Основні види навчання

В залежності від характеру організації процесу викладання і засвоєння знань, від специфіки побудови змісту навчального матеріалу, домінуючих методів і засобів навчання, можна виділити декілька основних видів навчання: пояснювально-ілюстративне, проблемне, програмоване, комп’ютерне. Крім цього застосовуються нові види навчання: пояснювально-проблемне, проблемно-програмоване, проблемно-комп’ютерне та інші.

Пояснювально-ілюстративне навчання називають традиційним. Основними методами такого навчання є розповідь, пояснення в поєднанні з наочністю. Види діяльності учнів – сприймання, запам’ятовування і відтворення навчальної інформації, яке є основним критерієм ефективності. Пояснювально-ілюстративне навчання має низку переваг: економить час, зберігає сили вчителів та учнів, полегшує останнім розуміння складної навчальної інформації, забезпечує достатньо ефективне управління пізнавальною діяльністю учнів. Поряд з цим пояснювально-ілюстративне навчання має суттєві вади: знання пропонуються в готовому вигляді, учні “звільняються” від необхідності самостійно і продуктивно мислити, недостатні можливості індивідуалізації та диференціації навчального процесу та інші.

Проблемне навчання передбачає самостійне оволодіння знаннями у процесі вирішення пізнавальних проблем, розвиток самостійного мислення і пізнавальної активності учнів. В основі технології проблемного навчання – чіткі алгоритми, що містять послідовність взаємопов’язаних етапів: створення проблемної ситуації, яка являє собою відчуття розумового утруднення; аналіз сформованих знань з даного питання. Усвідомлення їх недостатності для одержання правильної відповіді; пошук нових елементів знань різними способами; розв’язування проблеми; перевірка одержаних результатів, співставлення їх з робочою гіпотезою; систематизація й узагальнення здобутих знань та вмінь. Проблемний вид навчання забезпечує: самостійне здобуття знань, формування інтересу до пізнавальної діяльності, розвиток продуктивного мислення. Серед вад проблемного виду навчання можна назвати такі: великі витрати часу, недостатня ефективність для формування практичних умінь і навичок, слабке керування пізнавального діяльністю учнів.

Основні способи (прийоми) створення проблемних ситуацій:

1. Повідомлення учням інформації, яка містить у собі суперечність.

2. Сприймання і осмислення різних тлумачень одного і того ж явища.

3. Використання сукупності способів і прийомів, у ході яких виникає проблемна ситуація.

4. Невідповідність між системою знань, навичок і вмінь учнів і новим фактом, явищем.

При програмованому навчанні передача змісту навчального матеріалу здійснюється невеликими, логічно завершеними частинами. Часто навчальну інформацію учні отримують не від вчителя, а з програмованого посібника або з дісплею комп’ютера.

Основна мета програмованого навчання – удосконалення управління навчальним процесом.

Застосування цього виду забезпечує контроль за кожним кроком просування учня на шляху пізнання. Завдяки цьому йому надається своєчасна допомога, підтримується інтерес.

Особливостями програмованого навчання є:

1) навчальний матеріал поділено на окремі частини (дози);

2) навчальний процес передбачає послідовні кроки, які містять формування знання і мислительні дії з їх засвоєння;

3) кожний крок завершується контролем (запитання, завдання та ін.);

4) при правильному виконанні контрольних завдань учень одержує нову дозу матеріалу і виконує наступний крок навчання;

5) за умови неправильної відповіді учень одержує допомогу і додаткові пояснення;

6) кожний учень працює самостійно і оволодіває навчальним матеріалом в індивідуальному темпі;

7) результати виконання контрольних завдань фіксуються, вони стають відомими для учнів і педагогів;

8) педагог є організатором і помічником, консультантом;

9) широко застосовуються специфічні засоби навчання (програмовані посібники, тренажери, контролюючі і навчальні машини).

Позитивним у програмованому навчанні є: виділення головного, істотного в навчальному матеріалі; забезпечення оперативного контролю за процесом засвоєння знань; логічна послідовність у засвоєнні знань; можливість працювати в оптимальному темпі і здійснювати самоконтроль; можливість індивідуалізувати навчання.

Можливості великі: подача інформації, управління ходом навчання, контроль і корекція результатів, виконання тренувальних вправ, накопичення даних про розвиток навчального процесу.

Є три основних напрями ефективного використання ЕОМ: 1) підвищення успішності учнів; 2) розвиток загальних когнітивних здібностей (самостійно мислити, володіти комунікативними навичками); 3) автоматизоване тестування, оцінка й управління педагогічним процесом.

В основі комп’ютерного навчання – створення навчальних програм, виділення алгоритмів, системи послідовних дій, які необхідні для повноцінного засвоєння знань і вмінь. Ефективність навчальних програм і комп’ютерного навчання повністю залежить від якості алгоритмів управління розумовою діяльністю. Ефективних навчальних програм, що враховують закономірності процесу пізнання, створено в недостатній кількості.