Стаття 13. Затримання поліцією фізичних осіб

1. Поліція затримує з подальшим утриманням в спеціально відведених для цього приміщеннях:

1)осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання, – на строки і в порядку, передбачені законом;

2) осіб, які ухиляються від виконання адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, – до передачі в місце відбування адміністративного арешту, але не більш як на 24 години;

3) осіб, які вчинили втечу з-під варти, місць обмеження волі, де вони перебували на підставі рішень уповноважених органів та посадових осіб; психіатричних закладів та спеціалізованих лікувальних закладів, де вони трималися на підставі судових рішень, – до передачі їх представникам місць обмеження волі або відповідних лікувальних закладів;

4) осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складення протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, – на строк до трьох годин;

5) неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опікування, – на строк до передачі законним представникам або до влаштування в установленому порядку, а неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння і не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, – до передачі їх законним представникам або направлення у приймальники-розподільники для дітей, але не більш як на вісім годин;

6) осіб, які перебували у громадських місцях у стані сп’яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собі, – до передачі їх в спеціальні медичні заклади або для доставки до місця проживання, а за відсутності таких – до їх витвереження;

7) військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки кримінального або адміністративного правопорушення, – до передачі їх військовослужбовцям Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або військового командування;

8) осіб, які намагалися скоїти самогубство або мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють у зв’язку з цим реальну небезпеку для себе і оточуючих, – до передачі їх у лікувальні заклади, але не більш як на 24 години;

9) іноземців та осіб без громадянства, які розшукуються правоохоронними органами інших держав як підозрювані, обвинувачені у вчиненні злочину або як засуджені, які ухиляються від виконання кримінального покарання, – в порядку та на строки, передбачені законодавством України, міжнародними договорами України;

10) осіб, які ухиляються від примусових заходів медичного характеру або примусового лікування, застосованих судом, – на строк, визначений законом;

11) осіб, які незаконно проникли або намагалися проникнути на охоронювані об’єкти, до встановлення особи але не більше, ніж на 3 години.

2. У кожному випадку затримання особи співробітники поліції зобов’язані скласти протокол затримання, в якому зазначаються підстави, мотиви, дата, час, місце затримання, пояснення затриманої особи, час складання протоколу, посади та прізвища, ім’я та по-батькові співробітників поліції, які здійснювали затримання.

Бланк протоколу затримання повинен обов’язково містити перелік прав, які надаються затриманим особам Конституцією та законами.

Протокол підписується особою, яка його склала і затриманою особою. У випадку відмови затриманої особи підписати протокол про це робиться відповідний запис в протоколі, який посвідчується підписом особи, яка склала протокол.

Протокол затримання складається в двох примірниках, один з яких видається затриманій особі під підпис.

Форма бланку протоколу затримання затверджується Міністерством внутрішніх справ України.

3. При затриманні співробітники поліції зобов’язані повідомити затриманим особам підстави та мотиви такого затримання, роз’яснити права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (взяття під варту) особи, оскаржувати їх затримання в суді, відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника, а також інші права, встановлені статтями 28, 29, 55, 56, 59, 62 і 63 Конституції України та законами України;

Про ознайомлення затриманих з їх правами та роз’яснення їм їх прав співробітниками поліції затримана особа зобов’язана розписатися в протоколі затримання.

4. Затримана особа має право здійснити один телефонний дзвінок з метою повідомлення своїх близьких родичів або близьких осіб про своє затримання та місце знаходження.

Співробітники поліції зобов’язані надати можливість затриманій особі здійснити телефонний дзвінок негайно але не пізніше, ніж протягом однієї години з моменту затримання.

Співробітники поліції надають можливість затриманій особі здійснити телефонний дзвінок з наявного у неї засобу зв’язку. У разі відсутності в затриманої особи засобу зв’язку співробітники поліції зобов’язані надати можливість здійснити телефонний дзвінок зі службового засобу зв’язку, що належить поліції, абоненту, який знаходиться на території України.

Про здійснення права на телефонний дзвінок затримана особа та співробітник поліції роблять власноручні записи в протоколі затримання, які скріплюють своїми підписами, із зазначенням номеру засобу зв’язку, з якого було здійснено телефонний дзвінок, та номеру засобу зв’язку, на який було здійснено телефонний дзвінок, а також прізвища, ім’я та батькові абонента, якому було здійснено телефонний дзвінок затриманою особою.

У разі відмови затриманої особи скористатися своїм правом на здійснення телефонного дзвінка співробітники поліції зобов’язані негайно, але не пізніш як через дві години після затримання повідомити про її місцеперебування родичам або близьким особам та в разі заявлення усної або письмової вимоги – захиснику, а також адміністрації за місцем роботи чи навчання. Про затримання іноземного громадянина органи поліції інформують посольство (консульство) іноземної держави, громадянином якої є затримана особа.

Право на телефонний дзвінок не надається і повідомлення про затримання не здійснюється у випадках, коли затриманими є особи, зазначені в пункті 4 частини першої цієї статті.

5. Органи поліції зобов’язані забезпечити затриманим та заарештованим (взятим під варту) особам з моменту затримання або арешту (взяття під варту) право захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, реалізацію в межах своєї компетенції інших прав затриманих і заарештованих (взятих під варту) осіб.

У разі заявлення затриманими або заарештованими (взятими під варту) особами усної або письмової вимоги про залучення захисника співробітники поліції не мають права вимагати від них надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника.

Про заявлення вимоги про залучення захисника або про відмову у залученні захисника у протоколі затримання або постанові про арешт (взяття під варту) робиться відповідний запис, який скріплюється підписом затриманої або заарештованої (взятої під варту) особи.

6. Затримані особи перед поміщенням в спеціальні місця для затримання підлягають обов’язковому огляду, результати якого зазначаються в протоколі затримання. Співробітники поліції в разі необхідності вживають заходів щодо негайного надання медичної та іншої допомоги затриманим та заарештованим (взятим під варту) особам.

7. Затримані особи тримаються в спеціально обладнаних для цього приміщеннях під цілодобовою охороною в умовах, що забезпечують безпеку їх життю та здоров’ю.

8. Поліція забезпечує харчування затриманих осіб три рази на добу за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України.