Агаркова Н., студентка 21гр. сФК

Шелудько О.А., викладач кафедри філософії і соціології

У статті розглядаються причини конфліктів, та шляхи їх вирішення.

Постановка проблеми. В усіх життєвих сферах людської діяльності під час вирішення різноманітних завдань у побуті, на роботі чи відпочинку доводиться бачити різні за змістом та силою прояву конфлікти. Вони посідають величезне значення у житті кожної людини. Вони можуть з'їдати життєву енергію однієї людини групи людей протягом днів, тижнів, місяців, або навіть років.

Актуальність даного питання полягає в тому, що люди здавна мріяли про таке суспільство, в якому припиняться всякі суперечності і конфлікти, але всупереч очікуванням люди знову і знову опинялися в стані конфліктної протиборства, адже конфлікти існують рівно стільки, скільки існує людство і на сьогоднішній день стали невід'ємною частиною як повсякденного життя, так і професійної діяльності людей.

Аналіз останніх досліджень. Проблему конфлікту досліджують українські психологи, вчені: Н.Грішина, О.Донченко, В.Воронкова, А.Ішмуратов, М.Пірен, Т.Титаренко, Н.Чепелєва. Зокрема, практичне дослідження сутності та природи внутрішньо особистісних конфліктів зроблено в роботах Л.Бурлачука, Н.Максимової, Л.Орбан-Лембрик. Зв'язок внутрішньо особистісних конфліктів з проблемами професіоналізації особистості викладено в дослідженнях І.Ващенко, Л.Карамушки, Н.Коломінського, Г.Ложкіна, Н.Повякель.

Мета статті є вивчення конфліктних ситуацій і шляхів їх вирішення.

Виклад основного матеріалу. Конфліктна ситуація — це суперечливі позиції сторін із якому - або приводу, прагнення протилежним цілям, використання різних коштів за їх досягненню, розбіжність інтересів, бажань, і т.д. [1, с.18]. Досить часто основу конфліктної ситуації лежать об'єктивні протиріччя, а часом буває достатньо будь-якої дрібниці: невдало сказаного слова, думки, тобто. інциденту — і конфлікт може початися вже. Конфлікт починається відтоді, коли хоча один із взаємодіючих суб'єктів усвідомлює відмінність своїх і принципів від інтересів і принципів акцій іншого суб'єкта й починає односторонні дії з згладжування їх собі на користь (ще розуміючи чітко, чого вони полягають).

Першою ознакою конфлікту вважатимуться напруженість. Сам конфлікт має такі фази.

1) Конфронтаційна

2) Компромиссная

3) Комунікативна

Конфлікт в групі - явище вкрай небажане, а в гострих формах - і неприйнятне явище. Коріння таких конфліктів лежать в емоційній сфері - роздратуванні і недовірі. Конфліктна ситуація може виникнути задовго до того, як настане пряме зіткнення. Вона може «тліти» тривалий час і спалахнути раптово[2, с.54].

Будь-який конфлікт динамічний у своєму розвитку. Бувають конфлікти короткочасні, тривалі і затяжні чи зайшли в глухий кут.

Тривалість протікання конфлікту пов'язана з невмінням або небажанням конфліктуючих сторін знайти вихід з положення. У цьому випадку народжуються і зміцнюються почуття неприязні і навіть явно вираженою ворожнечі, сторони перетворюються в супротивників.

Усунення конфліктів зводиться, в першу чергу, до попередження будь-якої конфліктної ситуації. Керівник групи повинен передбачити можливості виникнення конфліктних ситуацій. Необхідно намагатися не допустити їх, а в разі прояву натяків на їх виникнення негайно вжити заходів до усунення такої ситуації. Для подолання міжособистісного конфлікту необхідно, перш за все, реалістично оцінити його суть і встановити не тільки привід, але і його причину. Слід враховувати, що справжня причина конфліктної ситуації часто маскується його учасниками, конфлікті протиріччя можуть бути як реальними, так і уявними і часто його суть виявляється не настільки значною[1, с.25].

Часто емоції конфліктуючих сторін свідчать про відсутність серйозних аргументів. Емоційний тон при з'ясуванні відносин майже завжди знижує ефект впливу один на одного. По суті головного питання, навколо якого і розгорівся конфлікт, «домішуються» особисті антипатії, різкість, образливі слова, загрозливі міміка та жести, зарозумілий тон, зневажливий погляд.

Існує декілька тактичних прийомів вирішення конфліктів. Відхід від конфлікту може бути проведений керівником створенням «умовно» критичній ситуації. Наприклад, швидке перенесення місця табору на більш безпечне місце, форсований марш зважаючи насувається небезпеки і т. д. [2, с.75]

Серед інших тактичних прийомів можуть бути і такі, як залагодження спірних питань, знаходження компромісу, створення ситуації «переговорів», виявлення «зони згоди», визначення меж конфліктів і, нарешті, використання примусу до його закінчення.

Тактика управління конфліктом вибирається залежно від його змісту і глибини, а також від психічного стану конфліктуючих сторін. Вирішення конфлікту можливе лише за наявності у керівника об'єктивного підходу до його суті і кожної з протидії воюючих сторін. Це забезпечує більш швидке і легке вирішення конфлікту. У цьому полягає психологічна закономірність: люди, які поділяють наші погляди, викликають у нас почуття симпатїї і розташування. Але це лише до тих пір, поки не виявиться розбіжності у поглядах. Тому не можна звинувачувати будь-кого в виникненні конфлікту, необхідно ліквідувати породили його причини.