Вибір раціональних способів відновлення деталі

В роботі технологічний процес відновлення розробляється в наступній послідовності:

- проводиться аналіз і попередньо вибираються варіанти технологічних процесів;

- складається план операцій (табл.5.2);

- вибираються режими обробки та нормуються операції;

- розробляються ремонтні креслення деталі;

- оформляється комплект документів технологічного процесу на відновлення.

Вибір варіантів технологічних процесів усунення дефектів проводиться в відповідності з картою поєднання дефектів (табл. 5.1) для кожного із дефектів.

При аналізі необхідно вибрати та обґрунтувати раціональний спосіб відновлення деталі (групи деталей). Його визначають користуючись критеріями: технологічним (або критерієм застосування), технічним (довговічності) і техніко-економічним (узагальнюючим).

Технологічний критерій визначає принципову можливість застосування того чи іншого способу відновлення, виходячи із конструктивно-технічних особливостей деталі або визначених груп деталей. До числа конструктивно-технічних особливостей відносяться: геометрична форма та розміри, матеріал, термічна або інша поверхнева обробка, твердість, шорсткість поверхні і точність виготовлення деталі, характер навантаження, вид тертя і зношення, значення зношення. При цьому слід врахувати, що механізовані способи на плавки, способи ремонтних розмірів та додаткових ремонтних деталей, які знайшли застосування при відновленні практично для всіх груп деталей не знаходять реалізації при усуненні пошкоджень деталей з алюмінієвих сплавів, де найбільш ефективним буде застосування аргоно - дугового наплавлення.

Для прецизійних пар, що мають не великі значення зносу, значну поверхневу твердість і працюють в умовах агресивних середовищ (деталі паливної апаратури, гідравлічних та гальмівних систем) доцільно відновлювати хімічними або електролітичними покриттями.

Обробка деталей під ремонтний розмір знижує їх довговічність, міцністні показники та погіршує взаємозамінність.

Вибрані способи відновлення дефекту деталі за технологічним критеріями підлягають оцінці за технічним критерієм, який для кожного вибраного способу дає комплексну, якісну оцінку довговічності, що характеризується коефіцієнтом довговічності (К_д), який визначається за наступним виразом:

К_д = К_зн×К_в×К_з×К_п, (5.1)

де К_зн, К_в і К_з - відповідно коефіцієнти зносостійкості, витривалості та зчіплення покритів (додаток 1);

К_п – поправочний коефіцієнт, враховуючий фактичну робо то здатність відновлення деталей в умовах експлуатації (К_п – 0,8...0,9).

За фізичним розумінням коефіцієнт довговічності пропорційний терміну служби деталей в умовах експлуатації, і відповідно раціональним за цим критерієм буде спосіб, у якого К_д ® max (табл. 5.2.)

Техніко-економічний критерій пов’язує вартість відновлення деталі з її довговічністю після усунення дефектів. Умова техніко-економічної ефективності способу відновлення деталі запропонована проф. В.І. Казарцевим

або (5.2)

де С_в – вартість відновлення деталі, грн.;

С_н – вартість нової деталі, грн.;

К_д – коефіцієнт довговічності деталі, (див. 5.1).