Поясніть відмінності між мажоритарною і пропорційною виборчими системами

Мажоритарні, або системи виборів за більшістю поданих голосів, є найдавнішими, найпростішими і доволі поширеними. Обраним вважається кандидат, що здобув більшість голосів. При цьому можуть застосовуватися одномандатні й багатомандатні виборчі округи, один або два тури голосування. Різновидом мажоритарної системи є преференційна система, коли виборець виводить рейтинг усіх кандидатів, після чого із списку послідовно вилучаються кандидати, які вибрали найменшу кількість «перших місць» (застосовується в Австралії). Така система повинна забезпечити обрання найбільш популярних в народі кандидатів і, як правило, сприяє стабільності парламенту та уряду. Але вона має й суттєві недоліки: переважну більшість може здобути партія, кандидати якої в сумі набрали незначну більшість або навіть меншість голосів; не репрезентованими можуть залишитись національні меншини тощо.

Пропорційна система гарантує представництво політичних сил суспільства на національному рівні та забезпечує відповідне співвідношення цих сил у парламенті, оскільки розподіл депутатських мандатів здійснюється пропорційно кількості голосів, поданих за кожну з партій (блоків партій) у багатомандатних виборчих округах. Виборці голосують за партійними списками, тому під час виборчої кампанії значна увага надається ідеології політичних партій, а не вивченню осіб кандидатів. Повне пропорційне представництво має місце тоді, коли вся територія країни становить єдиний виборчий округ (Ізраїль, Нідерланди, Україна), але в більшості країн використовується обмежене пропорційне представництво, коли вибори відбуваються в декількох багатомандатних округах, що вносить певну різницю між кількістю отриманих голосів та кількістю отриманих місць. Застосовується також «виборчий бар’єр» (тобто мінімальний відсоток голосів виборців, який повинна набрати політична організація, щоб мати право на розподіл депутатських мандатів), покликаний запобігти проникненню до парламенту малих партій. Але загалом пропорційна система має тенденцію до розпорошення політичних сил та ослаблення стабільності парламенту, вона також віддаляє виборця від кандидатів, списки яких формуються політичними організаціями. Існують три основних види списків для голосування за пропорційною системою: жорсткі (закриті списки, коли голосують за партію в цілому і кандидати одержують мандати в тій послідовності, в якій вони представлені в партійних списках; напівжорсткі – у цьому випадку обов’язково мандат одержує кандидат або декілька кандидатів, які очолюють партійний список, розподіл же інших отриманих партією мандатів здійснюється залежно від отриманих кандидатом голосів (преференцій); вільні (відкриті – розподіл всіх депутатських місць відбувається відповідно з преференціями виборців.