Управління банками кредитними ризиками у схемах проектного фінансування

Підвищений кредитний ризик або ризик неповернення боргу, як одна із основних особливостей проектного фінансування (кредитування без регресу або з обмеженим регресом на позичальника), може бути визначеним як невпевненість кредитора в спроможності боржника (проектної компанії) виконати свої зобов`язання за умовами кредитної угоди (сплачувати основну суму богу, відсотків та комісійних виплат). Можливість такого ризику виникає через:

· не виважений розгляд кредитної заявки позичальника відносно намірів укладання кредитної угоди;

· неможливість клієнта мобілізувати фінансові ресурси для забезпечення інвестиційної позички;

· не перспективність інвестиційного проекту, під який надається кредит;

· незадовільний фінансовий стан кредитної установи та неспроможність її супроводжувати інвестиційні проекти у зв’язку з їх недостатньою ліквідністю;

· невпевненість в якості застави, що пояснюється її низькою ліквідністю у майбутньому;

· очікуване зниження ділової репутації позичальника тощо.

Серед причин виникнення цих ризиків є і суб’єктивні, що залежать від самого банку:

Ø ліберальне не принципове ставлення до позичальника при розгляді заявки на кредит та неякісна оцінка його кредитоспроможності;

Ø не виважена оцінка забезпечення позички;

Ø не адекватне відображення в кредитній угоді умов, що забезпечують інтереси банку;

Ø не передбачення у кредитній угоді дієвих контрольних заходів відносно повернення позички та інше.

Умовно процес управління кредитним ризиком можна представити у такому вигляді (див. рис. 4.7.), а системний підхід до процесу управління кредитним ризиком при інвестиційному кредитування (модель управління кредитним ризиком),на нашу думку повинен мати таку послідовність (рис. 4.8.):

È оцінка запропонованої кредитної пропозиції потенційним позичальником;

È оцінка інформації про фінансовий стан позичальника;

È вимога захисту від втрат при невиконанні зобов`язань забезпечення кредиту;

È аналіз якості кредиту з використання системи рейтингу, що допомагає визначити доходність кредиту у зв`язку з ризиком, що виникає при цьому;

È система спостереження за кредитами, що включає прогнозування фінансового стану позичальника та корегування дій банку з метою виконання умов кредитного договору;

È стратегія “порятунку” кредиту, що потребує економічні та юридичні заходи для повернення своїх кошти назад з відсотками.

Рис. 4.7. Система управління кредитним ризиком

Рис. 4.8. Модель управління ризиками