Поняття умовиводу та його структура

Переважну більшість знань людини про об'єктивний світ становлять вивідні знання. Отже, опосередковані, або вивідні знання - це знання, здобуті за допомогою виводу на основі вже готових, зафіксованих

у судженнях, перевірених досвідом життя знань. Логічною формою вираження опосередкованих знань є судження, а формою здобування - умовивід (або просто вивід). Умовивід - це прийом, спосіб, процес, правила оперування судженнями, форма мислення, в якій з одного або кількох суджень виводять нове судження, що містить у собі нові знання. Форму, або логічну структуру умовиводу становить певний спосіб сполучення або зв'язок окремих суджень між собою. Наприклад:

1) Усі лінгвісти вивчають логіку.

Дехто з вивчаючих логіку є лінгвістами.

2) Усі громадяни України мають право на освіту. Мис громадянами України.

Ми маємо право на освіту.

3) Старокиївський район м. Києва має свою територію. Дніпровський район м. Києва має свою територію.

Проаналізувавши всі наведені умовиводи, виділимо спільні для них складові компоненти, що входять до їхньої структури. Це: 1) судження, з яких виводять висновок, - засновки, тобто вихідні твердження або судження. їхній зміст становить основне знання, з якого в процесі виводу здобувають нове знання. Ці судження записані над горизонтальною лінією; 2) судження, отримане із засновків, - висновок, тобто логічний наслідок із вихідних суджень. Його зміст становить вивідне знання, здобуте внаслідок виводу з основного. Воно записане під горизонтальною лінією; 3) змістовний та логічний зв'язок між засновками та висновком - вивід. Його ми позначили горизонтальною рискою, яка відділяє засновки від висновку: замінює собою слово "отже", "випливає" або "логічно слідує". Тобто, між засновками та висновком існує відношення логічного слідування, яке в формулах ми позначали символом ь,

Отже, *умовивід - це логічна форма, в якій з одного або декількох суджень — засновків отримують судження — висновок, що логічно слідує зі змісту вихідних суджень. Це система послідовно пов'язаних між собою суджень, останній член якої с вивідне судження — висновок.