Про державну службу 2 page

7) дата і місце проведення конкурсу;

8) інформація щодо строковості чи безстроковості призначення переможця конкурсу;

9) прізвище, номер телефону та адреса електронної пошти особи, яка надає додаткову інформацію з питань проведення конкурсу.

4. Строк подання документів для участі у конкурсі не може становити менше 20 та більше 30 календарних днів з дня опублікування оголошення про проведення конкурсу.

Стаття 22. Документи для участі у конкурсі

1. Особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, подає в установленому порядку до конкурсної комісії такі документи:

1) заяву про участь у конкурсі з наданням згоди на проведення спеціальної перевірки, а також обробку та зберігання персональних даних;

2) копію документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України;

3) копію документа про вищу освіту;

4) особову картку встановленого зразка;

5) копію довідки органу державної податкової служби про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які відповідно до закону його не мають;

6) відомості про майно, доходи і зобов'язання фінансового характеру (в тому числі за кордоном) за минулий рік;

7) копію трудової книжки;

8) мотиваційний лист довільної форми, в якому обгрунтовуються мотиви вступу особи на державну службу.

2. Особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, має право додати до заяви про участь у конкурсі інші документи, крім зазначених у частині першій цієї статті.

3. Документи переможця конкурсу, зазначені у частині першій цієї статті, у разі призначення його на посаду державної служби стають складовою його особової справи.

Стаття 23. Результати конкурсу

1. Рішення конкурсної комісії оформлюється протоколом, який підписується присутніми на її засіданні членами, не пізніше трьох робочих днів після його проведення і зберігається в органі державної влади, в якому проводився конкурс, протягом п'яти років, а після закінчення зазначеного строку передається до архіву для зберігання.

2. Інформація про переможця конкурсу оприлюднюється не пізніше трьох робочих днів після підписання протоколу засідання конкурсної комісії у порядку, встановленому спеціально уповноваженим державним органом з питань державної служби.

3. Витяг із протоколу засідання конкурсної комісії є складовою особової справи державного службовця, якого призначено на посаду державної служби за результатами відповідного конкурсу.

Стаття 24. Повторний конкурс на зайняття вакантних посад державної служби

1. Повторний конкурс на зайняття вакантних посад державної служби проводиться в разі:

1) виявлення порушень у проведенні конкурсу. У цьому випадку рішення конкурсної комісії скасовується посадовою особою, за рішенням якої було оголошено конкурс, а про проведення повторного конкурсу оголошується не пізніше десяти робочих днів з моменту скасування рішення конкурсної комісії;

2) якщо жоден з учасників конкурсу не пройшов конкурсний добір;

3) відсутності заяв про участь у конкурсі;

4) подання заяви про участь у конкурсі однією особою. У випадку, якщо заяву про участь у повторному конкурсі знову подала одна особа, керівник державної служби в органі державної влади або суб'єкт призначення приймає рішення стосовно доцільності проведення конкурсу. У разі прийняття рішення про недоцільність проведення конкурсу особа, яка подала заяву про участь у повторному конкурсі, не звільняється від складення іспитів (тестування) та проходження співбесіди, за результатами яких приймається рішення про призначення особи на посаду державної служби;

5) виявлення за результатами спеціальної перевірки обмежень щодо вступу на державну службу переможця конкурсу.

Глава 3. Призначення на посаду державної служби

Стаття 25. Порядок призначення на посаду державної служби

1. Рішення про призначення приймається після проведення спеціальної перевірки:

1) на посаду державної служби групи А – суб'єктом призначення, визначеним Конституцією та законами України у порядку, передбаченому Конституцією України, цим та іншими законами України;

2) на посаду державної служби груп Б, В, Г і Д – керівником державної служби в органі державної влади за результатами конкурсу не пізніше 30 календарних днів після оприлюднення інформації про його переможця, якщо інше не передбачено законом.

2. У день призначення особи на посаду державної служби служба персоналу в органі державної влади зобов'язана ознайомити державного службовця з правилами внутрішнього службового розпорядку органу державної влади, посадовою інструкцією та вручити йому службове посвідчення.

Стаття 26. Випробування при призначенні на посаду державної служби

1. При призначенні на посаду державної служби груп Б, В, Г і Д може бути передбачено випробування державного службовця з метою визначення відповідності рівня його професійної компетентності посадовим обов'язкам на відповідній посаді. Строк випробування встановлюється від 60 до 120 календарних днів.

2. У період випробування на державного службовця поширюється дія цього Закону та інших актів законодавства про державну службу.

3. До строку випробування не зараховуються період тимчасової непрацездатності державного службовця, період складення заліків та іспитів, час підготовки і захисту дипломного проекту, інших робіт, передбачених навчальною програмою, та інші періоди, коли державний службовець фактично не виконував посадових обов'язків.

4. Керівник державної служби в органі державної влади має право звільнити державного службовця з посади державної служби до закінчення строку випробування у разі виявлення невідповідності рівня його професійної компетентності посадовим обов'язкам на відповідній посаді, попередивши його про це у письмовій формі не пізніше ніж за сім календарних днів із зазначенням підстав для визнання державного службовця таким, що не пройшов випробування.

5. До закінчення строку випробування державний службовець має право звільнитися за власним бажанням, попередивши про це керівника державної служби в органі державної влади у письмовій формі не пізніше ніж за 14 календарних днів.

6. У разі коли строк випробування закінчився, а державний службовець продовжує займати посаду державної служби, він вважається таким, що пройшов випробування.

Глава 4. Проходження державної служби

Стаття 27. Ранги державних службовців

1. Установлюється дев'ять рангів державних службовців. Порядок присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями визначаються спеціально уповноваженим державним органом з питань державної служби.

2. Присвоюються такі ранги:

державним службовцям, які займають посади державної служби підгрупи А1, – 1 ранг;

державним службовцям, які займають посади державної служби підгруп А2, Б1, – 1, 2 ранг;

державним службовцям, які займають посади державної служби підгрупи А3, – 1, 2, 3 ранг;

державним службовцям, які займають посади державної служби підгруп А4, Б2, В1, – 2, 3, 4 ранг;

державним службовцям, які займають посади державної служби підгруп Б3, В2, Г1, – 3, 4, 5 ранг;

державним службовцям, які займають посади державної служби підгруп Б4, В3, Г2, Д1, – 4, 5, 6 ранг;

державним службовцям, які займають посади державної служби підгруп В4, Г3, Д2, – 5, 6, 7 ранг;

державним службовцям, які займають посади державної служби підгруп Г4, Д3, – 6, 7, 8 ранг;

державним службовцям, які займають посади державної служби підгрупи Д4, – 7, 8, 9 ранг.

3. Президент України присвоює 1 і 2 ранги державних службовців.

Інші ранги державним службовцям, які займають посади державної служби групи А, присвоюються суб'єктом призначення, а державним службовцям, які займають посади державної служби груп Б, В, Г і Д,– керівником державної служби в органі державної влади, якщо інше не передбачено законом.

4. Ранги державних службовців присвоюються одночасно з призначенням на посаду державної служби (у разі встановлення строку випробування – після його закінчення).

5. У разі переходу на посаду державної служби нижчої категорії або у межах однієї категорії, а також у разі звільнення з державної служби та наступного повернення на неї за державним службовцем зберігається присвоєний йому ранг.

6. Державному службовцю, який вперше призначається на посаду державної служби, присвоюється найнижчий ранг у межах відповідної підгрупи посад державної служби.

Стаття 28. Особова справа державного службовця

1. Щодо кожного державного службовця створюється особова справа, ведення якої розпочинається одночасно зі вступом особи на державну службу та припиняється одночасно з досягненням цією особою граничного віку перебування на державній службі.

Ведення особової справи державного службовця припиняється також у разі визнання його недієздатним або обмежено дієздатним згідно з судовим рішенням, що набрало законної сили, набрання законної сили вироком суду, що унеможливлює проходження державної служби, смерті або визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим згідно з судовим рішенням, що набрало законної сили.

2. Порядок ведення особових справ державних службовців визначається спеціально уповноваженим державним органом з питань державної служби.

Стаття 29. Стажування державного службовця

1. З метою підвищення рівня професійної компетентності державного службовця може проводитися його стажування строком до шести місяців на іншій посаді державної служби в органі державної влади, в якому державний службовець проходить службу, або в іншому органі державної влади.

2. Стажування державного службовця проводиться з відривом від служби в органі державної влади, який направив державного службовця для проходження стажування, зі збереженням посади і заробітної плати у цьому органі.

Порядок стажування державних службовців визначається спеціально уповноваженим державним органом з питань державної служби.

Стаття 30. Переведення державного службовця

1. У разі виникнення обґрунтованої потреби у переведенні державного службовця на іншу вакантну посаду державної служби тієї самої підгрупи посад державної служби у системі того самого органу державної влади, у тому числі в іншій місцевості, або на вакантну посаду державної служби тієї самої підгрупи посад державної служби в іншому органі державної влади, у тому числі в іншій місцевості, таке переведення може бути здійснено лише за його згодою за умови відповідності рівня професійної компетентності державного службовця вимогам, установленим для посади, на яку він переводиться, на підставі рішення керівника державної служби в органі державної влади, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в органі державної влади, до якого переводиться державний службовець.

Згода на переведення надається державним службовцем у формі відповідної заяви.

2. Переведення у системі того самого органу державної влади у тій самій місцевості на вакантну посаду державної служби тієї самої підгрупи, що і попередня посада державної служби, яке не передбачає зменшення розміру оплати праці державного службовця, допускається без його згоди.

3. Для запобігання або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також усунення інших обставин, які створили або можуть створити загрозу життю чи умовам життєдіяльності людей, якщо виконання відповідних посадових обов'язків не протипоказано державному службовцю за станом здоров'я, допускається його тимчасове переведення на іншу вакантну посаду державної служби, в тому числі в іншу місцевість, без згоди державного службовця на строк не більше одного року з оплатою праці за виконану роботу не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою посадою за той же період.

У цьому випадку:

державний службовець може бути переведений в іншу місцевість лише за умови надання відповідного службового житла або компенсації витрат на проживання з урахуванням його сімейного стану та компенсації інших витрат, пов'язаних із переїздом в іншу місцевість, у встановленому спеціально уповноваженим державним органом з питань державної служби порядку;

посада державної служби, з якої переведено державного службовця, зберігається за переведеним державним службовцем протягом строку переведення і не вважається вакантною. Інша особа може бути призначена на цю посаду на визначений строк у порядку, встановленому цим Законом.

Не допускається переведення в іншу місцевість вагітної жінки, державного службовця, який має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, державного службовця, який у встановленому порядку визнаний інвалідом, без їх згоди.

4. Переведення державних службовців, які займають посади державної служби групи А, здійснюється за рішенням суб'єкта призначення у порядку, визначеному цією статтею.

Стаття 31. Ротація державних службовців

1. На посадах державної служби групи А проводиться ротація державних службовців за рішенням суб'єкта призначення, якщо інше не передбачено законом.

2. Ротація державних службовців проводиться у порядку, визначеному цим Законом щодо переведення державних службовців.

Стаття 32. Зміна істотних умов служби

1. Зміною істотних умов служби вважається зміна системи та розмірів оплати праці, соціально-побутового забезпечення, режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу, назви посади державної служби та посадових обов'язків.

У разі зміни істотних умов служби суб'єктом призначення видається відповідний акт.

2. Про зміну істотних умов служби державний службовець повинен бути повідомлений керівником державної служби під розписку не пізніше ніж за 30 календарних днів.

3. У разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку зі зміною істотних умов служби, про що він подає керівникові державної служби в органі державної влади відповідну заяву не пізніше 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов служби, він може бути звільнений з посади державної служби на підставі пункту 4 частини першої статті 42 цього Закону.

Якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшла заява про незгоду на проходження державної служби у зв'язку зі зміною істотних умов служби, державний службовець вважається таким, що погодився на зміну істотних умов служби.

Стаття 33. Оцінювання результатів службової діяльності державного службовця

1. Для визначення якості виконання поставлених завдань, результативності та ефективності служби, а також з метою планування кар’єри, виявлення потреб у професійному навчанні проводиться оцінювання результатів службової діяльності державних службовців.

Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби групи Б, В, Г, проводиться щороку, а результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби групи Д, – двічі на рік.

Оцінювання результатів службової діяльності проводиться з урахуванням виконання наказів та доручень.

Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби груп Б, В, Г, Д, здійснюється безпосереднім керівником державного службовця за погодженням з керівником безпосереднього керівника державного службовця.

Результати оцінювання фіксуються у письмовому висновку, який підписується безпосереднім керівником державного службовця та керівником безпосереднього керівника державного службовця. Державний службовець ознайомлюється з висновком протягом трьох календарних днів під розписку.

2. Висновок за результатами оцінювання службової діяльності державних службовців може містити негативну (таку, що не відповідає очікуванням від державного службовця), позитивну (така, що відповідає очікуванням від державного службовця) або відмінну (така, що істотно вища за очікування від державного службовця) оцінку.

3.У разі отримання негативної оцінкирезультатів службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби груп Б, В, Г, Д, керівник державної служби в органі державної влади повинен визначити потребу у заходах для поліпшення його службової діяльності. Наступне оцінювання службової діяльності державного службовця проводиться через три місяціі в разі повторної негативної оцінкидержавний службовець звільняється з державної служби.

Висновок, що містить негативну оцінку результатів службової діяльності, може бути оскаржений протягом десяти календарних днів з моменту ознайомлення з ним державного службовця, який займає посаду державної служби груп Б, В, Г, Д, у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

4. Отримання державним службовцем відмінної оцінки результатів його службової діяльності за рішенням керівника державної служби в органі державної влади може мати наслідком заохочення.

5. Порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців визначається спеціально уповноваженим державним органомз питань державної служби.

6. Державні службовці, які двічі підряд отримали відмінну оцінку за підсумками оцінювання результатів службової діяльності, можуть подавати заявку на участь у спеціальній програмі індивідуального розвитку, що включає додаткове професійне навчання.

7. Порядок добору державних службовців для участі у спеціальній програмі індивідуального розвитку та порядок формування програми додаткового професійного навчання визначаються спеціально уповноваженим державним органомз питань державної служби.

Стаття 34. Правила внутрішнього службового розпорядку

1. Правила внутрішнього службового розпорядку органу державної влади затверджуються керівником державної служби в органі державної влади.

2. Правила внутрішнього службового розпорядку доводяться до відома всіх державних службовців під розписку.

Примірні правила внутрішнього службового розпорядку визначаються спеціально уповноваженим державним органом з питань державної служби.

Стаття 35. Відрядження державного службовця

1. Державний службовець може бути направлений у відрядження до іншої адміністративно-територіальної одиниці для виконання завдань, пов'язаних з його службовою діяльністю.

Для виконання завдань, пов'язаних зі службовою діяльністю, державному службовцю надається місце для роботи за місцем відрядження, можливість користуватися комп'ютерною та копіювальною технікою, засобами зв'язку, транспортними засобами, іншими послугами технічного характеру.

2. Строк відрядження державного службовця не може перевищувати 60 календарних днів, крім випадків, визначених спеціально уповноваженим державним органом з питань державної служби. Направлення державного службовця у відрядження на більш тривалий строк можливе за його письмовою згодою.

Державний службовець, який перебуває у відрядженні, зобов'язаний виконувати посадові обов'язки також у вихідні, святкові та неробочі дні, якщо цього потребує поставлене завдання.

3. Державному службовцю відшкодовуються витрати та надається компенсація у зв'язку з направленням у відрядження у порядку, визначеному спеціально уповноваженим державним органом з питань державної служби.

За державним службовцем на весь строк відрядження зберігаються посада та середня заробітна плата.

4. Не допускається відрядження вагітної жінки, державного службовця, який має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, державного службовця, який в установленому порядку визнаний інвалідом, без їх згоди.

Стаття 36. Професійне навчання державного службовця

1. Професійне навчання державного службовця – це підвищення рівня його професійної компетентності, що проводиться з метою систематичного оновлення професійних знань, набуття та вдосконалення практичних умінь і навичок, необхідних для виконання посадових обов'язків, у тому числі мовної підготовки, і є обов'язковою складовою проходження державної служби.

Професійне навчання державного службовця проводиться за кошти державного бюджету, місцевих бюджетів, юридичних та фізичних осіб, за рахунок міжнародної технічної допомоги у формі спеціальних курсів, практичних семінарів, тренінгів, інших заходів, а також шляхом стажування та самоосвіти.

2. Керівник державної служби в органі державної влади у межах витрат, передбачених на утримання відповідного органу державної влади, організовує підвищення рівня професійної компетентності державних службовців в органі державної влади або поза його межами.

3. Професійне навчання державних службовців, які займають посади державної служби груп Б, В, Г, Д, проводиться не рідше одного разу на рік або в разі потреби.

Потреба у професійному навчанні державного службовця визначається його безпосереднім керівником за результатами оцінювання службової діяльності.

4. Порядок організації професійного навчання державних службовців визначається спеціально уповноваженим державним органом з питань державної служби.

РОЗДІЛ V
ПРИПИНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

Стаття 37. Підстави для припинення державної служби

1. Державна служба припиняється в разі:

1) звільнення державного службовця у зв'язку з втратою права на державну службу;

2) звільнення державного службовця за згодою сторін;

3) звільнення державного службовця у зв'язку із закінченням строку призначення;

4) звільнення державного службовця за ініціативою державного службовця (за власним бажанням);

5) звільнення державного службовця за ініціативою суб'єкта призначення;

6) звільнення державного службовця у зв'язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін.

Стаття 38. Звільнення у зв'язку з втратою права на державну службу

1. Підставами для звільнення державного службовця у зв'язку з втратою права на державну службу є:

1) припинення громадянства України;

2) набуття громадянства іншої держави;

3) набрання законної сили судовим рішенням про притягнення державного службовця до відповідальності за корупційне правопорушення;

4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного злочину та/або встановлення заборони займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави.

2. Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у день отримання офіційного підтвердження факту, зазначеного у частині першій цієї статті.

Стаття 39. Звільнення за згодою сторін

1. Підставою для звільнення державного службовця за згодою сторін є взаємна домовленість між державним службовцем і суб'єктом призначення.

2. Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у визначений ними строк.

Стаття 40. Звільнення у зв'язку із закінченням строку призначення

1. У зв'язку із закінченням строку призначення державний службовець звільняється з посади державної служби в останній день строку, на який його було призначено.

2. Державний службовець, прийнятий на посаду державної служби на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, за яким зберігалася посада державної служби, звільняється з посади в останній робочий день перед виходом на службу тимчасово відсутнього державного службовця.

Стаття 41. Звільнення за ініціативою державного службовця (за власним бажанням)

1. Державний службовець має право звільнитися за власним бажанням, попередивши про це суб'єкт призначення письмовою заявою не пізніше ніж за 30 календарних днів до дня звільнення.

2. Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, зазначений в його заяві, у разі неможливості продовження державним службовцем виконувати посадові обов'язки та проходити державну службу:

1) у зв'язку з обранням державного службовця Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради, сільським, селищним, міським головою;

2) у зв'язку з перешкодами у реалізації наданих цим Законом прав або встановлення факту їх порушення.

Стаття 42. Звільнення за ініціативою суб'єкта призначення

1. Державний службовець може бути звільнений за ініціативою суб'єкта призначення у разі:

1) скорочення чисельності або штату, реорганізації чи ліквідації органу державної влади;

2) нез'явлення на службі протягом більш як 60 календарних днів поспіль або більш як 100 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання;

3) підпорядкування державного службовця близькій йому особі;

4) незгоди на проходження державної служби у разі зміни її істотних умов;

5) застосування до державного службовця дисциплінарного стягнення відповідно до частини шостої статті 55 цього Закону.

2. Звільнення державного службовця на підставі пунктів 1 і 4 частини першої цієї статті допускається лише у разі неможливості переведення державного службовця на іншу посаду державної служби відповідно до рівня його професійної компетентності або відмови його від такого переведення.

3. У разі видання за ініціативою суб'єкта призначення акта про звільнення державного службовця у період його тимчасової непрацездатності чи перебування у відпустці такий акт набирає чинності наступного дня після закінчення періоду тимчасової непрацездатності чи відпустки.

4. У разі звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю за рахунок фонду оплати праці органу державної влади, в якому він проходив службу, виплачується вихідна допомога, виходячи з розміру його середньої заробітної плати за останні шість місяців, у разі наявності стажу державної служби:

1) до п'яти років — у розмірі тримісячної середньої заробітної плати;

2) від п'яти до десяти років — у розмірі чотиримісячної середньої заробітної плати;

3) від десяти до п'ятнадцяти років — у розмірі п'ятимісячної середньої заробітної плати;

4) понад п'ятнадцять років — у розмірі шестимісячної середньої заробітної плати.

Стаття 43. Звільнення у зв'язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін

1. Державний службовець звільняється у зв'язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, у разі:

1) досягнення граничного віку перебування на державній службі – 65 років;

2) призову на військову службу;

3) поновлення відповідно до судового рішення, що набрало законної сили, на посаді державної служби державного службовця, який раніше її займав;

4) неможливості виконувати посадові обов'язки за станом здоров'я або визнання непрацездатним за наявності медичного висновку, порядок надання якого визначається спеціально уповноваженим державним органом з питань державної служби разом із центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я;

5) визнання недієздатним або обмежено дієздатним згідно з судовим рішенням, що набрало законної сили;

6) смерті або визнання безвісно відсутнім чи оголошення померлим згідно з судовим рішенням, що набрало законної сили;

7) набрання законної сили вироком суду, що унеможливлює проходження державної служби.

2. Звільнення на підставі пунктів 3 і 4 частини першої цієї статті допускається лише у разі неможливості переведення державного службовця на іншу посаду державної служби, яка відповідає рівню його професійної компетентності та стану здоров'я, або відмови державного службовця від такого переведення.

3. У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 3 і 4 частини першої цієї статті державному службовцю за рахунок фонду оплати праці органу державної влади, в якому державний службовець проходив службу, виплачується вихідна допомога, виходячи з розміру його середньої заробітної плати за останні шість місяців, у розмірі, передбаченому частиною четвертою статті 42 цього Закону.

Стаття 44. Оформлення припинення державної служби

1. Припинення державної служби оформлюється відповідним актом суб'єкта призначення про звільнення державного службовця з посади державної служби.

2. Відомості про звільнення з посади державної служби заносяться до особової справи державного службовця та його трудової книжки із зазначенням дати звільнення.

3. Суб'єкт призначення зобов'язаний видати звільненій особі копію акта про звільнення та належно оформлену трудову книжку у день звільнення, провести з державним службовцем розрахунок у триденний строк.

4. Особа, звільнена з посади державної служби, зобов'язана здати у день звільнення службове посвідчення до служби персоналу органу державної влади.

Стаття 45. Передача справ і майна

1. Державний службовець зобов'язаний до звільнення з посади державної служби чи переведення на іншу посаду державної служби передати справи і довірене у зв'язку з виконанням посадових обов'язків майно (далі – майно) особі, уповноваженій суб'єктом призначення, у відповідному органі державної влади. Уповноважена особа зобов'язана прийняти справи і майно.