Стаття 96. Допустимість відомостей у вигляді пояснень, показань з чужих слів на підставі рішення суду

1. Суд має право визнати доказами пояснення, показання з чужих слів у виняткових випадках. При прийнятті цього рішення суд зобов’язаний врахувати:

1) значення пояснень, показань, у випадку їх правдивості, для з’ясування певної обставини і їх важливість для розуміння інших відомостей;

2) інші відомості щодо питань, передбачених пунктом 1 цієї частини, які надавалися або можуть бути надані;

3) обставини надання пояснень, показань з чужих слів, які викликають довіру щодо їх достовірності і є аналогічними до передбачених статтею 95 цього Кодексу випадків;

4) переконливість відомостей щодо факту надання пояснень, показань;

5) можливість надання усних пояснень, показань з цього питання, причини неможливості їх надання;

6) складність спростування пояснень, показань з чужих слів для сторони, проти якої вони спрямовані;

7) співвідношення пояснень, показань з чужих слів із інтересами особи, яка надалі ці пояснення, показання;

8) можливість допиту особи.

2. Суд має право визнати неможливим допит особи, лише якщо вона:

1) відсутня під час судового засідання внаслідок смерті або через важку фізичну чи психічну хворобу;

2) відмовляється давати показання в судовому засіданні, користуючись гарантованим статтею 63 Конституції України правом, або не підкоряючись вимозі суду дати показання;

3) не з’являється до суду, а її місцезнаходження не було встановлено шляхом проведення необхідних заходів розшуку;

4) перебуває за кордоном та відмовляється давати показання.

3. Суд зобов’язаний визнати доказами пояснення, показання з чужих слів, якщо підозрюваний, обвинувачуваний створив або сприяв створенню обставин, за яких особа не може бути допитана.

4. Пояснення, показання з чужих слів не може бути доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо не підтверджуються іншими відомостями, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень частини першої цієї статті.

5. Пояснення, показання з чужих слів, визнані судом доказами, мають меншу силу, ніж інші докази.