Економічна природа основного Капіталу

Засоби виробництва і оборотні засоби складають виробничі фонди підприємств. Останні поділяються на основні й оборотні.

Рис. 6.1 -Виробничі фонди підприємства

Основні фонди підприємства – це засоби праці, які мають вартість, функціонують у виробничому процесі протягом тривалого часу в багатьох виробничих циклах, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, зношуються поступово і також поступово, частками, переносять свою вартість на вартість готової продукції шляхом віднесення амортизаційних відрахувань до собівартості.

Оборотні фонди – це предмети праці, які функціонують лише впродовж одного виробничого циклу, зношуються повністю, відразу втрачають свою натуральну форму і також відразу переносять свою вартість на вартість готового продукту шляхом включення витрат до собівартості продукції.

Національний стандарт бухгалтерського обліку відносить до основних засобів матеріальні активи, які має підприємство, з метою їхнього використання у процесі виробництва продукції, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання яких більше одного року.

На балансі підприємств водопостачання та водовідведення знаходяться десятки видів засобів праці: системи водозабору, очисні споруди, водогони, розподільчі мережі, насосні станції, будинки, транспортні засоби, виробниче і силове обладнання, тунелі, мулові майданчики, поля зрошення і фільтрації тощо. До основних фондів відносять також господарський інвентар, обчислювальну техніку, засоби автоматики і зв’язку вартістю понад 15 неоподатковуваних мінімумів заробітної плати, термін служби яких перевищує один рік.

Основні фонди, що функціонують у сфері матеріального виробництва, називають виробничими, а фонди невиробничої сфери — невиробничими. До складу невиробничих основних фондів належать об’єкти тривалого користування, які задовольняють побутові і культурні потреби людей: відомчий житловий фонд та споруди зовнішнього благоустрою, душові, спортивно-оздоровчі заклади, підприємства побутового обслуговування тощо.

Основні фонди угруповують за натурально-речовими ознаками. Групу основних засобів складає сукупність однотипних за технічними характеристиками, виробничим призначенням або умовам використання необоротних матеріальних активів.

Перша група – основні засоби: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруджи і передатні пристрої, машини й устаткування, транспортні засоби, інструменти, приладдя, інвентар та ін.

Друга група — інші необоротні матеріальні активи: бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові (нетитульні) споруди, природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату та ін.

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство одержить у майбутньому економічні вигоди від його використання і вартість його може бути вірогідно визначена.

Основні фонди беруть нерівнозначну участь у виробничому процесі. Одні з них, наприклад, силові машини та обладнання, безпосередньо беруть участь у процесі виробництва. Їх відносять до активної частини основних фондів. Інші, наприклад, виробничі будівлі тільки створюють умови для виробничих процесів, їхній вплив на виробництво продукції є

побічним. Їх називають пасивною частиною основних фондів.

Nbsp; Рис. 6.2 - Структура основних фондів

Структуру основних фондів можна розглядати як співвідношення активної і па­сивної частинфондів. Виробнича структура основних фондів підприємств водопостачання та водовідведення є прогресивною тому, що понад 94% у ній займають виробничі фонди, більшість з яких – це їхня активна частина: очисні споруди і передавальні пристрої (мережі, водогони, колектори, споруди тощо).

Облік і планування основних фондів здійснюють у натуральній та вартісній формі. Натуральні показники (кількість одиниць, площа м², потужність м³ / год, пропускна здатність тощо) використовують при визначенні виробничої потужності, розробці балансів, удосконаленні основних фондів тощо. Вартісна форма обліку призначена для встановлення амортизації, калькулювання собівартості продукції тощо.

Первісна вартість – це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Первісна (початкова) балансова вартість (В _п)фондів на момент їхнього створення, придбання або впровадження в експлуатацію визначається сукупністю витрат, пов’язаних з зведенням або придбанням основного капіталу (включаючи затрати на доставку та відновлення):

В _п = Ц + Т + М, грн.,

де Ц — ціна обладнання, грн.;

Т — транспортні витрати на доставку, грн.;

М — витрати на установку і монтаж, грн.

Початкова вартість основних фондів з урахуванням зношення (В^з_п):

В ^з_п = В _п - t А,

де t —кількість років експлуатації обладнання з моменту введення;

А — щорічна сума амортизаційних відрахувань, грн.

Відновна вартість основного капіталу (В_е) — це вартість їхнього відтворення у сучасних умовах, в цінах переоцінки або індексації:

В _в =

де П_п - річний приріст продуктивності праці в країні, %.

Відновна вартість основних фондів з урахуванням зношення (В^з_в):

В^з_в = В_в – t А.

Відновна вартість основного капіталу має бути нижчою від первісної.

В практиці відновна вартість – вище від первісної. З метою усунення цього викривлення провадять індексацію вартості основних фондів.
Середньорічну вартість основних фондів (В _фср) обчислюють за формулою

В _фср = В_п + В_вв - В_виб ,

тут В_п — вартість основних фондів на початок року, грн.;

В _вв — вартість введених протягом року основних фондів, грн.;

Т_вв — кількість місяців до кінця року, протягом яких функціонуватимуть введені основні фонди;

В_виб — вартість виведених з експлуатації фондів протягом року, грн.;

Т_виб — кількість місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації основних фондів.

Балансову вартість основних фондів на початок звітного кварталу для нарахування амортизації розраховують за формулою:

Б(а)=(Б(а-1)+П(а-1)-В(а-1)-А(а-1)) х І(а-1):100,

де Б(а) — балансова вартість фондів на початок звітного кварталу;

Б(а-1) —балансова вартість на початок попереднього кварталу;

П(а-1) —витрати на придбання та введення в експлуатацію основних фондів, на капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію та ін.7;

В(а-1) —вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом попереднього кварталу;

А(а-1) —сума амортизаційних відрахувань за попередній квартал;

І(а-1) —індекс інфляції у попередньому кварталі.

Індексація балансової вартості основних фондів

К_i = [i(a-1)-10] /100,

де i(a-1) — індекс інфляції року, за яким проводиться індексація.

Залишкова вартість — це різниця між первісною вартістю основних фондів (капіталу) і сумою його зношення (спрацювання).

Ліквідаційна вартість — сума засобів чи вартість інших активів, які підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення терміну їхнього корисного використання (експлуатації), за винятком витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).