Щодо гуманізації відповідальності за правопорушення

ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України

щодо гуманізації відповідальності за правопорушення

у сфері господарської діяльності)

Верховна Рада України постановляє:

1) частину першу статті 27 викласти в такій редакції:

"Справи про злочини, передбачені статтею 125, частиною 1 статті 126, а також справи про злочини, передбачені статтею 203¹, частиною 1 статті 206, статтями 219, 229, 231–232², 356 Кримінального кодексу України щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить у такому разі право підтримувати обвинувачення. Зазначені справи підлягають закриттю, якщо потерпілий примириться з обвинуваченим, підсудним. Примирення може статися лише до видалення суду в нарадчу кімнату для постановлення вироку. У справах про злочини, передбачені статтею 125, частиною 1 статті 126, а також статтею 356 Кримінального кодексу України щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян, дізнання і досудове слідство не провадяться";

2) текст статті 27² викласти в такій редакції:

"Якщо діянням, передбаченим статтею 203¹, частиною 1 статті 206, статтями 219, 229, 231–232², 356, 364¹, 365¹ або 365² Кримінального кодексу України, завдано шкоди виключно інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми, порушення кримінальної справи здійснюється за заявою власника (співвласника) цієї юридичної особи чи за його згодою. В інших випадках притягнення до кримінальної відповідальності винної особи здійснюється на загальних підставах";

3) статтю 106 після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:

"Орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виключно у випадку, якщо підозрюваний не виконав обов'язки, пов'язані із застосуванням до нього запобіжного заходу, у тому числі обов'язки, передбачені статтею 149¹ цього Кодексу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує".

У зв'язку з цим частини третю – одинадцяту вважати відповідно частинами четвертою – дванадцятою;

4) у частині першій статті 111 слова "зазначені у частині" замінити словами "зазначені в останньому реченні частини";

5) у статті 112:

у частинах першій та другій цифри "234, 235" виключити;

у частині другій:

слова та цифри "частиною 2 статті 203, статтями", "207", "214, 215, 217", "220, 221", "223", "частиною 2 статті 225, частиною 2 статті 226, статтями", "228" виключити;

слово та цифри "статтею 204" замінити цифрами "204";

у частині четвертій цифри "207, 208", "218", "203", "215", "220", "221" виключити;

у частині п'ятій слова та цифри "статтями 191, 202" замінити словом та цифрами "статтею 191";

6) доповнити статтею 149¹ такого змісту:

"Стаття 149¹. Обов'язки, що можуть бути покладені на особу

при обранні запобіжного заходу, не

пов'язаного з триманням під вартою

При обранні запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя, суд має право покласти на підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого один або декілька таких обов'язків:

1) з'являтися на виклик до органу дізнання, досудового слідства, прокурора або суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини – завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу посадової особи або органу, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа;

3) повідомляти службову особу або орган, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування із визначеною особою або спілкуватися з нею з дотриманням визначених умов;

5) не відвідувати визначені місця;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, які повертаються негайно після скасування відповідного запобіжного заходу або покладеного обов'язку";

7) статті 154¹, 165 викласти відповідно у такій редакції:

"Стаття 154¹. Застава

Застава полягає у внесенні коштів у національній грошовій одиниці на спеціальний рахунок, визначений у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення належної поведінки особи, щодо якої застосовано запобіжний захід, її явки за викликом до органу дізнання, досудового слідства, прокурора або суду, а також виконання інших покладених на неї обов'язків, передбачених статтею 149¹ цього Кодексу, з умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, так і іншою фізичною чи юридичною особою (за винятком юридичних осіб державної або комунальної власності, або тих, що фінансуються з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі яких є частка державної, комунальної власності або яка належить державному, комунальному суб'єкту господарювання).

Розмір застави визначається суддею, судом з урахуванням обставин справи, майнового стану та інших даних про підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, – від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, – від тисячі до чотирьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, – від чотирьох тисяч п'ятисот до сімнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У виключних випадках, якщо суддя, суд установить, що застава у визначених у пункті 3 частини четвертої цієї статті межах не забезпечить виконання зобов'язань особою, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, застава може бути застосована у розмірі, який перевищує сімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У всіх випадках розмір застави не може бути меншим від розміру цивільного позову, розміру майнової шкоди, завданої злочином, або розміру отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, обґрунтованих достатніми доказами.

Не пізніше п'яти днів з дня обрання стосовно особи запобіжного заходу у вигляді застави вона зобов'язана внести або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою коштів на відповідний рахунок та надати документ, що це підтверджує, посадовій особі або органу, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа. Невчинення зазначених дій у встановлений строк є підставою для розгляду питання про обрання у відношенні особи іншого запобіжного заходу в порядку, встановленому цим Кодексом. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, обвинувачений, підсудний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, невиконання яких тягне за собою наслідки, передбачені в разі невиконання ним обов'язків, пов'язаних із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

При внесенні застави підозрюваному, обвинуваченому, підсудному роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю – у вчиненні якого злочину підозрюється чи обвинувачується особа, щодо якої застосовується запобіжний захід, і що в разі невиконання нею своїх обов'язків застава буде звернена в доход держави.

Заставодавець може відмовитись від узятих на себе зобов'язань до виникнення підстав для звернення застави в доход держави. У цьому випадку він забезпечує явку підозрюваного, обвинуваченого, підсудного до органу дізнання, досудового слідства, прокурора або суду для заміни йому запобіжного заходу на інший. Застава повертається лише після обрання нового запобіжного заходу.

Якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до органу дізнання, досудового слідства чи суду без поважних причин або не повідомив про причини своєї неявки, або порушив інші покладені на нього обов'язки, передбачені статтею 149¹ цього Кодексу, застава звертається в доход держави.

Питання про звернення застави в доход держави вирішується під час дізнання, досудового слідства в судовому засіданні суддею за клопотанням органу дізнання або слідчого, погодженим із прокурором, або прокурора, а після надходження справи до суду – судом у судовому засіданні при розгляді справи або в іншому судовому засіданні за клопотанням прокурора або за ініціативою судді, суду. В судове засідання викликається заставодавець для дачі пояснень. Неявка без поважних причин заставодавця в судове засідання не перешкоджає розгляду питання про звернення застави в доход держави. За результатами розгляду питання про звернення застави в доход держави суддя виносить постанову, а суд – ухвалу. На постанову судді до апеляційного суду прокурором, підозрюваним, обвинуваченим, заставодавцем протягом трьох діб із дня її винесення може бути подано апеляцію.

У випадку звернення застави в доход держави під час досудового слідства орган дізнання, слідчий у встановленому цим Кодексом порядку вирішує питання про застосування або ініціювання застосування стосовно підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу. У випадку звернення застави в доход держави під час судового провадження суд обирає підсудному запобіжний захід у вигляді застави у більшому розмірі або інший запобіжний захід.

Питання про повернення застави заставодавцю вирішується під час досудового слідства в судовому засіданні суддею за клопотанням заставодавця, а після надходження справи до суду – судом у судовому засіданні при розгляді справи або в іншому судовому засіданні. Застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень";

"Стаття 165. Загальні положення щодо порядку застосування,

скасування і зміни запобіжного заходу

Запобіжні заходи у вигляді застави, взяття під варту застосовуються лише за вмотивованою постановою судді чи ухвалою суду. Інші запобіжні заходи застосовуються за постановою органу дізнання, слідчого, прокурора, судді або за ухвалою суду. Обов'язки, передбачені статтею 149¹ цього Кодексу та покладені на особу суддею, судом, можуть бути змінені чи скасовані лише постановою судді або ухвалою суду.

Заміна одного запобіжного заходу іншим або його скасування, зміна або скасування обов'язків, передбачених статтею 149¹ цього Кодексу та покладених на особу, здійснюється органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом з додержанням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

У разі закриття справи, закінчення строку тримання під вартою, якщо цей строк не продовжено в установленому законом порядку, та в інших випадках звільнення особи з-під варти на стадії досудового слідства здійснюється на підставі постанови органу дізнання чи слідчого, які проводять досудове слідство у справі, або прокурора, про що вони негайно повідомляють суд, який обрав цей запобіжний захід. Звільнення з-під варти у кримінальних справах, що знаходяться в судовому провадженні, здійснюється лише за рішенням судді або суду.

Обов'язки, передбачені статтею 149¹ цього Кодексу та покладені на особу при застосуванні запобіжного заходу, скасовуються або змінюються, коли в них відпаде необхідність або коли виникне необхідність в їх зміні. Запобіжний захід скасовується або змінюється, коли відпаде необхідність у запобіжному заході або в раніше застосованому запобіжному заході.

Запобіжний захід, крім застави або взяття особи під варту, обраний прокурором, може бути скасовано або змінено слідчим або органом дізнання лише за згодою прокурора.

У справах про злочини, за які передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або взяття під варту у випадках та в порядку, передбачених цією главою";

8) у статті 155:

частину першу викласти в такій редакції:

"Взяття під варту як запобіжний захід може бути застосовано:

1) у справах про злочини, за які законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – виключно у випадках, якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний не виконав обов'язки, пов'язані із раніше застосованим до нього запобіжним заходом, у тому числі обов'язки, передбачені статтею 149¹ цього Кодексу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;

2) у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше трьох років – виключно у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний, перебуваючи на волі, переховувався від органів дізнання, досудового слідства чи суду, перешкоджав установленню істини у справі, продовжив злочинну діяльність або не виконав обов'язки, пов'язані із раніше застосованим до нього запобіжним заходом, у тому числі обов'язки, передбачені статтею 149¹ цього Кодексу;

3) у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки";

доповнити статтю після частини першої новою частиною другою такого змісту:

"Запобіжний захід у вигляді взяття під варту не може бути застосовано до раніше несудимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, за винятком випадків, коли ця особа, перебуваючи на волі, переховувалася від органів дізнання, досудового слідства чи суду, перешкоджала встановленню істини у справі або продовжила злочинну діяльність";

9) частину другу статті 165¹ доповнити реченням такого змісту:

"У разі покладення на особу, скасування або зміни обов'язків, передбачених статтею 149¹ цього Кодексу, у постанові (ухвалі) про застосування або зміну запобіжного заходу також зазначаються відповідні обов'язки";

10) у статті 165²:

частини першу і другу викласти в такій редакції:

"На стадії досудового слідства запобіжний захід, за винятком запобіжних заходів у вигляді застави або взяття під варту, обирає орган дізнання, слідчий, прокурор.

Якщо орган дізнання, слідчий вважає, що є підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді застави або взяття під варту, він вносить за згодою прокурора подання до суду. Таке ж подання вправі внести прокурор. При вирішенні цього питання прокурор зобов'язаний ознайомитися з усіма матеріалами, що дають підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді застави або взяття під варту, перевірити законність одержання доказів, їх достатність для обвинувачення";

пункт 2 частини п'ятої викласти в такій редакції:

"2) про обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу";

доповнити статтю частиною такого змісту:

"При обранні запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, службова особа або орган, що приймає відповідне рішення, визначає необхідність покладення на особу обов'язків, передбачених статтею 149¹ цього Кодексу, та в разі встановлення такої необхідності визначає конкретні обов'язки, що покладаються на особу";

11) пункт 7¹ частини першої статті 227 викласти в такій редакції:

"7¹) дає згоду або подає до суду подання про обрання запобіжного заходу у вигляді застави або взяття під варту, а також про продовження строку тримання під вартою в порядку, встановленому цим Кодексом";

12) у частині другій статті 229 слова "у вигляді взяття під варту" замінити словами "у вигляді застави або взяття під варту";

13) частину другу статті 274 після слів "При обранні запобіжного заходу у вигляді" доповнити словами "застави або";

14) у статті 409:

частини першу та третю викласти відповідно в такій редакції:

"Питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань, вирішуються судом, який постановив вирок";

"Питання приведення у відповідність із новим законом, який звільняє від покарання або пом'якшує покарання, вироку щодо осіб, які відбувають покарання, вирішується ухвалою суду за місцем відбування покарання";

частину другу виключити;

15) статтю 410 викласти в такій редакції:

На постанову суду з питань, визначених у цій статті, протягом семи діб з дня її оголошення прокурор, засуджений вправі подати апеляції до апеляційного суду";

16) частину першу статті 414 викласти у такій редакції:

"Клопотання осіб, які відбули покарання, і колективу підприємства, установи чи організації про дострокове зняття судимості відповідно до статті 91 Кримінального кодексу України розглядаються суддею суду, який постановив вирок";

17) у статті 425 слова та цифри "частиною 1 статті 202, частиною 1 статті 203", "частиною 1 статті 225, частиною 1 статті 226" виключити.

2. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст.1122):

1) доповнити статтями 135¹, 162¹, 162², 162³, 164¹⁵, 164¹⁶, 166¹⁴ – 166¹⁸, 171², 189³ відповідно такого змісту:

"Стаття 135¹. Підроблення проїзних квитків і знаків поштової оплати

Виготовлення з метою збуту, збут або використання завідомо підроблених квитків залізничного, водного, повітряного або автомобільного транспорту та інших проїзних документів і документів на перевезення вантажу, а також знаків поштової оплати, маркованої продукції, міжнародних купонів для відповіді, посвідчень особи для міжнародного поштового обміну, та відбитків маркувальних машин –

тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";

"Стаття 162¹. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті

Умисне ухилення службових осіб підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності або осіб, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи, від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг) або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, а також умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей –

тягне за собою накладення штрафу від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першої цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме правопорушення, або умисне ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, або умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей у великих розмірах –

тягнуть за собою накладення штрафу від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частинами першою та другою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах, –

тягнуть за собою накладення штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка. 1. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей визнаються вчиненими у великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші матеріальні цінності в тисячу і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у перерахунку у валюту України за офіційним курсом національної валюти, визначеним Національним банком України на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону).

2. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей визнаються вчиненими в особливо великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші матеріальні цінності у три тисячі і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у перерахунку у валюту України за офіційним курсом національної валюти, визначеним Національним банком України на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону).

Стаття 162². Незаконне відкриття або використання за межами

України валютних рахунків

Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків фізичних осіб, вчинене громадянином України, який постійно проживає на її території, а так само валютних рахунків юридичних осіб, що діють на території України, вчинене службовою особою підприємства, установи чи організації або за її дорученням іншою особою, а також вчинення зазначених дій особою, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, –

тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме правопорушення, –

тягнуть за собою накладення штрафу від однієї до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 162³. Порушення правил здачі дорогоцінних

металів і дорогоцінного каміння

Ухилення від передбачених законом обов'язкової здачі на афінаж або обов'язкового продажу видобутих із надр, отриманих із вторинної сировини, піднятих чи знайдених дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння, якщо це діяння вчинене у великому розмірі, а також ухилення від обов'язкової здачі на афінаж або для обов'язкового продажу скуплених дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних чи побутових виробів з них або лому таких виробів –

тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння визнається здійсненим у великому розмірі, якщо вартість зазначених у цій статті предметів, не зданих або не проданих, перевищує п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";

"Стаття 164¹⁵. Приховування стійкої фінансової неспроможності

Умисне приховування громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності своєї стійкої фінансової неспроможності шляхом подання недостовірних відомостей, якщо це завдало великої матеріальної шкоди кредиторові, -

тягне за собою накладення штрафу від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка. Велика матеріальна шкода має місце, коли її розмір у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 164¹⁶. Зайняття забороненими видами господарської діяльності

Зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом, за відсутності ознак діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України, -

тягне за собою накладення штрафу від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони були пов'язані з отриманням доходу у великих розмірах або вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме правопорушення, –

тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Примітка. Отримання доходу у великому розмірі має місце, коли його сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян";