Поняття справи адміністративної юрисдикції (адміністративної справи)

У п. 1 ст. З Кодексу адміністративного судочинства України сформульоване поняття «справа адміністративної юрисдикції» (далі -адміністративна справа), під яким розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. З метою більш глибокого розуміння цього поняття та його коментування необхідно розглянути такі поняття, як: «адміністративна юстиція», «юрисдикція*, «адміністративна справа», «публічно-правовий спір», «орган виконавчої влади», «їхня службова особа», «інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства», «інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на виконання делегованих повноважень», оскільки зміст п. 1 ст. З цього Кодексу без роз'яснення цих понять зрозуміти не можливо.

Так, під адміністративною юстицією необхідно розуміти особливий порядок вирішення адміністративно-правових спорів судами та іншими уповноваженими на те органами, порядком обумовленим нею, розглядаються і вирішуються адміністративно-правові спори між сторонами, які перебувають у відносинах влади і підпорядкування. Правовий наслідок вирішення конфлікту в сфері державного управління органом адміністративної юстиції стає визнання недійсності та скасування неправомірного адміністративного акта. Слід зазначити, що відповідно до концепції судової правової реформи в Україні (1992) передбачено утворення системи адміністративних судів, предметом судового розгляду яких є публічно-правові спори, в яких однією із сторін є обов'язково орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на підставі законодавства, в тому числі і на виконання делегованих повноважень. Проте поняття адміністративної юстиції має більш широке значення, ніж розгляд публічно-правових спорів адміністративними судами, оскільки передбачає вирішення адміністративно-правових спорів судами та іншими уповноваженими на те державними органами. Отже, виходячи з цього тлумачення, осіб, що застосовують цей Кодекс, має цікавити більш вузький аспект проблеми, а саме лише адміністративна юрисдикція (адміністративне судочинство). Таким чином, другим поняттям, що повинно цікавити осіб, які застосовують чи користуються положенням п. 1 ст. З цього Кодексу, є «адміністративна юрисдикція». Іншими словами, адміністративною юрисдикцією є: 1) встановлена законодавством сукупність повноважень відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування розглядати вирішувати правові спори і справи про правопорушення; 2) територіальні межі компетенції сфери діяльності певних органів державної влади або органів місцевого самоврядування; 3) відправлення правосуддя або підсудність. У даному випадку зміст юрисдикції полягає у реалізації судом повноважень: а) керувати судовим процесом; б) судити і виносити компетентне рішення; в) зобов'язувати до виконання рішення, що прийняте.

Адміністративна юрисдикція судів, як це свідчить судова практика в справах зазначеної категорії, визначається особливостями кола осіб, які є учасниками розгляду справи. З вищеозначених роз'яснень і вказаного положення в межах п. 1 ст. З цього Кодексу інтерес має стосуватися справ, які відносяться до адміністративної судової юрисдикції. Це випливає з того, що під адміністративною юрисдикцією слід розуміти встановлену законодавчими актами діяльність органів державного управління і службових осіб по вирішенню індивідуальних адміністративних справ і застосуванню відповідник юридичних санкцій в адміністративному порядку (без звернення до суду).

Отже, під справами адміністративної юстиції слід розуміти такі справи, які мають розглядатися в адміністративних судах і предметом судового розгляду яких є публічно-правові спори, в яких однією із сторін є обов'язково орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Термін «публічно-правовий спір» у довідниках та енциклопедичних словниках відсутній. Враховуючи зазначене та положення ст.ст. 17-21 Кодексу адміністративного судочинства України, стає зрозумілим, що для публічно-правового спору є характерними: 1) суб'єктний склад; 2) підстави виникнення цього спору; 3) визначення меж повноважень адміністративного суду. До суб'єктів публічно-правового спору необхідно відносити громадян (фізичні особи) та організації або інших суб'єктів публічного управління, суб'єктивні публічні права та інтереси яких порушені суб'єктами публічного управління, а з іншої сторони - суб'єкта публічного управління. Необхідно зазначити, що суб'єкт публічного управління є виразником державних і суспільних інтересів, тобто відповідним носієм тільки публічної влади, він має владні повноваження щодо об'єкта управління. Такі суб'єкти обмежені повноваженнями, що надані їм законодавством тощо. При цьому юрисдикція адміністративних судів охоплює всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законодавством встановлений інший порядок судового вирішення (ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства). Ще раз треба уточнити, що в п. 1 ст. З цього Кодексу йдеться про публічно-правові спори саме за участю суб'єктів владних повноважень. Особам, що застосовують п. 1 коментованої статті, необхідно враховувати той факт, що підставою виникнення публічного спору є діяння суб'єкта публічного управління, яке містить склад порушення суб'єктивних публічних прав та інтересів громадян, організацій та інших суб'єктів публічного управління. Щодо меж повноважень адміністративного суду, то ця сторона питання визначена безпосередньо Кодексом адміністративного судочинства України.

Прокоментуємо таке поняття, яке використовується в п. 1 ст. З цього Кодексу, як «орган виконавчої влади». «Під органом виконавчої влади необхідно розуміти «орган державного управління- окр. вид держ. органів, діяльність яких відповідно до принципу поділу влади спрямована на виконання законів, ін. нормат.-прав. актів та здійснення державного управління.

Стосовно поняття «органи місцевого самоврядування», яке використовується в п. 1 ст. З цього Кодексу, то слід зазначити, що його необхідно розуміти як «виборні та ін. органи територіальних громад, наділені повноваженнями вирішувати питання місцевого значення. О. м. с. є важливою умовою розвитку місцевого самоврядування, становлять його орг, основу. О. м. с. еволюціонували з розвитком місц. управління та самоврядування, пошуком оптимальних орг. моделей місц. влади, характеру, форм і методів вирішення населенням питань місц. значення... Важливими ознаками О. м. с. в сучас. світі є те, що вони мають власну компетенцію у вирішенні питань місц. значення, не входять до системи органів держ. влади.

Поняття «посадова особа органу місцевого самоврядування», яке використовується в п. 1 ст. З цього Кодексу має трактуватися як «особа, яка працює в органі місцевого самоврядування, має відповідні посад, повноваження щодо здійснення орг.-розпорядчих і консульт.-дорадчих функцій та отримує зарплату за рахунок місц. бюджету. Посадами в органах місц. самоврядування є: виб. посади, на які особи обираються тер. громадою (сільс, селищні, міські голови); виб. посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою (голови та заст. голови районної, районної у місті, обл. ради тощо); посади, на які особи призначаються сільс, селищ., міським головою, головою районної, районної у місті, облас. ради на конкурс, основі чи за ін. процедурою, передбаченою зак-вом України (керівник секретаріату (керуючий справами) районної, обл. ради, керуючий справами викон. апарату обласних і районних рад.