завдання і за його клопотанням дати відпові­дні роз'яснення щодо сформульованих питань. Про вчинення цих дій повідомляються особи, які беруть участь у справі і які мають право брати участь у їх вчиненні.

Результат дій по призначенню експертизи відображається в особливому процесуальному акті -ухвалі суду про її призначення. Винесення цієї ухвали є обов'язковим. Вона є процесуальною під­ставою для проведення експертизи, надає спрямованість спеціаль­ному дослідженню, а також визначає момент, з якого особа, якій доручається проведення експертизи, набуває статус експерта. Саме з моменту винесення такої ухвали виникають відповідні права та обов'язки в учасників процесу.

Ухвала суду про призначення експертизи повинна відповідати загальним вимогам, що висуваються до ухвал. Однак дана ухвала має й певні особливості, зокрема в ній обов'язково зазначаються'.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обгрунтовані відповіді на питання, задані судом (ст. 66 ЦПК України).

Висновок експерта як самостійний засіб доказування має свої особливості, які полягають насамперед у тому, що експерт повідом­ляє суду фактичні дані, встановлені в процесі проведеного дослід­ження на підставі спеціальних знань. Жоден інший із передбачених

законом засобів доказування не містить у собі як складовий еле­мент судження про факти. Наприклад, змістом показань свідка є відомості про факти, що спостерігалися ним, думка ж свідка про них не має доказового значення. У зміст висновку експерта обо­в'язково входять умовиводи, висновки про фактичні дані, і саме вони, насамперед, мають доказове значення.

Отже, висновок завжди оснований на спеціальних наукових знаннях, що застосовуються експертом при дослідженні. Він обо­в'язково повинен містити кваліфіковану думку про встановлені обставини, без тлумачення яких експертом не буде й висновку. При цьому висновок експерта є рівним серед рівних, не має пере­ваг перед іншими засобами доказування; він також підлягає дослі­дженню і перевірці, а фактичні дані, що містяться у ньому, оціню­ються судом за загальними правилами. Однак незгода суду з ви­сновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі (ч. 7 ст. 147 ЦПК України).

Таким чином, сутність висновку експерта полягає в тому, що він є заснованим на завданні суду, сформульованому в ухвалі про призначення експертизи, викладом експертом фактичних даних, що мають значення для справи і встановлених ним на основі спе­ціальних знань у результаті експертного дослідження.

Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судо­вих експертиз, виділяють три складові частини висновку експерта'. вступну (формальну), дослідницьку і заключну (висновки).

У висновку експерта повинно бути зазначено:

1) коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про при­своєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза;

2) хто був присутній при проведенні експертизи;

3) питання, що були поставлені експертові;

4) які матеріали експерт використав;

5) докладний опис проведених досліджень;

6) зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання (ч. З ст. 147 ЦПК України).

Крім цього, у висновку обов'язково потрібно зазначити, що експерта попереджено про відповідальність за завідомо неправди­вий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

145Якщо під час проведення експертизи експерт встановить обста­вини, що мають значення для справи, але з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право свої міркування про ці об­ставини включити до свого висновку.

Правильне оформлення висновку експерта має дуже велике значення для правильної його оцінки судом.

Після отримання висновку експерта, особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися з ним, просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу (ч. 4 ст. 143 ЦПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 147 ЦПК України суд має право за заявою даних осіб або з власної ініціативи запропону­вати експерту дати усне пояснення свого висновку. Таке пояснен­ня заноситься до журналу судового засідання.

Більш детально питання організації проведення експертиз (до­сліджень) й оформлення висновку експерта розкриваються в Ін­струкції про призначення та проведення судових експертиз.