Ганжа Олена, студентка 11 гр. ЕП

Городецька О. Г., к.соц.н., доцент кафедри філософії і соціології

У статті розглядаються особливості взаємин батьків з дітьми, робиться спроба проаналізувати відносини у неповних сім’ях. Проблема конфліктів у відносинах «батьків» і «дітей» розглядається як взаємодія зустрічних потоків інформації і діяльності, як особливості передачі культурних цінностей від покоління до покоління.

Актуальність теми. Останнім часом проблеми, пов'язані з родиною, набувають все більшої актуальності в суспільстві. Сучасна сім'я зазнала серйозні зміни: зменшився її розмір і кількість дітей, не настільки великі стали ролі старшого брата і сестри, не беззастережно вплив старшого покоління. Але найголовніше те, що різко зросла кількість розлучень - розпадається майже кожен другий шлюб. Адже розлучення - це сильне потрясіння для всіх членів сім'ї, і в першу чергу, для дітей.

Витоки соціологічного дослідження неповної сім'ї йдуть від робіт французького соціолога Фредеріка Ле Пле (XIX в.) і американського соціолога Ернста Берджесса (XX в.), а також цією проблемою займалися Н.К. Михайллловський, М.М. Ковалевський, А.С. Макаренко.

Мета статті. Вивчення проблеми дитячо-батьківських відносин у неповній сім'ї.

Виклад основного матеріалу. Найважливішим інститутом соціалізації підростаючого покоління є батьківська родина. Саме в сім'ї формуються основи характеру людини, її ставлення до праці, моральні і культурні цінності. Сім'я була і залишається найважливішим соціальним середовищем формування особистості і основою психологічної підтримки та виховання. Серйозні соціально-економічні та духовно-моральні труднощі нашого життя є істотним чинником, який дестабілізує традиційні сімейні відносини.

Проблема наступності і конфліктів у відносинах «батьків» і «дітей» може розглядатися як взаємодія зустрічних потоків інформації і діяльності, як особливості передачі культурних цінностей від покоління до покоління. Вона існує завжди, однак зміст проблеми, гострота протиріч носять особливий, конкретно-історичний характер.

Особливу роль в межпоколінних відносинах відіграють сім'я, взаємодія батьків і дітей, предків і нащадків. Саме в сім'ї повинна утвердитися істина розвитку роду людського: повагу до предків, прагнення, по-перше, бути гідними їх і, по-друге, облагородити їх своїми власними звершеннями, продовжити їх у розвитку гуманістичної культури [1].

А.С. Макаренко надавав особливого значення структурі сім'ї. Він ввів поняття «повна» і «неповна сім'я», розуміючи під цим сім'ю, яка не має батька чи матері. Від того, яка за структурою сім'я, залежить і виховання, і успішна соціалізація дитини.

Діти з неповних сімей, як правило, більш вразливі, мають ряд комплексів, мама стурбована своїм соціальним становищем розлученої жінки. Мати не має психологічної підтримки, їй не буде з ким розділити відповідальність за свою дитину. Вона всі проблеми звалює на свої плечі. У результаті - депривація дитини і матері.

Життя дитини тільки з матір'ю або тільки з батьком розвиває в ньому такі якості, які неможливо знайти в інших дітей. Чи приведуть вони до хорошого або поганого результату, залежить від цілого ряду чинників [2].

Неповні сім'ї мають своє, специфічне коло проблем. Зазвичай вони пов'язані з тим, що батькові доводиться виконувати роль і батька, і матері одночасно. Особливо нелегко це буває реалізувати, якщо людина виховує дитину протилежної статі. Хлопчикові, якого виховує одинока мама, може не вистачати еталонів чоловічої поведінки перед очима. А дівчинка може не уявляти собі, як має себе вести жінка в рамках сім'ї, якщо виховується одним лише батьком.

Терміном «неповні» позначають категорії сімей, в яких дитина до 16 років проживає з одним із батьків, що несе за неї повну відповідальність. Нерідко в таких сім'ях по декілька дітей. У них відбуваються кризові явища, що виразно простежуються в сучасному суспільстві: незадовільні матеріальні умови, соціальна незахищеність, культурно-освітній занепад, моральна деградація тощо.

Сьогодні у нашій країні 13% дітей народжують матері, які не перебувають в зареєстрованому шлюбі. У більшості неповних сімей батьківські функції виконує мати.

Причинами конфліктної взаємодії батьків і дітей є наступні фактори: тип внутрішньосімейних відносин, неефективність батьківського відношення до дитини, вікові кризи у дитини, особистісні відмінності батьків і дітей, несприятливий вплив інших вагомих людей.

За результатами дослідження, які проводились в Україні, діти з неповних сімей більш неврівноважені і неспокійні, ніж діти з повних сімей. Це говорить про те, що дитина важко переносить травму втрати дорогої для нього людини, а так як це ще дитина він не може повною мірою контролювати свої емоції. Діти з повних сімей більш розкуті, в порівнянні з дітьми з неповних сімей. Таке можливо внаслідок розвитку комплексів у зв'язку з неповнотою сім'ї. Діти з неповних сімей тягнуться до мами, так як саме вона для них зараз найближча і найрідніша людина. Для дитини важливо якомога більше часу проводити з нею, адже саме вона замінює йому тата.

Висновки. Таким чином, виховання дітей у неповній сім'ї зустрічається з низкою специфічних труднощів економічного, соціального та психолого-педагогічного характеру. Велика частина сімей має низький матеріальний стан, погані житлові умови, не в змозі забезпечити дитину всім необхідним для її повноцінного розвитку, має слабку мотивацію на вдосконалення власного виховного потенціалу. Виховання у неповній родині характеризується меншою ефективністю всіх його елементів. В неповних родинах складається особлива система стосунків, формуються не завжди адекватні зразки поведінки. Отже, сім'я є важливим інструментом формування свідомості дитини, вона істотно впливає на її подальше життя, тому виховання дитини у неповній родині є дуже проблематичним і має низку недоліків.