Про державну службу 3 page

Факт передачі справ і майна засвідчується актом, який складається у двох примірниках і підписується уповноваженою особою відповідного органу державної влади, керівником служби персоналу цього органу та державним службовцем, який звільняється. Один примірник акта видається державному службовцю, який звільняється, інший примірник або його копія долучається до особової справи цього державного службовця.

Стаття 46. Оскарження рішення про звільнення

1. Рішення про звільнення державного службовця з посади державної служби може бути оскаржене у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, та до суду.

РОЗДІЛ VІ

ОПЛАТА ПРАЦІ, ЗАОХОЧЕННЯ І СОЦІАЛЬНІ

ГАРАНТІЇ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ

Стаття 47. Оплата праці державного службовця

1. Заробітна плата державного службовця складається з посадового окладу, надбавок до нього, розмір та порядок встановлення яких визначаються Кабінетом Міністрів України, та премії, передбаченої частиною першою статті 48 цього Закону.

2. Мінімальний розмір посадового окладу на посаді державної служби підгрупи Д4 гарантується на рівні двох розмірів мінімальної заробітної плати.

Мінімальний розмір посадового окладу на посадах державної служби підгрупи Д4 щорічно встановлюється Кабінетом Міністрів України за пропозицією спеціально уповноваженого державного органу з питань державної служби при формуванні проекту Державного бюджету України на наступний рік.

3. Схема посадових окладів на посадах державної служби щорічно до 15 липня затверджується Кабінетом Міністрів України при формуванні проекту Державного бюджету України на наступний рік шляхом встановлення мінімального та максимального розмірів посадових окладів для кожної підгрупи посад державної служби, виходячи з таких принципів:

мінімальний розмір посадового окладу на посадах державної служби підгрупи А1 не може становити більше 10 мінімальних розмірів посадового окладу на посадах державної служби підгрупи Д4;

для кожної підгрупи посад державної служби різниця між максимальним і мінімальним розмірами посадових окладів має становити 30 відсотків;

максимальний розмір посадового окладу для кожної підгрупи посад державної служби може перевищувати мінімальний розмір посадового окладу для вищої підгрупи цієї ж групи не більш як на 10 відсотків;

мінімальний розмір посадового окладу на посадах державної служби підгрупи Г4 має становити не менше 1,4 мінімального розміру посадового окладу на посадах державної служби підгрупи Д4;

мінімальний розмір посадового окладу на посадах державної служби підгрупи В4 має становити не менше 2 мінімальних посадових окладів на посадах державної служби підгрупи Д4;

мінімальний розмір посадового окладу на посадах державної служби підгрупи Б4 має становити не менше 2,8 мінімального посадового окладу на посадах державної служби підгрупи Д4;

мінімальний розмір посадового окладу на посадах державної служби підгрупи А4 має становити не менше 4 мінімальних посадових окладів на посадах державної служби підгрупи Д4.

4. Розмір посадового окладу державного службовця встановлюється одночасно з призначенням на посаду державної служби суб'єктом призначення відповідно до схеми посадових окладів на посадах державної служби на поточний рік, затвердженої Кабінетом Міністрів України, у межах максимального розміру посадового окладу, встановленого на поточний рік для відповідної підгрупи посад державної служби.

Розмір посадового окладу державного службовця переглядається щорічно до 15 квітня суб'єктом призначення за підсумками оцінювання результатів службової діяльності державного службовця за попередній рік у межах максимального розміру посадового окладу, встановленого на поточний рік для відповідної підгрупи посад державної служби, виходячи з таких принципів:

якщо за результатами оцінювання службової діяльності державний службовець отримав негативну оцінку, розмір його посадового окладу не збільшується;

якщо за результатами оцінювання службової діяльності державний службовець отримав позитивну оцінку, розмір його посадового окладу може бути збільшений не менш як на три і не більш як на п'ять відсотків у межах максимального розміру посадового окладу, встановленого на поточний рік для відповідної підгрупи посад державної служби (без урахування індексації заробітної плати);

якщо за результатами оцінювання службової діяльності державний службовець отримав відмінну оцінку, розмір його посадового окладу збільшується не менш як на п'ять, але не більш як на десять відсотків у межах максимального розміру посадового окладу, встановленого на поточний рік для відповідної підгрупи посад державної служби (без урахування індексації заробітної плати).

5. Фонд оплати праці органу державної влади при формуванні Державного бюджету України на наступний рік розраховується на основі штатного розпису органу державної влади на поточний рік, виходячи з середнього розміру посадового окладу для кожної посади відповідно до схеми посадових окладів на посадах державної служби на наступний рік, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Стаття 48. Преміювання та заохочення державних службовців

1. Преміювання державних службовців, які займають посади державної служби груп Б, В, Г, Д, здійснюється керівником державної служби в органі державної влади.

Преміювання державних службовців, які займають посади державної служби групи А, здійснюється у порядку, визначеному суб'єктом призначення.

2. Преміювання державних службовців, які займають посади державної служби груп Б, В, Г, у разі отримання відмінної чи позитивної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності здійснюється щорічно, а державних службовців, які займають посади групи Д, – двічі на рік.

Розмір премії за результатами оцінювання службової діяльності може становити від одного до трьох розмірів посадового окладу державного службовця.

3. Додаткове преміювання державних службовців може здійснюватися за успішне виконання завдань підвищеної складності.

Преміальний фонд органу державної влади при формуванні Державного бюджету України на наступний рік закладається у розмірі 25 відсотків розміру фонду заробітної плати цього органу.

4. За особливі службові досягнення можуть бути застосовані такі види заохочення державного службовця:

1) грошова винагорода;

2) дострокове присвоєння рангу у порядку, визначеному цим Законом;

3) представлення до відзнаки органу державної влади (подяка, почесна грамота тощо);

4) представлення до урядової відзнаки (подяка, почесна грамота тощо);

5) представлення до державної нагороди.

5. Заохочення державного службовця застосовуються суб'єктом призначення, іншими органами державної влади.

6. Заходи заохочення не застосовуються до державного службовця протягом строку дії накладеного на нього дисциплінарного стягнення.

Стаття 49. Соціально-побутове забезпечення державного службовця

1. Державний службовець, стаж державної служби якого становить більше трьох років, має право на отримання компенсації половини ставки за кредитом на придбання або будівництво житла. Максимальний розмір кредиту на придбання або будівництво житла, за яким здійснюється компенсація половини ставки, становить шістдесят середньомісячних заробітних плат державного службовця.

Державний службовець, стаж державної служби якого становить більше трьох років, має право на отримання компенсації половини ставки лише за одним кредитом на придбання або будівництво житла.

У разі припинення державної служби виплата компенсації половини ставки за кредитом на придбання або будівництво житла припиняється.

Порядок та умови компенсації державному службовцю половини ставки за кредитом на придбання або будівництво житла визначаються центральним органом виконавчої влади з питань державної фінансової політики.

2. Державний службовець та члени його сім'ї, які проживають разом із ним, користуються в установленому порядку медичним обслуговуванням у державних та комунальних закладах охорони здоров'я. Такий порядок медичного обслуговування зберігається за державним службовцем та членами його сім'ї після виходу державного службовця на пенсію.

Стаття 50. Пенсійне забезпечення і грошова допомога

1. На одержання пенсії державного службовця мають право особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу для чоловіків не менш як 25 років, для жінок – не менш як 20 років, у тому числі стажу державної служби – не менш як десять років, та на момент досягнення пенсійного віку працювали на посадах державної служби, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах державної служби незалежно від місця роботи на момент досягнення пенсійного віку.

Пенсія державного службовця призначається в розмірі 80 відсотків його заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які відповідно до законодавства нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії мають право на одержання пенсії державного службовця, але не є державними службовцями, – у розмірі 80 відсотків заробітної плати державного службовця, який займає посаду державної служби відповідної підгрупи, та рангу за останньою посадою державної служби.

За кожний повний рік державної служби понад десять років пенсія збільшується на 1 відсоток, але загальний її розмір не може перевищувати 90 відсотків заробітної плати державного службовця.

2. Порядок та умови визначення заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця, порядок подання та оформлення документів для призначення згідно з цим Законом пенсії державного службовця визначаються центральним органом виконавчої влади з питань соціальної політики.

3. Пенсія державного службовця виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію.

4. Державним службовцям, яких у період проходження державної служби визнано інвалідами I або II групи, незалежно від причини інвалідності, пенсія по інвалідності призначається в розмірі, передбаченому частинами першою – третьою цієї статті, після припинення ними державної служби за наявності не менше десяти років стажу державної служби та страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

5. Державним службовцям, яких визнано інвалідами I або II групи, незалежно від часу встановлення інвалідності, і які мають не менш як десять років стажу державної служби, пенсія по інвалідності на умовах, передбачених частиною четвертою цієї статті, призначається після припинення ними державної служби, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на посадах державної служби.

6. У разі повернення на державну службу державного службовця, якому призначено пенсію по інвалідності відповідно до цього Закону, виплата йому пенсії по інвалідності припиняється. На період до звільнення з посади державного службовця або досягнення граничного віку перебування на державній службі державний службовець має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

7. У разі зміни групи інвалідності чи відновлення працездатності виплата пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до цього Закону, здійснюється у порядку, визначеному статтею 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

8. Якщо інваліду I або II групи встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності, якщо з моменту припинення виплати пенсії пройшло не більш як п'ять років. У такому ж порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, державним службовцям, яким така пенсія не призначена у зв'язку з продовженням строку перебування їх на державній службі.

9. У разі смерті особи у період проходження державної служби за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше десяти років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям – незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків заробітної плати померлого, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням норм частин першої – четвертої цієї статті, а на двох і більше членів сім'ї – 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

10. Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала пенсію згідно з цим Законом.

11. Пенсія державному службовцю у частині, що не перевищує розміру пенсії з солідарної системи, яка призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує зазначений розмір, виплачується за рахунок коштів державного бюджету.

12. У разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсії здійснюється, виходячи із суми заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування працюючого державного службовця відповідної підгрупи, та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

13. У всіх випадках заробітна плата для обчислення пенсії враховується в межах установленої законодавством на день призначення (перерахунку) пенсії максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

14. Пенсія державному службовцеві призначається з дня надходження відповідного звернення, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме:

пенсія за віком – з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку;

пенсія по інвалідності – з дня встановлення інвалідності, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності, але не раніше дня звільнення державного службовця;

пенсія у зв'язку з втратою годувальника – з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

15. У разі смерті пенсіонера, який отримував пенсію державного службовця, особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

16. Державний службовець, звільнений з державної служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням службового становища, або вчиненням корупційного діяння, позбавляється права на одержання пенсії, передбаченої цією статтею. У таких випадках пенсія призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

17. Державному службовцю в разі виходу на пенсію відповідно до цього Закону виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десяти місячних посадових окладів за наявності стажу державної служби не менше десяти років, про що робиться запис у трудовій книжці.

РОЗДІЛ VIІ
РОБОЧИЙ ЧАС, ЧАС ВІДПОЧИНКУ,
ВІДПУСТКИ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ

Стаття 51. Робочий час, час відпочинку

1. Робочий час державного службовця – час, протягом якого державний службовець відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку має виконувати свої посадові обов'язки.

2. Тривалість та режим роботи, час відпочинку державного службовця визначаються законодавством про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

3. Для виконання невідкладних і непередбачених завдань державні службовці за письмовим розпорядженням керівника державної служби в органі державної влади зобов'язані з'являтися на службу у вихідні, святкові та неробочі дні. Робота в зазначені дні компенсується відповідно до законодавства.

4. За рішенням керівника державної служби в органі державної влади державний службовець за його згодою може бути відкликаний зі щорічної або додаткової відпустки. Частина невикористаної відпустки надається йому у будь-який інший час відповідного року чи приєднується до відпустки у наступному році.

Стаття 52. Відпустки державного службовця

1. Державному службовцю надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою матеріальної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

2. За кожний рік державної служби по досягненню п'ятирічного стажу державної служби державному службовцеві надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.

Порядок і умови надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток визначаються спеціально уповноваженим державним органом з питань державної служби.

3. Державні службовці можуть бути відкликані зі щорічної основної та додаткової оплачуваної відпусток за рішенням суб'єкта призначення.

Частина невикористаної відпустки надається державному службовцю у будь-який час відповідного року чи приєднується до відпустки в наступному році.

4. Державному службовцю надаються додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати та інші види відпусток відповідно до законодавства.

РОЗДІЛ VIIІ
ДИСЦИПЛІНАРНА ТА МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ

Глава 1. Службова дисципліна і засади дисциплінарної
відповідальності державного службовця

Стаття 53. Поняття службової дисципліни

1. Службова дисципліна державного службовця (далі – службова дисципліна) – належне виконання державним службовцем посадових обов'язків, зокрема дотримання Конституції і законів України, виконання обов'язків, визначених законодавством про державну службу, неухильне додержання присяги державного службовця, правил внутрішнього службового розпорядку.

Стаття 54. Дисциплінарна відповідальність державного службовця та підстави притягнення до неї

1. Дисциплінарна відповідальність полягає у накладенні на державного службовця дисциплінарних стягнень за дисциплінарні проступки у випадках, передбачених цим Законом.

2. Дисциплінарними проступками є:

1) порушення присяги державного службовця;

2) вияв неповаги до честі і гідності людини, до державних символів;

3) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їх повноважень, перевищення повноважень;

4) розголошення інформації з обмеженим доступом, що стала відома у зв'язку з виконанням державним службовцем посадових обов'язків;

5) порушення правил внутрішнього службового розпорядку, вимог інших внутрішніх документів, затверджених у встановленому порядку;

6) завдання матеріальної шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю під час здійснення службових повноважень, факт якої встановлено судом;

7) подання державним службовцем недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу;

8) прогул, тобто відсутність державного службовця на робочому місці без поважних причин більш як три години протягом робочого дня;

9) поява державного службовця на службі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

10) порушення державним службовцем вимог щодо охорони праці, якщо це порушення спричинило тяжкі наслідки (нещасний випадок на службі, аварія, катастрофа) або якщо свідомі дії державного службовця створили реальну загрозу настання таких наслідків за відсутності складу злочину;

11) прийняття державним службовцем рішення, що спричинило протиправне порушення цілісності державного майна або завдало іншої шкоди державному майну, а також незаконне його використання за відсутності складу злочину;

12) порушення обмежень, пов'язаних із проходженням державної служби.

3. Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності та для відкриття дисциплінарного провадження є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Стаття 55. Застосування дисциплінарних стягнень

1. За кожний дисциплінарний проступок накладається одне дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування завданої шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців із дня вчинення дисциплінарного проступку та одного місяця з моменту його виявлення.

2. Як дисциплінарні стягнення можуть бути застосовані:

1) оголошення догани;

2) затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу державного службовця;

3) попередження про неповну службову відповідність;

4) звільнення з посади державної служби.

3. У разі повторного вчинення дисциплінарного проступку до зняття в установленому порядку догани до державного службовця може бути застосовано таке дисциплінарне стягнення, як затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу державного службовця.

4. Попередження про неповну службову відповідність може застосовуватися за:

1) невиконання чи неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (доручень) керівників, прийнятих у межах їх повноважень, перевищення повноважень;

2) систематичне порушення правил внутрішнього службового розпорядку.

5. Попередження про неповну службову відповідність є вимогою щодо припинення порушень службової дисципліни, визначених у частині четвертій цієї статті, усунення завданої дисциплінарним проступком шкоди та щодо належного виконання державним службовцем обов'язків за займаною посадою.

Наявність попередження про неповну службову відповідність є підставою для можливого застосування до державного службовця у подальшому в разі невиконання зазначених вимог більш суворого дисциплінарного стягнення – звільнення з посади державної служби.

6. Звільнення з посади державної служби застосовується:

1) у разі здійснення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 1 – 3, 5 і 7 – 12 частини третьої статті 54 цього Закону;

2) у випадку, передбаченому абзацом другим частини п'ятої цієї статті.

7. Якщо іншими законами України встановлено особливий порядок звільнення державних службовців, застосовуються норми цих законів.

Стаття 56. Суб'єкти, уповноважені застосовувати дисциплінарні стягнення

1. Право застосування дисциплінарних стягнень до державних службовців має суб'єкт призначення, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 57. Зняття дисциплінарного стягнення

1. У разі якщо державного службовця протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення не піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

2. Якщо державний службовець не вчинив нового порушення службової дисципліни і виявив себе як сумлінний працівник, стягнення може бути зняте до закінчення одного року, але не раніше ніж через шість місяців.

Глава 2. Дисциплінарне провадження

Стаття 58. Завдання дисциплінарного провадження

1. Завданням дисциплінарного провадження є вжиття передбачених законодавством заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин вчинення дисциплінарного проступку, у тому числі обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, а також причин та умов, які сприяли його вчиненню, і притягнення державного службовця до відповідальності за дисциплінарний проступок.

Стаття 59. Дисциплінарна комісія та її повноваження

1. Для розгляду дисциплінарних справ державних службовців утворюється дисциплінарна комісія.

2. Дисциплінарна комісія утворюється згідно з актом керівника державної служби в органі державної влади з числа державних службовців у кількості не менш як п'ять осіб строком на п'ять років та діє на постійній основі без відриву її членів від виконання посадових обов'язків.

Дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ державних службовців, які займають посади державної служби групи А, утворюється суб'єктом призначення. До складу такої комісії включається представник спеціально уповноваженого державного органу з питань державної служби.

3. Члени дисциплінарної комісії на першому засіданні шляхом таємного голосування обирають голову та секретаря комісії.

4. Засідання дисциплінарної комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини від її складу.

5. Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу – сукупність матеріалів, що формуються та направляються на її розгляд підрозділом з питань персоналу.

Стаття 60. Загальний порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності

1. Суб'єкт призначення в разі наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку державного службовця, своїм рішенням відкриває дисциплінарне провадження.

Якщо необхідності у проведенні службового розслідування немає, суб'єкт призначення або уповноважена ним особа вимагає у державного службовця письмове пояснення і в разі виявлення дисциплінарного проступку направляє матеріали на розгляд дисциплінарної комісії та за її поданням приймає рішення про застосування чи незастосування дисциплінарного стягнення.

У разі потреби проводиться службове розслідування у порядку, визначеному статтею 61 цього Закону.

Дисциплінарна комісія після розгляду зазначених матеріалів вносить суб'єкту призначення подання про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення або закриття дисциплінарного провадження у зв'язку з відсутністю підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

2. Рішення про направлення матеріалів про дисциплінарний проступок до дисциплінарної комісії або про закриття дисциплінарного провадження приймається протягом трьох календарних днів з дня виявлення проступку або закінчення службового розслідування.

Рішення про накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом трьох календарних днів після отримання подання від дисциплінарної комісії.

3. Рішення про застосування до державного службовця дисциплінарного стягнення оформлюється відповідним актом суб'єкта призначення і повідомляється державному службовцю.

4. У разі наявності в порушенні службової дисципліни ознак адміністративного правопорушення, корупційного діяння чи злочину суб'єкт призначення зобов'язаний негайно передати матеріали до відповідного правоохоронного органу.

Стаття 61. Проведення службового розслідування

1. Службове розслідування проводиться обов'язково:

1) у разі невиконання або неналежного виконання посадових обов'язків, перевищення повноважень, що могло або призвело до людських жертв, завдало значної матеріальної чи моральної шкоди;

2) у разі порушення вимог законодавства про запобігання та протидію корупції;

3) на вимогу державного службовця з метою спростування безпідставних, на його думку, звинувачень або підозр;

4) у випадку, передбаченому частиною третьою статті 12 цього Закону.

2. Службове розслідування проводиться протягом 20 календарних днів. За необхідності зазначений строк може бути продовжено, але не більш як до 40 календарних днів.

3. Для проведення службового розслідування суб'єкт призначення або керівник державної служби в органі державної влади утворює комісію, до складу якої мають входити представники юридичної служби та служби персоналу органу державної влади. До участі у проведенні службового розслідування не можуть залучатися посадові особи, особисто заінтересовані в його результатах.

4. За результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності чи для закриття дисциплінарного провадження, який у межах строку розслідування разом із матеріалами службового розслідування передається суб'єкту призначення.