Функції крові

· Транспортна

· Поживна — кров розносить по тілу поживні речовини від кишечника або з місць їх накопичення (глюкозу з печінки). Завдяки цій функції кров відносять до трофічних тканин.

· Видільна (екскреторна) полягає у видаленні з клітин та тканин організму кінцевих продуктів обміну речовин.

· Дихальна — гемоглобін еритроцитів, приєднуючи кисень, розносить його до усіх органів і тканин, забираючи вуглекислий газ;

· Регуляторна — кров розносить по організмові фізіологічно активні речовини, які регулюють та об'єднують діяльність різних органів та систем, тобто здійснює гуморальну регуляцію функцій організму.

· Терморегуляторна, тобто збереження сталості температури тіла. Ця функція здійснюється за рахунок фізичних властивостей води плазми крові. Кров, рівномірно розподіляючись в організмі, створює умови або для тепловіддачі (посилюючи рух крові в капілярах шкіри), або для збереження тепла (розширюючи судини внутрішніх органів).

· Захисна — лейкоцити крові забезпечують фагоцитоз, а також виділення антитіл проти антигенів; здатність крові до згортання, внаслідок чого припиняється кровотеча (тромбоцит).

· Гомеостатична (підтримання динамічної сталості внутрішнього середовища організму, гомеостазу) досягається завдяки тому, що кров, омиваючи усі органи і тканини, здатна нормалізувати склад внутрішнього середовища під контролем нервової системи.

· Трофічна

30.

31.

Імуніте́т (лат. вільний, захищений) — це сукупність захисних механізмів, які допомагають організму боротися з чужорідними чинниками: бактеріями, вірусами, сторонніми тілами тощо. У вузькому значенні несприйнятливість організму до інфекційних та неінфекційних агентів та речовин: бактерій, вірусів та інших продуктів, які чужі для організму. Загалом — здатність організму підтримувати нормальне функціонування під впливом зовнішніх факторів. Розрізняють вроджений і набутий імунітет. Вроджений імунітет передається спадково, як і інші генетичні ознаки. Набутий імунітет (може бути активно або пасивно набутим) виникає внаслідок перенесеної хвороби або вакцинації і спадково не передається. Здатність живих організмів протистояти дії агресивних агентів, зберігаючи свою цілісність і біологічну індивідуальність. Спадкоємний імунітет обумовлений вродженими здібностями організму. В хребетних і людини є здатність набувати активний імунітет як відповідь на інфекцію, або введення вакцин. Він обумовлений функцією клітин імунної системи, центральне місце серед яких займають лейкоцити. Набутий пасивний імунітет передається дитині з молоком матері або при штучному введенні антитіл.

Види імунітету: Природний – природжений (спадковий) і набутий (після перенесення хвороби) – і штучний – активний (запобіжні щеплення) і пасивний (лікувальні сироватки). Тромбоцити — це без’ядерні кров’яні клітини у формі округлих або овальних пластинок. Вміст їх в 1 мм³ крові складає 300–400 тис. Тромбоцити утворюються в червоному кістковому мозку. Функція тромбоцитів — участь у зсіданні крові. Зсідання крові — важлива реакція організму, що попереджує втрату крові при пошкодженні судин.

Етапи процесу зсідання крові:

1. Руйнування тромбоцитів, вивільнення речовини тромбопластину.

2. Тромбопластин каталізує перетворення протромбіну на тромбін (за наявності іонів кальцію).

3. Тромбін каталізує перетворення розчинного фібриногену в нерозчинний фібрин.

32. Групи крові — це генетично наслідувані ознаки, що не змінюються протягом життя за природних умов. Група крові представляє собою певне поєднання поверхневих антигенів еритроцитів (аглютиногенів) системи АВ0. Визначення групової приналежності широко застосовується в клінічній практиці при переливанні крові та її компонентів, у гінекології та акушерстві при плануванні та веденні вагітності. Система груп крові АВ0 є основною системою, що визначає сумісність і несумісність переливання крові, тобто антигени в її складі є найбільш імуногенними. Особливістю системи АВ0 є те, що у плазмі неімунних людей є природні антитіла до відсутнього на еритроцитах антигена. Систему групи крові АВ0 складають два групових еритроцитарних аглютиногена (А і В) та два відповідних антитіла – аглютиніни плазми альфа (анти-А) і бета (анти-В).

Різні сполучення антигенів та антитіл формують 4 групи крові:

Група 0 (І) — на еритроцитах відсутні групові аглютиногени, у плазмі наявні аглютиногени альфа і бета;

Група А (ІІ) — еритроцити містять лише аглютиноген А, у плазмі наявний аглютиноген бета;

Група В (ІІІ) — еритроцити містять лише аглютиноген В, у плазмі міститься аглютиноген альфа;

Група АВ (IV) — на еритроцитах наявні антигени А і В, плазма аглютиногенів не містить.

Визначення груп крові проводять шляхом ідентифіцікації специфічних антигенів та антитіл (подвійний метод або перехресна реакція).

Несумісність крові спостерігається, якщо еритроцити однієї крові несуть аглютиногени (А чи В), а в плазмі іншої крові містяться відповідні аглютиніни (альфа- чи бета), при цому відбувається реакція аглютинації. Переливати еритроцити, плазму та особливо цільну кров від донора до реципієнта потрібно суворо дотримуючись групової сумісності. Аби уникнути несумісності крові донора та реципієнта, необхідно лабораторними методами точно визначити їх групи крові. Найкраще переливати кров, еритроцити і плазму тієї ж групи, яка визначена у реципієнта. В екстрених випадках еритроцити групи 0, але не цільну кров!, можна переливати реципієнтам із іншими групами крові; еритроцити групи А можна переливати реципієнтам із групою крові А і АВ, а еритроцити від донора групи В – реципієнтам групи В і АВ.

Карти сумісності груп крові (аглютинація позначена знаком «+»)

Групові аглютиногени знаходяться у стромі та оболонці еритроцитів. Антигени системи АВ0 виявляються не лише на еритроцитах, але і на клітинах інших тканин або навіть можуть бути розчиненими в слині чи інших рідинах організму. Розвиваються вони на ранніх стадіях внутрішньоутробного розвитку, у новонародженого вже містяться у значній кількості. Кров новонароджених дітей має вікові особливості – у плазмі може ще не бути характерних групових аглютинінів, які починають вироблятися пізніше (постійно виявляються після 10 місяців) і визначення групи крові у новонароджених в цьому випадку проводиться лише за наявності антигенів системи АВ0.

Окрім ситуацій, пов’язаних із необхідністю переливання крові, визначення групи крові, резус-фактора, а також наявності алоімунних антиеритроцитарних антитіл повинно проводитися при плануванні або під час вагітності для виявлення вірогідності імунологічного конфлікту матері та дитини, який може призводити до гемолітичної хвороби новонароджених.