ІІ. Стадії кримінального процесу

Відповідно до нового КПК України процес налічує вісім стадій:

1-досудове розслідування, 2-підготовче провадження, 3-судовий розгляд, 4-апеляційне провадження, 5-виконання вироку,6-касаційне провадження, 7-провадження у Верховному Суді України,

8- провадження за ново виявленим обставинами..

Стадії кримінального процесу — це його відносно самостійні час­тини, кожна із яких має власні завдання, специфічне коло учасників і процесуальних засобів діяльності, проходить притаманні тільки для неї етапи і завершується прийняттям певного рішення, яким вона, як правило, трансформується в наступ ну стадію.

Ознаками стадії є її завдання, коло учасників, процесуальні засоби, етапи, кінцеві рішення. Діяльність у кожній стадії здійснюється на підставі загальних положень, властивих тільки їй.

Завдання стадії — це наперед визначений, запланований для виконання обсяг процесуальної діяльності, яку необхідно здійснити для досягнення мети кримінального процесу. Кожна стадія забезпечує виконання своїх завдань, що в кінцевому підсумку сприяє виконанню завдань кримінального процесу, регламентованих ст. 2 КПК.

Другою ознакою будь-якої стадії, що є підставою для виокремлення частини кримінально-процесуальної діяльності як окремої стадії, є певне коло учасників. У кожній із стадій кримінального процесу беруть участь учасники, коло яких є особливим, хоча деякі з них є учасниками кількох стадій, маючи один процесуальний статус. Наприклад, потерпілий як учасник кримінального провадження з'являється в стадії досудового розслідування після визнання його таким постановою слідчого. В цьому статусі від перебуває протягом провадження, здійснюваного у всіх наступних стадіях. Така сама ситуація і з про­цесуальним статусом цивільного позивача, цивільного відповідача та їх представників. Тільки в наступних за досудовим слідством стадіях процесу ці учасники набувають додаткових прав. Приміром, потерпілий у стадії судового розгляду набуває права підтримувати обвинувачення в разі відмови прокурора від підтримання держав­ного обвинувачення, брати участь у судових дебатах тощо. Отже, індивідуалізує кожну стадію тільки коло (сукупність) учасників процесу, а не окремі з них.

Третя ознака — процесуальні засоби кримінально-процесуальної діяльності, що також є специфічними для кожної стадії. Найчастіше стадії розмежовують на підставі аналізу засобів діяльності, що спрямовані на одержання нового знання, — пізнавальних засобів. Наприклад, для стадії досудового розслідування — слідчі дії (допити, очна ставка, пред'явлення для впізнання, експертиза. У стадії судового розгляду вико­ристовують судові слідчі дії, що відрізняються певною специфікою змісту та умов провадження (допит підсудного; допит; пред'явлення для впізнання.

Етапи стадії — це відносно самостійні елементи стадії кримі­нального провадження, що мають певну специфіку, а тому сприяють ідентифікації його стадій.

Кожна стадія має притаманні тільки для неї етапи. Загальним же для них є те, що вони, по-перше, відображають рух криміналь­ного провадження всередині тієї чи іншої стадії; по-друге, — завжди пов'я­зані із вирішенням певних завдань стадії. Завдання можуть бути вихідними, проміжними та кінцевими. Тому в більшості стадій, як правило, є три етапи — вихідний, проміжний і кінцевий, які можуть мати в різних стадіях різні назви.

У кримінальному провадженні кожна його стадія завершується прий­няттям кінцевого рішення. Особливістю таких процесуальних рішень с те, що з їх прийняттям кожна попередня стадія трансформується в наступну. Специфічними є тільки стадії досудового розслідування і виконання вироку. Перша не має початкового рішення, яке б трансформувало попередню стадію в стадію досудового розслідування, бо такої (попередньої) стадії не існує. Окрім того, наявність початкового рішення означала б можливість селекції (від­бору) заяв і повідомлень про правопорушення, що категорично заборонено чинним кримінальним процесуальним законом. Стадія виконання вироку не має кінцевого рішення, бо цією стадією процес завершується, а тому немає потреби у прийнятті якогось рішення про продовження процесуальної діяльності.

Першою стадією кримінального процесу є досудове розслідування. Завданням цієї стадії є здійснення компетентними державними органами процесуальної діяльності з отримання, розгляду і вирішення заяв, що надійшли, повідомлень про вчинені або підготовлені правопорушення, а також прийняття відповідних процесуальних рішень. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до Єдиного реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, яке здійснюється негайно після завершення огляду. Досудове розслідування кримінальних правопорушень відбувається у формі досудового розслідування, а кримінальних проступків – у формі дізнання в порядку, передбаченому КПК. Здійснюється комплекс слідчих та інших розшукових дій, спрямованих на всебічне, повне й об’єктивне дослідження обставин вчинення кримінального правопорушення.. Приймаються процесуальні акти: обвинувальний акт, постанова, протокол, окреме доручення тощо. Учасники досудового розслідування: органи дізнання, слідчі, начальники слідчих відділів та управлінь, прокурори, слідчі судді, оперативні підрозділи.

Другою стадією є підготовче провадження. Завданням цієї стадії є вивчення матеріалів кримінального провадження для встановлення достатніх підстав для розгляду справи по суті в судовому засіданні. По закінченні розгляду справи суд виносить відповідну ухвалу.

Третя стадія– судовий розгляд. Завданням цієї стадії є розгляд суддею одноособово або колегією суддів під час судового засідання за участю підсудного, захисника та інших учасників провадження кримінального провадження по суті. За результатами розгляду приймаються такі процесуальні акти: вирок, ухвала.

Четверта стадія - апеляційне провадження. Її завданням є перевірка судами вищого рівня законності і обґрунтованості рішень, прийнятих місцевими судами з кримінальних проваджень. За результатами перевірки приймаються ухвали, окремі ухвали, вирок, постанова. Учасниками апеляційного провадження є судді, прокурор, захисник, потерпілий, засуджений, виправданий тощо.

Пята стадія кримінального провадження – виконання вироку. Її завданням є реалізація всіх рішень суду щодо винності засудженого, призначення винному покарання, відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Процесуальними актами цієї стадії є ухвала, протокол судового засідання. В стадії беруть участь суддя, прокурор, захисник, засуджений та інші.

Шоста стадія кримінального провадження – касаційне провадження. Її завданням є перевірка вироків, ухвал, постанов апеляційного суду, постановлених ними як судами першої інстанції, вироків і постанов апеляційного суду, постановлених ним у апеляційному порядку з метою виправлення судових помилок. В цій стадії перевіряються і приймаються такі процесуальні акти як вирок, ухвала окрема ухвала. Учасниками провадження в цій стадії є суд, прокурор, захисник та інші.

Сьома стадія провадження – провадження у Верховному Суді України. Підставою для провадження в цій стадії є перегляд судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили з причин неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих же норм закону України про кримінальну відповідальність щодо проблемних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справ судом.

Восьма стадія - провадження за ново виявленими обставинами. Завданням стадії є перегляд судових рішень, які набрали законної сили внаслідок виявлених нових обставин, що встановлюють не законність і необґрунтованість цього рішення, що істотно вплинули на правильність судового рішення. Процесуальні документи: заява, вирок, ухвала. Коло учасників в цій стадії – суд, прокурор, захисник, законний представник, потерпілий, позивач, відповідач та їхні представники.

ІІІ. Функції кримінального процесу - це основні напрямки діяльності учасників судочинства. До них належать функції обвинувачення, захисту, розслідування, розгляду і вирішення справи.

Функції кримінального процесу

Функцію обвинувачення можуть виконувати державний обвинувач (прокурор), потерпілий (приватний обвинувач), позивач, представник позивача чи потерпілого.

Функція захисту забезпечується захисником, обвинуваченим (підсудним), законним представником, відповідачем, представником відповідача.

Функція розслідування полягає в виконанні слідчими, дізнавачами, прокурорами та слідчими суддямисвоїх процесуальних обов’язків передбачених КПК.

Функцію розгляду і вирішення справи виконують суддя чи суд кол порядок вчинення й оформлення окремих процесуальних дій. егіально.

Під кримінально-процесуальною формою розуміють сукупність умов установлених законом для здійснення слідчих і судових дій. Фактично це порядок усієї кримінально-процесуальної діяльності органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а також громадян, залучених до сфери цієї діяльності та порядок вчинення й оформлення окремих процесуальних дій.

це

визначена кримінальним процесуальним правом і регламентована законом
система процесу-альних інститутів і правил		послідовність стадій криміналь-ного процесу яка установлює		сукупність процесу-альних вимог, що ставляться до учас-ників судочинства
засади найбільш до-цільної процедури здійснення їх повно-важень		порядок прийняття та оформлення рішень

способи та строки здійснення процесу-альних дій, пов’яза-них зі збиранням, дослідженням та оцінкою доказів

Процесуальна форма у кримінальному судочинстві це визначена кримінальним процесуальним правом і регламентована законом система процесуальних інститутів і правил, послідовність стадій кримінального процесу, сукупність процесуальних вимог, що ставляться до учасників судочинства, яка установлює засади найдоцільнішої процедури здійснення їх повноважень, способи та стороки здійснення процесуальних дій, пов’язаних зі збиранням, дослідженням та оцінкою доказів та порядок прийняття і оформлення рішень.

Під процесуальними відносинами розуміються відносини, які регламентуються нормами кримінального процесуального права. Їх особливостями є те, що:

1) вони виступають тільки у формі правовідносин;

2) вони пов’язані з кримінально-правовими відносинами;

3) вони виникають, розвиваються, змінюються і припиняються в нерозривному зв’язку з кримінальною процесуальною діяльністю;

4) відрізняються специфікою прав і обов’язків учасників відносин;

5) характеризуються особливим колом учасників.

	Суб’єкти
Суддя		Слідчі судді та інші

Слідчий, прокурор, суддя наділені правом вимагати від громадян, службових осіб підприємств, установ, організацій відповідної поведінки і вживати заходів кримінального процесуального примусу в разі невиконання цих вимог.

Процесуальні дії та рішення слідчого, прокурора і судді є не тільки засобом виконання їх обов’язків з викриття і розслідування правопорушення, викриття винних та їх покарання, а й засобом забезпечення прав і законних інтересів учасників провадження. Відносини, що встановлюються між учасниками судового розгляду, поза судом і без його участі не мають процесуального значення, вони не набувають відповідної правової форми і тому не є процесуальними.

Кримінально-процесуальні гарантії - це визначені кримінальним процесуальним законом засоби забезпечення ефективного функціонування кримі­нального процесу. Процесуальні гарантії ще можна визначити як установлені законом норми, які забезпечують здійснення завдань правосуддя.

Процесуальні гарантії

Закон надає всім учасни-кам процесуальні права для захисту своїх інтересів

Державні органи зобов’язані забезпечити можливість реалізації цих прав

Систему кримінально-процесуальних гарантій становлять:

1) достатній ступінь урегульованості кримінальної процесуаль­ної діяльності;

2) кримінально-процесуальна форма;

3) принципи кримінального процесу;

4) процесуальний статус учасників кримінального провадження;

5) можливість застосування заходів кримінального процесуального примусу (запобіжних та інших заходів);

6) судовий контроль;

7) прокурорський нагляд;

8) відомчий контроль;

9) обґрунтування процесуальних рішень і ускладнений порядок прийняття деяких із них (про обшук в житлі особи, про взяття особи під варту тощо);

10) право на оскарження дій і рішень органів та посадових осіб, які ведуть провадження;

11) юридична відповідальність.

Закон надає всім учасниками провадження процесуальні права для захисту своїх інтересів. Державні органи зобов’язані забезпечити можливість реалізації цих прав. Між процесуальними гарантіями досягнень завдань правосуддя і процесуальними гарантіями прав і свобод особи у кримінальному судочинстві немає суперечностей. Вони перебувають у єдності, характеризують демократизм і гуманізм кримінального процесу України, але потребують удосконалення.

Наука кримінального процесуального права - це частина юри-дичної науки, до предмета якої входять: теорія кримінального про-цесу; діюче право; юридична практика; історія кримінального про-цесу; зарубіжний кримінальний процес.

Наука кримінального процесуального права поділяється на:

- Загальну частину, яка включає: основні поняття, принципи процесу, докази і доказування, заходи забезпечення кримінального провадження;

- Особливу частину, яка включає: стадії кримінального процесу (їх 8); та зарубіжний кримінальний процес.