Список використаних джерел. 1. Белкин А.И. Формирование личности при смене пола / А.И

1. Белкин А.И. Формирование личности при смене пола / А.И. Белкин // Психология личности. Тексты. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. - С. 197-205.

2. Вейнингер О. Пол и характер / О. Вейнингер. - Ростов н/Д.: Феникс, 1998. - 606 с.

3. Гендерный калейдоскоп: Курс лекций / под ред. М.М. Малышевой. - М.: Academia, 2001. - 520 с.

4. Понуждаев Э.А. Основы гендерологии / Э.А. Понуждаев // Философия, стратегия и тактика управления персоналом. - М., 2003. - 279 с.

УДК 378:6

ОСОБЛИВОСТІ ТОЛЕРАНТНОСТІ ФАХІВЦІВ РІЗНИХ СФЕР ДІЯЛЬНОСТІ

Галак Ю.О., студентка 42 гр. ОіА

Шелудько О.О., викладач кафедри філософії і соціології

В статті розглянута проблема толерантності як особистісної якості фахівця. Розглянуто та проаналізовано основні риси толерантного спеціаліста.

Постановка проблеми. Поняття «толерантність», що отримало в XXI столітті поширення, означає готовність лояльно ставитися і дозволяти існувати світогляду, способу думок, почуттів, культурі, віросповідань, поводженню і іншим особливостям людей, які не співпадають з власними, не розділяються і не підтримуються людиною, але не шкодять оточуючим.

Аналіз останніх досліджень. Питаннями професійної толерантності та проблемами толерантності фахівців різних зі сфер діяльності в сфері психології займалися М.В. Кібакін, Г.С. Кожухар, О.Е. Радченко, Н.В. Самсонова, Л.Ф. Суржикова та ін У той же час слід зазначити, що толерантність представників різних сфер діяльності досі досліджена недостатньо, і тому представляє достатній науковий інтерес.

Мета статті. Розглянути характеристику толерантності фахівців з різних сфер діяльності та визначити її особливості.

Матеріали дослідження. Толерантність визнається сьогодні актуальною проблемою співіснування людей у всьому світі і в нашій країні зокрема.

Говорячи про толерантність особистості можна виділити чотири її рівні:

1) рівень ситуативної толерантності (відношення даної особи до конкретного іншій людині);

2) рівень типологічної толерантності (ставлення людини до збірним типам особистостей або груп людей, наприклад, до представників конкретної нації, соціальної верстви, професії);

3) рівень професійної толерантності (ставлення до збірним типам людей, з якими доводиться мати справу за родом діяльності);

4) рівень загальної комунікативної толерантності (ставлення до людей в цілому, обумовлене життєвим досвідом, установками, властивостями характеру, моральними принципами, станом психічного здоров'я)

Основними рисами толерантного фахівця прийнято вважати ціннісні орієнтації на терпимість до людей, низький рівень агресивності, адекватну самооцінку, високий рівень широту і гнучкість розумових процесів, відповідальність, здатність до рефлексії, високий самоконтроль, почуття гумору, стратегії компромісу і співробітництва при вирішенні конфліктних ситуацій. Для толерантної людини характерно:

1) знання самого себе;

2) захищеність;

3) відповідальність;

4) відсутність яскраво вираженої потреби в визначеності;

5) орієнтація на себе;

6) почуття гумору [1, с.70].

Толерантні фахівці відрізняються демократичністю, дружелюбністю і відкритістю, цінують незалежність і доброту, шукають баланс інтересів, визнають можливість духовного зростання і свободи вибору, оптимістично налаштовані по відношенню до людей, бачачи в них найкраще, завжди готові розглянути альтернативні шляхи, рішення, варіанти.

Інтолерантні фахівці авторитарні, впевнені, орієнтовані на владу, досягнення, престиж, багатство, імідж і власні інтереси; вважають, що агресивність, егоїзм і лінь закладені в природі людини; вважають його об'єктом маніпуляції з боку інших людей і вищих сил [2, с.77].

Висновок. Таким чином, в якості психологічної категорії толерантність і її компоненти відомі давно. Психологічна ж трактування толерантності на сьогоднішній день двузначна: з одного боку - це психологічна витривалість при дратівливих впливах соціального середовища, а з іншого - здатність до неагресивної поведінки по відношенню до іншого, відмінного від інших людині. Особистісна толерантність фахівців залежить як від внутрішніх чинників (морально-етичних, характерологічних та комунікативних особливостей, стратегій і тактик конфлікту, цінностей, установок тощо), так і від зовнішніх причин (законодавчо-правових нормативів, виховання, характеру діяльності та пр.).