Надання психіатричної допомоги у примусовому порядку

Надання фізичній особі психіатричної допомоги здійснюється з дотриманням Закону України “Про психіатричну допомогу”, відповідно до якого у судовому порядку вирішуються питання про:

- проведення психіатричного огляду у примусовому порядку (ч. 7 ст. 11);

- надання амбулаторної психіатричної допомоги особі без її усвідомленої згоди або згоди її законного представника у випадках, коли наявні відомості дають підстави для обгрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона завдасть значної шкоди своєму здоров’ю у зв’язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги (ч. 2 ст. 12);

- продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку понад 6 місяців (ч. 5 ст. 12);

- відмову в продовженні надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку (ч. 7 ст. 12);

- госпіталізацію особи (ч. 1 ст. 16);

- продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців (ст. 17);

- відмову в продовженні госпіталізації особи у примусовому порядку (ч. 3 ст. 18).

Процесуальний порядок розгляду та вирішення справ про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку визначається статтями 279-282 ЦПК). Суд розглядає справи:

1) про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку; про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження.

Заява про відкриття провадження у цих справах подається лікарем-психіатром до суду за місцем проживання такої особи (ч. 1 ст. 279 ЦПК);

2) про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку; про продовження такої госпіталізації.

Заява про відкриття провадження у цих справах подається представником психіатричного закладу до суду за місцем знаходження такого закладу (ч. 1 ст. 279 ЦПК);

3) про припинення амбулаторної психіатричної допомоги, яка надається за рішенням суду у примусовому порядку; про припинення госпіталізації.

Заява про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку подається особою, якій за рішенням суду надається така допомога, або її законним представником до суду за місцем проживання такої особи. Заява про припинення госпаталізації подається до суду за місцезнаходженням психіатричного закладу (ч. 2 ст. 279 ЦПК).

Законом України “Про психіатричну допомогу” встановлено, що виключним правомна звернення до суду із заявою про проведення примусового психіатричного огляду, надання амбулаторної допомоги і продовження надання особі амбулатоної психіатричної допомоги у примусовому порядку, госпіталізації особи понад 6 місяців наділений лікар-психіатр. Інші особи можуть клопотати перед ним про звернення до суду.

У випадках, коли відповідно до закону госпіталізацію у примусовому порядку було проведено за рішенням лікаря-психіатра і визнано доцільною комісією лікарів-психіатрів, психіатричний заклад, в якому перебуває особа, направляє до суду заяву про її госпіталізацію у примусовому порядку протягом 24 годин (ч. 4 ст.280 ЦПК).

Заява має відповідати змісту статей 119 і 280 ЦПК і містити: назву суду, до якого вона звернена; точну назву заявника і заінтересованих осіб (лікаря-психіатра, психіатричного закладу, особи, якій надається психіатрична допомога, законного представника цієї особи); зміст клопотання; виклад обставин, якими зумовлена необхідність звернення до суду; обгрунтування необхідності вчинення тієї чи іншої дії, що стосується надання особі психіатричної допомоги; підпис заявника або його представника. До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусової амбулаторної психіатричної допомоги, примусову госпіталізацію чи її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали (ч. 7 ст. 11, ч.ч. 3, 5, 8 ст. 12, ч. 2 ст. 16, ч.ч. 2, 4 ст. 17 Закону “Про психіатричну допомогу”, ст. 280 ЦПК).

Заява про припинення надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку може бути подана до суду цією особою або її законним представником через три місяці з дня ухвалення рішення суду про надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку або її продовження, госпіталізацію у примусовому порядку, її продовження (ч. 5 ст. 180 ЦПК). У заяві про припинення надання особі психіатричної допомоги мають бути наведені обставини і докази, на яких грунтуються ці вимоги (ч. 3 ст. 280 ЦПК).

Заяви розглядаються судом у встановлені ст. 281 ЦПК строки: про госпіталізацію особи до психіатричного закладу – протягом 24-х годин; про психіатричний огляд – протягом трьох днів; про надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації – протягом десяти днів з дня надходження заяви до суду у всіх випадках (ст. 22 Закону України “Про психіатричну допомогу”). Ці строки обчислюються з дня надходження заяви до суду (ст. 281 ЦПК).

Справи про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку розглядаються судом колегіально у складі одного судді та двох народних засідателів. Справи цієї категорії, відповідно до ст. 6 Закону України “Про психіатричну допомогу”, мають вирішуватися у закритому судовому засіданні, про що суд постановляє ухвалу.

Зазначені справи розглядаються судом у присутності особи, щодо якої вирішується заява про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, а також з обов’язковою участю законного представника такої особи, лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу, що подав заяву, прокурора (ст. 25 Закону України “Про психіатричну допомогу”, ч. 2 ст. 281 ЦПК).

За результатами розгляду справи суд ухвалює відповідне рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. Рішення про задоволення заяви лікарі-психіатра, представника психіатричного закладу є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку. Рішення про відмову в задоволенні заяви про продовження амбулаторної психіатричної допомоги, продовження госпіталізації, а також рішення про задоволення заяви фізичної особи чи її законного представника є підставою для припинення надання зазначеної примусової психіатричної допомоги (ст. 282 ЦПК).

Особи, які страждають на психічні розлади, та їх законні представники звільняються від судових витрат, пов’язаних з розглядом питань щодо захисту прав та законних інтересів особи при наданні психіатричної допомоги. Також їм належить право на безоплатну юридичну допомогу з питань, пов’язаних із наданням такої допомоги (ст. 32, 25 Закону України “Про психіатричну допомогу”, п. 3 ч. 4 ст. 81 ЦПК).