Усиновлення

Правове регулювання умов усиновлення дітей або повнолітньої особи передбачено главою 18 СК України. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя (ч. 2 ст. 207 СК).

Розгляд судами справ про усиновлення визначений статтями 251-255 ЦПК.

Підсудність. Справи про усиновлення розглядаються судом в порядку виключної підсудності за місцем проживання особи, яка усиновлюється (ст. 251 ЦПК).

Право на звернення до суду з заявою про усиновлення мають особи, які бажають усиновити дитину. Письмова заява до суду може подаватися особисто однією особою або подружжям (спільна заява). Подання такої заяви через представників не допускається (ст. 223 СК), проте усиновлювач може користуватися при розгляді справи в суді послугами представника, при цьому участь усиновлювача є обов’язковою.

Заява про усиновлення дитини повинна містити: найменування суду, до якого подається заява, ім’я, місце проживання заявника, а також прізвище, ім’я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання, відомості про стан здоров’я дитини. Крім того заява може містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про запис заявника матір’ю або батьком дитини (ч. 1 ст. 252 ЦПК).

До заяви про усиновлення дитини за наявністю додаються документи: копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подружжя, засвідчена нотаріально, – при усиновленні дитини одним із подружжя; медичний висновок про стан здоров’я заявника; довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи; документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням; інші документи, визначені законом (ч. 2 ст. 252 ЦПК).

До заяви про усиновлення дитини, яка є громадянином іншої держави, додаються також згода законного представника дитини та згода компетентного органу держави, громадянином якої є дитина (ч. 4 ст. 252 ЦПК).

До заяви про усиновлення дитини іноземцями або особами без громадянства, що постійно проживають за межами України, також додаються: дозвіл уповноваженого органу виконавчої влади, висновок відповідного компетентного органу держави про умови їх життя і можливість бути усиновлювачами, дозвіл компетентного органу держави на в’їзд усиновленої дитини та її постійне проживання на території цієї держави, зобов’язання усиновлювача, оформлене у нотаріальному порядку, про надання представником дипломатичної установи України за кордоном інформації про усиновлену дитину та можливості спілкування з дитиною (ч. 3 ст. 252 ЦПК).

Документи усиновлювачів, які є громадянами інших держав, мають бути у встановленому законодавством порядку легалізовані, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Такі документи повинні бути перекладені українською мовою, а переклад має бути засвідчений нотаріально (ч. 5 ст. 252 ЦПК).

Заява про усиновлення повнолітньої особи повинна містити відомості, зазначені у ч. 1 ст. 252 ЦПК, а також дані про відсутність матері, батька або піклувальника, а також згоду особи на усиновлення (ч. 6 ст. 252 ЦПК).

При підготовці справи до розгляду суддя вирішує питання про участь у справі органу опіки і піклування, а у справах, відкритих за заявами іноземних громадян, – уповноваженого органу виконавчої влади (Центру з усиновлення дітей Міністерства освіти і науки України). Відповідним органом опіки та піклування до суду подається висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини. До висновку додаються: акт обстеження умов життя заявника за місцем його проживання; свідоцтво про народження дитини; медичний висновок про стан здоров’я дитини; про її фізичний і розумовий розвиток; згода батьків, опікуна, піклувальника дитини, закладу охорони здоров’я або навчального закладу, а також самої дитини на усиновлення; інші документи, установлені законом і визначені судом (ст. 253 ЦПК).

Суд розглядає справу про усиновлення дитини за обов’язковою участю заявника, органу опіки та піклування або уповноваженого органу виконавчої влади, а також дитини, якщо вона за віком і станом здоров’я усвідомлює факт усиновлення, з викликом заінтересованих осіб та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати. При усиновленні повнолітньої особи обов’язковою є участь заявника (заявників), усиновлюваної особи з викликом заінтересованих та інших осіб (ст. 254 ЦПК).

Для забезпечення таємниці усиновлення суд розглядає справу у закритому засіданні (ст. 226 СК, ч. 3 ст. 254 ЦПК). Суд перевіряє законність підстав для усиновлення, у тому числі наявність згоди усиновлюваної особи, якщо така згода є необхідною, і за наслідками розгляду справи ухвалює рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 СК суд, ухвалюючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: 1) стан здоров’я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; 2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; 3) мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; 4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; 5) особу дитини та стан її здоров’я; 6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.

Ухвалюючи рішення про усиновлення повнолітньої особи, суд враховує мотиви, на підставі яких особи бажають усиновлення, можливість їхнього спільного проживання, їхній сімейний стан та стан здоров’я, а також інші обставини, що мають істотне значення (ч. 4 ст. 224 СК).

У разі задоволення заяви, відповідно до ст. 255 ЦПК), суд зазначає у резолютивній частині рішення про усиновлення дитини або повнолітньої особи заявником (заявниками). За клопотанням заявника (заявників) суд вирішує питання про зміну імені, прізвища та по батькові, дати і місця народження усиновленої дитини, про зміну імені, прізвища, по батькові усиновленої повнолітньої особи, про запис усиновлювачів батьками. Судові витрати відносяться на рахунок заявника (заявників).

Усиновлення вважається здійсненим з дня набрання законної сили рішенням суду. Для внесення змін до актового запису про народження усиновленої дитини або повнолітньої особи копія рішення суду надсилається до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення, а у справах про усиновлення дітей іноземцями – також до уповноваженого органу виконавчої влади – Центру з усиновлення дітей МОН України (ч. 7 ст. 255 ЦПК).

До моменту набрання законної сили рішення суду може бути скасованесудом, який його ухвалив, згідно з ч. 5, 6 ст. 255 ЦПК, у випадках:

- відкликання батьками дитини своєї згоди на усиновлення. У такому разі суд скасовує своє рішення, поновлює розгляд справи і на цій підставі може відмовити в усиновленні;

- відкликання заяви про усиновлення після ухвалення рішення про усиновлення. За цієї обставини суд скасовує своє рішення і залишає заяву без розгляду, що не перешкоджає заявнику (заявникам) звернутися до суду у загальному порядку в подальшому.

Справи про скасування усиновлення та визнання його недійсним вирішуються судом у порядку позовного провадження (ст. 240 СК).