Богатирьова О.Б., доцент, к.б.н

Була проведена оцінка якості питної води в м. Мелітополь лабораторним методом, за органолептичними, фізико-хімічними, бактеріологічними показниками. Отримані результати зіставленні з вимогами ГОСТ та Сан-пін та зроблені висновки о якості питної води і її придатності для споживання.

Постановка проблеми. На сьогодні проблема питної води у світі має глобальний характер, у багатьох країнах склалася кризова ситуація із забезпеченням населення водою в достатній кількості та належної якості.

Досить сказати, що в залежності від ступеня благоустрою житла людини нормами передбачено споживання до 350 л води питної якості на добу. З них безпосередньо для пиття людина витрачає не більше 2-3 л. Однак приготуванню води саме питної якості цивілізоване людство приділяє особливу увагу.

Висока якість питної води забезпечує здоров'я, благополуччя і розквіт нації. Низька якість питної води веде до епідемій, погіршення здоров'я і може стати причиною виродження населення. Тому з найдавніших часів людина створює системи водопостачання, вишукує джерела чистої води, поліпшує її якість.

Питна вода, що подається централізованими і децентралізованими системами водозабезпечення, повинна відповідати гігієнічним вимогам Держстандарту та Сан-пін. За даними Держстандарту та Сан-пін питна вода має такі гігієнічні вимоги:

· вода повинна бути безпечна в епідемічному відношенні, нешкідлива по хімічному складу та повинна мати благополучні органолептичні властивості;

· вода не повинна перевищувати допустимий вміст мікроорганізмів та бактерій;

· концентрація хімічних речовин, не повинна перевищувати нормативів.

Аналіз останніх досліджень. Однією з основних причин появи поселення на місці сучасного міста була наявність води [1].

Аж до кінця XIX століття води річки Молочної, численних джерел правого берега і колодязів служили джерелом водопостачання Мелітополя. Однак зростання чисельності населення і поява промислових підприємств змусило шукати інші джерела водопостачання. Природно, що погляди звернулися вглиб землі. Перша свердловина, за даними Н.А. Алексєєва, була пробурена в Мелітополі на Базарній площі в 1880 році на глибину 50-80 метрів. Глибина цієї свердловини була 132 сажня. Земський лікар А.В. Корвацкий досліджує цю воду і визнає її цілющою [2]. Успіх на Базарній площі послужив поштовхом до закладки нових свердловин і появи води в пляшках та на розлив (децентралізоване водопостачання).

До 1890 року місто отримувало воду з 4 державних і 17 приватних свердловин, після чого з'явилася необхідність побудови водопроводу. Водопровід був побудований в Мелітополі 7 на Україні, в 1889 році. Після введення водопроводу в експлуатацію було виявлено значне зменшення напору в мережі водопостачання, що свідчило про виснаження підземних вод. Були введені обмеження на користування водою промисловими підприємствами, що б зберегти цінну воду для населення, а для підприємств були пробурені окремі спеціальні свердловини з меншої глибини залягання вод. До 1956 року були пробурені ще 10 свердловин. З 1956-1958 рр. були проведені реконструкції по розширенню водопроводу і встановлено 27 колонок. У той же час при відсутності каналізації місто перебувало в антисанітарному стані, всі скиди вивозилися вручну. Будівництво каналізації почалося в 1956 році і закінчилося в 1968 році, після чого було введено в експлуатацію. Після 100 років експлуатації підземного басейну підземні води виснажилися і значно поміняли свою якість. Місцеві джерела водопостачання в 1970 році забезпечували 40% усієї потреби у воді. Через це була пробурена свердловина в районі села Ново-Пилипівка. При наступній нестачі у воді з 1992 року в місто стала надходити вода з Каховського водосховища для відновлення кількісних показників підземних вод. З 2003 року м. Мелітополь повністю відмовилось від споживання води з відкритого джерела.

Мета роботи: аналіз якості води за органолептичними, фізико-хімічними та бактеріологічними показниками визначеними лабораторними методами

Матеріали дослідження. Спеціальні дослідження за тематикою роботи проводилися у м. Мелітополь Запорізької області. Збір та аналіз матеріалів відбувався у лабораторії КП «Водоканал» Мелітопольської місцевої ради.. Проби брались з централізованого водопостачання - з колонок загального споживання та з децентралізованого водопостачання – купувалася бутильована і фасована вода фірм-виробників: «Молочанські джерела», «Мирненська», «Аква Стар», які потім були оцінені по методам державного стандарту: «Вода питьевая. Методы анализа».

Отримані результати наведені в таблиці 1.

В досліджуваній воді запах, смак, каламутність, кишкова паличка, ентерококкі відсутні, тому в таблиці вони не вказуються.

Таблиця 1

Показники якості води

Продовження табл. 1

Висновок. За отриманими результатами питна вода централізованого і децентралізованого водопостачання відповідає вимогам ГОСТ та Сан-пін і пригодна для споживання населенням. Фасована вода «Аква Стар» відрізняється найбільшою якістю доочистки, але значне зменшення мінеральних сполук є потенційно небезпечним для здоров’я людини.