Стаття 179. Домашній арешт

1. Домашній арешт полягає в ізоляції підозрюваного, обвинувачуваного від суспільства без тримання під вартою, але з обмеженнями, визначеними судом.

2. Домашній арешт може супроводжуватися такими заходами окремо або в сукупності:

1) забороною виходу з житла повністю або у визначений час, за винятком, якщо необхідно особисто з’являтися до слідчого, державного обвинувача, суду;

2) забороною телефонних переговорів, за винятком, якщо зобов’язано відповідати на контрольні телефонні дзвінки або телефонувати до слідчого, державного обвинувача, суду, відправлення кореспонденції та використання будь-яких засобів зв’язку;

3) забороною спілкуватися з певними особами і приймати їх;

4) застосуванням електронних засобів контролю та покладення зобов’язання носити при собі ці засоби й обслуговувати їх функціонування;

5) установленням нагляду за підозрюваним, обвинувачуваним або за його житлом, а також охороною його житла або відведеної йому кімнати;

6) іншими належними заходами, що забезпечать відповідну поведінку та ізоляцію підозрюваного, обвинувачуваного від суспільства.

3. Підстави та порядок застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, встановлення і продовження його строку, скасування домашнього арешту регулюються цим Кодексом.

4. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту при порушенні підозрюваним, обвинувачуваним покладених на них обмежень може бути змінено судом на тримання під вартою.

Стаття 180. Строк дії ухвали суду про домашній арешт, продовження строку домашнього арешту

1. Строк дії ухвали суду про домашній арешт не може перевищувати тридцяти днів.

2.Продовження строку дії ухвали про домашній арешт не може бути більш як тридцять днів.