Стаття 609. Межі підтримання державного обвинувачення щодо виданої особи

1. Видана за запитом уповноваженого (центрального) органу України особа без згоди запитуваної держави не може підозрюватися, обвинувачуватися, бути засуджена або щодо неї не може бути виконаний вирок за інше кримінальне правопорушення, ніж те, у зв’язку з яким було задоволено запит про видачу. Без згоди запитуваної держави видана особи не може бути видана або передана третій державі.

2. За наявності застережень запитуваної держави щодо обмежень у видачі особи для виконання вироку за окремі кримінальні правопорушення, суд, який ухвалив вирок, вирішує питання про приведення його до виконання лише за ті кримінальні правопорушення, щодо яких відбулась видача.

3. Згода іноземної держави не потрібна, якщо видана особа за власним розсудом не залишила протягом п’ятнадцяти діб з дня закриття кримінального провадження або завершення виконання вироку, чи, залишивши територію України, добровільно повернулася. У цьому випадку обмеження щодо інших кримінальних правопорушень, передбачених в частинах першій і другій цієї статті, не застосовуються і кримінальне провадження щодо них або виконання призначеного покарання відновлюється.

4. Згода іноземної держави також не потрібна, якщо видана особа погоджується на притягнення її до кримінальної відповідальності за інші кримінальні правопорушення, ніж ті, у зв'язку з яким було задоволено запит про видачу. Така згода є дійсною, якщо особа дала її письмово у присутності слідчого судді та свого захисника.

5. У разі порушення меж підтримання державного обвинувачення, передбачених цієї статтею або міжнародним договором України, державний обвинувач самостійно або за дорученням уповноваженого (центрального) органу вживає заходів для усунення цих порушень згідно з вимогами закону.