Та ризику

Побудований графік функції відбиває залежність між очікуваною доходністю фінансових активів та рівнем притаманного їх ризику (k = f(b)). Таким чином, графік показує прямо пропорційну залежність - чим вище ризик, тим вище очікувана (бажана) доходність.

З викладеного випливає, що при врахуванні ризику при оцінці інвестиційних проектів - до безризикового коефіцієнту дисконтування або деякого його базового значення слід додати поправку на ризик і, таким чином, при розрахунку критеріїв оцінки проекту слід використовувати відкоректоване значення дисконтної ставки (Risk-Ajusted Discount Rate, RADR).

Враховуючи це, методика буде мати такий вигляд:

* встановлюється вихідна ціна капіталу, CC, призначеного для інвестування;

* визначається, наприклад експертним шляхом, премія за ризик, яка асоціюється з даним проектом: для проекту А - r_a, Б - r_b;

* визначається NPV з коефіцієнтом дисконтування r:

а)для проекту А: r = CC + r_a;

б)для проекту Б: r = CC + r_b;

· проект з більшим NPV вважається переважним.

В теоретичному плані викладений метод більш виправданий, оскільки введення поправки на ризик автоматично приводить до прийняття безумовно обґрунтованої передумови про зростання ризику на протязі часу. Крім того, дослідження показують, що цей метод RADR користується у спеціалістів більшою популярністю, і на це є дві причини: а)менеджери та аналітики дають перевагу роботі з відносними показниками, зокрема з показниками доходності; б) ввести поправку до коефіцієнту дисконтування легше, ніж вирахувати безризикові еквіваленти, тим більше, що в багатьох випадках рішення має суб`єктивний характер. Таким чином, для зручності вводять спеціальну шкалу, в якій вказують значення коефіцієнта дисконтування в залежності від того, який рівень ризику приписаний даному проекту, наприклад: нижче середнього, середній, вище середнього, надто високий. Як градацію шкали, так і значення коефіцієнту дисконтування слід періодично переглядати, в залежності від виду інвестицій, сфери вкладання, регіону тощо.

Отже, в реальній ситуації проблема вибору проектів може бути непростою. Не випадково багато численні дослідження та узагальнення практики прийняття рішень в області реального інвестування показали, що переважна більшість компаній, по-перше, розраховує декілька критеріїв оцінки впливу ризику на інвестиційний проект, а по-друге, використовує одержані кількісні оцінки не як керівництво до дій, а як інформацію до роздумів.

Тому, методи оцінок не повинні бути самоціллю, рівно як і їх складність не може бути гарантом безумовної правильності рішень, прийнятих з їх допомогою.

4. Методи аналізу ризику інвестицій. До методів аналізу ризиків відносяться загальновідомі методи: аналіз беззбитковості; аналіз чутливості; метод сценаріїв; імітаційне моделювання, які в сукупності представляють собою комплексний процес аналізу ризиків з інвестиційного проекту.

Враховуючи ці методи, оцінка проекту повинна здійснюватися в такій послідовності:

* Готується модель, здатна прогнозувати майбутню реальність.

* Відбираються ключові змінні ризику.

* Визначаються обмеження значень можливих змінних.

* Імовірнісні ваги розміщуються за граничним значенням.

* Встановлюються відношення кореляційних перемінних.

* Генеруються випадкові сценарії, основані на допущеннях.

* Проводиться статистичний аналіз результатів імітацій.

Загальним правилом в цьому процесі повинно бути те, що слід вибирати проект з таким розподілом імовірнісного доходу, яке найкращим чином відповідає відношенню інвестора до ризику.

Аналіз беззбитковості проекту. Мета цього аналізу – визначити точки рівноваги, в яких надходження від продаж дорівнюють витратам на продану продукцію. Коли обсяг продаж нижче цієї точки, то фірма несе збитки, а в точці де надходження рівні витратам, фірма веде справи беззбитково.

Аналіз беззбитковості служить для порівняння використання запланованої потужності з об’ємом виробництва, нижче якого фірма має збитки. Точку беззбитковості можна визначити в показниках фізичних одиниць виробленої продукції або рівня використання виробничої потужності, при якій надходження від продаж та витрати виробництва рівні. Надходження від продаж в точці беззбитковості є вартістю беззбиткових продаж, а ціна одиниці продукції в цій точці є беззбитковою продажною ціною.

Перед тим як вирахувати величини беззбитковості необхідно перевірити наявність таких умов та допущень:

· витрати виробництва та маркетингу є функцією об’єму виробництва або продаж;

· об’єм виробництва дорівнює об’єму продаж;

· постійні експлуатаційні витрати однакові для будь-якого об’єму виробництва;

· перемінні витрати змінюються пропорційно об1єму виробництва, і таким чином, повні витрати виробництва також змінюються пропорційно до його об’єму;

· продажні ціни на продукт або продуктовий комплекс для усіх рівнів випуску не змінюється з часом, тому загальна вартість продаж є лінійною функцією від продажних цін та кількості проданої продукції;

· величина беззбитковості визначається для одного продукту, а у випадку різної номенклатури її структура, тобто відношення між виробленою кількістю, повинні залишатися постійними.

Математично беззбиткове виробництво визначається таким чином:

- кількість одиниць продукції V, яке необхідно виробити та продати, щоб повністю покрити річні постійні витрати C_f при даній продажній ціні одиниці продукції P_s та перемінних питомих витратах C_v, або:

(P_s - C_v) ·V = C_f, або (4.6)

V = C_f,: (P_s - C_v) (4. 7)

де P_s – ціна одиниці продукції;

C_v – перемінні витрати на одиницю продукції;

V – кількість одиниць випущеної продукції;

C_f - річні постійні витрати.

Приклад. Компанія виготовляє продукт А. Величина постійних витрат – 230 тис. грн. для даного виробництва. Максимально можливий обсяг випуску продукції становить 1000 одиниць. Одиниця продукції реалізується за ціною 800 грн., перемінні витрати складають – 250 грн. на одиницю продукції. Таким чином за формулою (4.7):

V = 230 000:(800 – 250) = 419 одиниць продукції.

Отже при випуску 419 одиниць виробів А підприємство не має збитків, але і не має прибутків.

Розв’язок цього прикладу можна показати і графічно (див. рис. 4.4.)

Аналіз сценаріїв розвитку проекту дозволяє оцінити вплив на проект можливої одночасної зміни декількох змінних через вірогідність кожного сценарію. Цей вид аналізу може виконуватися як за допомогою електронних таблиць, так і з застосуванням спеціальних комп'ютерних програм, які дозволяють використовувати методи імітаційного моделювання.

В першому випадку формуються 3-5 сценаріїв розвитку проекту. Кожному сценарію повинні відповідати:

· набір значень початкових змінних;

· розраховані значення результатних показників;

· певна вірогідність настання даного сценарію, яка визначається експертним шляхом.