інвестиційних проектів

Перший напрям – дані про позичальника: переваги високого порядку, рейтинг компанії і здобута репутація у діловому світі; бездоганна кредитна історія; рівень технології, організації праці та інформаційні якості продукції; її конкурентоспроможність та інше. Отримання об’єктивної інформації про динаміку конкурентних переваг дає можливість судити про компанію не гірше, ніж аналіз її грошових потоків, що конкурентні переваги - більш стійкі показники з часом, бо складаються роками, та різко не змінюються, чого неможливо сказати про розмір грошових потоків, які можуть значно коливатися протягом короткого часу.

Другий напрям – аналіз даних про самий інвестиційний проект. До цього напряму входять інформаційні дані про результати передінвестиційних досліджень (скажімо про конкурс альтернативних проектів); техніко-економічне обґрунтування інвестицій; інформацію про учасників проекту та джерела фінансування (укладені угоди або протоколи про наміри); про результати дослідження позичальника банками; про результати проведеного аналізу бізнес-плану інвестиційного проекту; наявність проектно-кошторисної документації тощо.

За даними цієї інформації, розраховуються важливі кількісні показники – розміру майбутнього, ефективності інвестицій, строку їх окупності, собівартості продукції, строку виходу на проектну потужність, обсяги реалізації, обсяги реалізації та можливості приросту з часом. Поєднання цих двох напрямків дослідження забезпечення інвестиційного кредиту дозволяє банку прийняти важливе позитивне рішення про надання позички.

Таким чином, аналіз інвестиційної привабливості підприємства, повноти його забезпечення, а отже і інвестиційна кредитоспроможність суттєво знижують ризик надання інвестиційного кредиту та безумовно знижують витрати банків на його обслуговування.

Не менш важливою процедурою в процесі кредитування інвестиційних проектів є об’єктивна оцінка процентних ризиків.

Процентний ризик зумовлений тим, що середня вартість залучених коштів банку (депозитів та взятих в борг грошей) може протягом дії строку кредиту перевищити середню процентну ставку за кредит. Відтак кредитування інвестиційних проектів потребує моніторинг процентного ризику за весь строк надання позички.

Процентний ризик обумовлений і невизначеністю майбутньої динаміки коливання рівня відсотків щодо інвестиційних проектів. Він виникає тоді, коли не збігаються терміни повернення наданих та залучених коштів або коли ставки за активними та пасивними операціями встановлюються різними способами (фіксовані ставки проти змінних чи навпаки). Прикладом може бути ситуація, коли кошти позичаються на короткий термін за змінними ставками, а кредити видаються на довготривалий строк за фіксованими ставками у розрахунку на те, що змінні процентні ставки не перевищать очікуваний їх рівень.

На процентний ризик найбільш наражаються ті банки, які регулярно маніпулюють відсотками у спекулятивних цілях, а також ті, що не приділяють належної уваги прогнозним змінам процентних ставок.

Отже, одним із найважчих завдань у кредитуванні інвестиційних проектів є визначення процентної ставки. Кредитор, з одного боку, бажає встановити досить високу ставку, аби одержати прибуток за кредит та компенсувати усі свої ризики. З іншого боку, ставка за кредит повинна бути низькою, щоб позичальник був спроможний виплатити його і не звертатися до іншого кредитора.

Сьогодні процентна ставка за інвестиційні кредити може бути фіксованою або плаваючою залежно від зміни базової ставки. Рішення про те, якою буде ставка (фіксованою чи плаваючою), приймають банк та клієнт, залежно від того, яку величину відсотків вони очікують в майбутньому. Зазвичай банки віддають перевагу плаваючим ставкам за довгострокового кредитування, а позичальники - фіксований. Фактор процентної ставки відіграє велику роль у визначенні витрат позичальника на розширення виробництва або впровадження нового товару на ринок. Отже, фіксована процентна ставка дає змогу позичальникам точно оцінити свої витрати та внести їх до кошторису проекту.

З усього сказаного випливає, що правильне встановлення процентних ставок за інвестиційні кредити сьогодні є одним з насущних завдань банків, які кредитують інвестиційні проекти.

Найважливішим елементом загальної кредитної політики банку є також визначення ціни інвестиційного кредиту, що передбачає врахування таких факторів.

Ризик. Складовим елементом визначення ціни є систематичне встановлення ступеня ризику, пов`язаного з проектом чи станом позичальника.

Агресивність. Залежить від того, які цілі переслідує банк - зростання чи закріплення позицій на кредитному ринку.

Конкуренція. Визначається тим, чи конкуруватиме банк з іншими банками у визначенні ціни на інвестиційні кредити.

Категорія клієнту. Залежить від орієнтації банку - на розвиток відносин з клієнтом чи на одержання вигоди від кредитування.

Прибутковість. Кредитну маржу банк може скоротити, якщо клієнт забезпечує банку значний доход за іншими операціями (валютними, акредитивами, зобов`язаннями, гарантіями тощо).

Вартість ставки. Ціна кредиту ґрунтується на базовій ставці, що визначається як середньозважена за всіма джерелами коштів, разом з вартістю страхування депозитів, резервних вимог Національного банку та всіх непроцентних витрат, пов`язаних із мобілізацією коштів, накладних, адміністративних та маркетингових витрат.

Гнучкість ціни кредитування. Банк може запропонувати клієнтові змінити плаваючу ставку на фіксовану (за револьверного кредитування), плаваючу ставку з нижньою і/або верхньою межею або будь-яку іншу зміну чи поправку, привабливу для клієнта та прийнятну для банку за прибутковістю та за цілями.

Інші фактори. Визначення ціни кредиту передбачає також визначення ціни інструментів, наданих за винагороду, - гарантій, зобов`язань, акредитивів на умовах “стенд-бай” тощо. Ціна забезпечених та гарантованих кредитів повинна включати і витрати, пов`язані з наглядом та управлінням цими кредитами.

Не менш складною проблемою управління процентним ризиком є також управління “ гепом ” (розривом) в активах та пасивах, який відчутно впливає на рівні процентних ставок. Успішне управління “гепом” потребує передбачення майбутніх змін відсотків за кредитами. На практиці існує позитивний “геп”, коли активи із змінною ставкою перевищують пасиви із змінною ставкою та негативний “геп”, коли пасиви із змінною ставкою перевищують такі самі активи. На рисунку 4.11. показано, що ступінь процентного ризику залежить від розмірів розриву між активами та пасивами та від напрямку, швидкості та тривалості зміни процентної ставки.

Наприклад, за очікуваного спаду процентних ставок банку необхідно збільшити частку залучених фондів з змінною ставкою та збільшити частку активів з фіксованою ставкою, і в такий спосіб збільшити процентну маржу та скоротити величину позитивного “гепу”. В разі очікуваного підвищення процентних ставок банку слід збільшити портфель активів із змінною ставкою та підвищити частку ресурсів під фіксований процент. Таким чином збільшиться величина позитивного “гепу”.

Отже, банк має розробити ефективну стратегію управління “гепом”,яка,на нашу думку, повинна містити спеціальні плани операцій для всіх категорій активів та пасивів на кожній фазі ділового циклу інвестиційного кредитування.

Прикладом такої стратегії може бути.

Перший етап: низькі процентні ставки (очікується зростання).

Рис. 4.11. Структура “гепу”

Заходи:

· збільшити строки позичкових коштів;

· зменшити кількість кредитів із фіксованою ставкою;

· скоротити строки портфеля інвестицій;

· продати інвестиції(цінні папери);

· одержати довгострокові позички;

· закрити кредитні лінії.

Другий етап: процентні ставки підвищуються (очікуються у майбутньому найвищі відсотки).

План дій:

· скорочення строків позичкових коштів;

· продовжити строки інвестицій;

· підготувати видачу кредитів з фіксованою ставкою;

· підготуватися до збільшення частки інвестицій у цінні папери;

· розглянути можливість дострокового погашення заборгованості з фіксованим процентом.

Третій етап: високі відсотки (очікується їх зниження).

Доцільно:

· скоротити строк позичкових коштів;

· збільшити частку кредитів з фіксованою ставкою;

· подовжити строки портфеля інвестицій;

· розширити портфель інвестицій з фіксованою ставкою;

· запланувати майбутній продаж активів;

· зосередити увагу на нових кредитний лініях.

Четвертий етап: зниження процентних ставок (очікуються найнижчі відсотки).

Необхідні дії:

·подовжити строки позичкових коштів;

·скоротити терміни інвестицій;

·збільшити частку кредитів із змінною ставкою;

·скоротити інвестиції у цінні папери;

·вибірково продати активи з фіксованою ставкою;

·запланувати збільшення довгострокової заборгованості з фіксованою ставкою.

Отже, за будь-яких стратегій банку необхідно збільшувати чисту процентну маржу у межах параметрів ризику, визначених політикою банку, адже процентні ставки та ступінь ризику, притаманні кредитним операціям, - це змінні величини, які формуються під впливом зовнішніх факторів, вектор яких важко передбачити і на які банк вплинути не може.

Найважливішим елементом загальної кредитної політики банку є визначення ціни інвестиційного кредиту, що передбачає врахування таких факторів: ризик, агресивність, рівень конкуренції, очікувана прибутковість та гнучкість кредитної ставки та ін.

При визначенні відсоткової ставки за інвестиційним кредитом варто враховувати ризик неповернення кредиту. Якщо абстрагуватися від таких реальних витрат банку, як заробітна плата службовців кредитного відділу, витрати на обробку інформації та інші не відсоткові витрати, то відсоток за ризикованими інвестиційними контрактами має компенсувати банку часову (строкову) вартість грошей (вільна від ризику ставка відсотка r) та ризик втрати позичених коштів (Р_в). Часто банк орієнтується на певну відсоткову ставку (r). Яка є ціною кредиту за фактичної відсутності ризику, наприклад, облікова ставка НБУ. Однак реальна ризикованість кредитних операцій змушує комерційний банк підвищувати відсоткову ставку до значення R, що залежить від рівня ризику, який визначається ймовірністю втрати прибутку або прямих збитків. Якщо ризик втрати позичених коштів (Р_в) відомий, імовірність їх повернення буде дорівнювати (1- Р_в). А це означає, що в середньому буде повернено суму кредиту С, величина якої виражається рівністю:

С = (1- Р_в) (1+ R) · К, (4.8)

де Р_в - ймовірність втрати позичених коштів;

R – відсоткова ставка за кредит, з урахуванням ризику;

К – початковий кредит.

У разі відсутності ризику позичені кошти повертаються банку з відсотком, ставка якого дорівнює r, а загальна сума коштів, що повертаються, С₀ виражається залежністю С₀ = (1+ r) · К. Компенсація втрат, пов’язаних з небезпекою неповернення позичених коштів за даною угодою, має місце за умови С = С₀ . А вона приводить до співвідношення:

(1- Р_в) (1+ R) = 1+ r (4.9)

З цієї формули виводимо величину R ставки відсотку, яка враховує ризик неповернення боргу:

R = (1+ r)/ (1- Р_в) - 1 = (r + Р_в) / (1- Р_в) (4.10)

З формули випливає, що відсоткова ставка за інвестиційний кредит збільшується відповідно до збільшення імовірності (ризику) втрати позичених коштів.

Цю залежність можна представити у вигляді такою формули:

R = r + (4.11)

Отже, наявність ризику втрати позичених коштів, що вимірюється ймовірністю Р_в , призводить тим самим до збільшення суми сплати. Математично визначено області ризику втрати позичених коштів, а саме:

· область допустимого ризику (Р_в у межах від 0 до 0,2);

· область критичного ризику (Р_в у межах від 0,3 до 0,5);

· область катастрофічного ризику (Р_в у межах від 0,6 до 1).

Інша проблема, тісно пов’язана з визначенням відсотку в умовах ризику при кредитуванні інвестиційних проектів – це врахування інфляції.

Розглянемо це на прикладі. Нехай без інфляційна банківська кредитна ставка r становить 9%, а ставка інфляції 10%. Ймовірність втрати позичених коштів Р_в знаходиться на рівні 0,2. Визначити за якою ставкою банк надасть інвестиційний кредит позичальнику.

Розв’язок. Спочатку визначимо без ризикову ставку кредиту з урахуванням інфляції, використовуючи формулу:

r _і = (1+ r) (1 + і) –1 = (1+ 0,09)(1 +0,1) – 1 = 0,199 (19,9%)

Далі використавши формулу 4.11 визначимо відсоткову ставку за інвестиційний кредит з урахуванням імовірності (ризику) втрати позичених коштів:

R = 0,199 + = 0,4988 (≈ 50%)

Таким чином, у даному конкретному випадку банк має право встановити для позичальника відсоткову ставку на рівні 50%. Якби ж інфляційна складова кредитного відсотку становила 0, то значення відсоткової ставки за інвестиційний кредит з урахуванням імовірності (ризику) втрати позичених коштів було б таким:

R = 0,09 + = 0,3625 (36,25%)

Отже, ризик інфляції значно впливає на кредитний відсоток.

Контрольні запитання

1. Чому оцінка інвестиційного проекту в умовах невизначеності є обов’язковою?

2. Визначте природу ризиків у проектному фінансуванні.

3. Дайте визначення ризику та рівню ризику.

4. Що таке проектний ризик?

5. Що включає в себе процедура вивчення та оцінки проектних ризиків?

6. За якими ознаками класифікують проектні ризики?

7. Що включає в себе розрахунок показників ризику вкладення інвестицій?

8. Що таке вартість невизначеності?

9. Охарактеризуйте моделі оцінки проектних ризиків.

10. Що таке аналіз чутливості інвестиційного проекту?

11. Що таке аналіз беззбитковості і як він проводиться на практиці?

12. Що таке аналіз еквівалента певності і як він проводиться на практиці?

13. Визначте основні складові аналізу сценаріїв розвитку проекту.

14. Що таке метод дерева рішень?

15. Визначте основні складові методу імітаційного моделювання.

16. Охарактеризуйте заходи щодо зниження інвестиційних ризиків.

17. Як використовується страхування в інвестиційній діяльності?

18. Охарактеризуйте процес управління ризиками проектного фінансування.

19. Яким чином здійснюється розподіл ризиків між учасниками проекту?

20. Охарактеризуйте основні принципи управління ризиками у рамках проектного фінансування.

21. Назвіть інструменти та методи, які використовують банки при управлінні ризиками проектного фінансування.

22. Охарактеризуйте основні методи управління проектними ризиками.

23. Охарактеризуйте види банківських гарантій, що використовуються у рамках проектного фінансування.

24. Дайте визначення кредитному ризику.

25. Визначте причини виникнення ризиків при інвестиційному кредитуванні.

26. Що включає в себе процедура управління кредитними ризиками при інвестиційному кредитуванні?

27. За якими критеріями проводиться оцінка кредитних ризиків?

28. Охарактеризуйте основні складові моделі управління кредитним ризиком.

29. Як визначається рейтинг якості інвестиційного кредиту?

30. Що включає в себе система " порятунку" кредиту?

31. Що таке процентний ризик і які фактори впливають на нього?

32. За яких факторів визначається ціна інвестиційного кредиту?

33. Що таке управління "гепом"?

34. Що включає в себе стратегія управління "гепом"?

35. Охарактеризуйте заходи щодо зниження ризиків при інвестиційному кредитуванні?

Рекомендована література

1. Про банки та банківську діяльність. Закон України від 7 грудня 2000 року № 2121 – ІІІ.

2. Методичні рекомендації з підготовки інвестиційних проектів, до реалізації яких залучатимуться іноземні інвестори. Затверджено колегією Мінекономіки України, протокол від 19 грудня 1994 року, № 7/16. (Друга редакція 1999 року).

3. Про затвердження положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування втрат за кредитними операціями банків. Постанова НБУ № 279 від 6.07.2000 р.

4. Беренс В., Хавранек П.М. Руководство по оценке эффективности инвестиций. -М.: Экономика, 1995, 527с.

5. Катасонов В.Ю. Морозов Д.С. Проектное финансирование: организация, управление риском, страхование. – М.: «Анкил», 2000. – 272.

6. Ковалев В.В. Методы оценки инвестиционных проектов. - М.: Финансы и статистика, 1998, 144с.

7. Кредитний ризик комерційного банку: Навч. Посіб./ В.В. Вітлінський, О.В.Пернарівський, Я.С. Наконечний; За ред. В.В. Вітлінського. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 251с.

8. Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України. Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка. 2001. – 608 с.

9. Мелкумов Я.А. Организация и финансирование инвестиций: Учебное пособие. - М.: ИНФРА – М, 2000. - 248с.

10. Москвин В.А. Кредитование инвестиционых проектов: Рекомендации для предприятий и коммерческих банков. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 240с.

11. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. - К.: Лібра, 2002. - 472с.

12. Пересада А.А., Майорова Т.В. Інвестиційне кредитування. Навч. посібник. К.: КНЕУ, 2002. – 271 с.

13. Пересада А.А., Коваленко Ю.М., Онікієнко С.В. Інвестиційний аналіз: Підручник. – К.: КНЕУ, 2003. – 485 с.

14. Савчук В.П., Прилипко С.И., Величко Е.Г. Анализ и разработка инвестиционных проектов. - Учебное пособие. - Киев: Абсолют -В, Єльга, 1999. -304с.

15. Управление инвестициями: В 2-х т. Т. 1 /В.В. Шеремет, В.М. Павлюченко, В.Д. Шапиро и др. – М.: Высшая школа, 1998. – 416 с.

16. Управление инвестициями: В 2-х т. Т. 2 /В.В. Шеремет, В.М. Павлюченко, В.Д. Шапиро и др. – М.: Высшая школа, 1998. –512 с.

17. Шенаев В.Н., Ирниязов Б.С. Проектное кредитование. М.: АО “Консалтбанкир”, 1996.

18. Єлейно Я.І., Єлейно О.І., Раєвський К.Є. Інвестиції, ризик, прогноз. – Львів: Львівський банківський інститут національного банку України, 2000. – 176 с.

1 Коефіцієнт покриття боргу представляє собою відношення чистих грошових потоків за проектом до суми платіжних зобов’язань за проектному кредиту. Оптимальне значення цього показника становить – від 1,3 до 2,0.