Постмодерн

Постмодерні́зм — світоглядно-мистецький напрям, що

в останні десятиліття 20 століття приходить на зміну

модернізму. Цей напрям — продукт постіндустріальної

епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ,

руйнування систем — світоглядно-філософських,

економічних, політичних.

Вперше термін «постмодернізм» згадується в роботі

німецького філософа Рудольфа Панвіца «Криза

європейської культури», але поширився він лише

наприкінці 1960-х pp. спершу для означення стильових

тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації, а невдовзі — у літературі, живописі та

музиці. Постмодерністи, завдяки гіркому історичному

досвідові, переконалися у марноті спроб поліпшити світ,

втратили ідеологічні ілюзії, вважаючи, що людина

позбавлена змоги не лише змінити світ, а й осягнути, систематизувати його, що подія завжди випереджає теорію. Прогрес визнається ними лише ілюзією, з'являється

відчуття вичерпності історії, естетики, мистецтва.

Реальним вважається варіювання та співіснування усіх (і найдавніших, і новітніх) форм буття.

Для епохи постмодерну характерні конкурентна

демократія та узгодження інтересів різних груп на основі суспільного договору, ринкова економіка з масовим

споживанням, нові джерела соціальної нерівності,

індивідуалізація та плюралізація життєвих стилів.

Прогресуючою стає регіональна нерівність. Філософський постмодерн оголошує все відносним, крім самої

відносності. Ділове заперечення попереднього.

Вторинність як позиція. Комерційний успіх.

Антиутопічність. Все може називатися мистецтвом.

культ незалежної особистості; бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу;

суміш багатьох традиційних жанрових різновидів; у постмодерністському творі присутній образ оповідача;

іронічність та пародійність.

Представники:

Література: О. Забужко, Умберто Еко

13.Риси культури первісної доби.

Епоха первісної культури - найтриваліша у людській історії.

її прийнято поділяти на культури ♦палеоліту, ♦мезоліту,

♦неоліту. Це періоди культури кам'яного віку, що отримав

таку назву за ма­теріалом, з якого древні люди виробляли примітивні інструменти. Першою викопаною людиною

вважають пітекантропа, деякі залишки якого знайдено

вперше голландцем Є. Дюбуа на острові Ява. Пізніше було встановлено існування подібних істот і в інших місцях – в

Африці, Німеччині, ще на острові Ява, в багатьох інших

місцях. Ця людина обробляла камені і кістки. Наступною

істотою став неандерталець. Види їх діяльності значно різноманітніші і досконаліші, ніж у попередні часи.

Виробництво набирає систематичності. Впер­ше

спостерігаються поховання, які свідчать про віру в загробне

життя. У пізньому палеоліті (35- 10 тис. років тому)

з'являється су­часний тип людини - кроманьйонець. Ці

люди абсолютно не відрізняються від нас. Вони мають

♦високе чоло, ♦підборіддя, ♦досконалішу, ніж у

неандертальців, побудову мозку. В пропорціях тіла спо­

стерігається гармонійна структура, яка є основою

співмірності і фізичної краси за уявленнями сучасної

людини. Духовність вважалася атрибутом не тільки людей,

але й всього навко­лишнього середовища. Первісні куль­ти, релігійні та міфологічні уявлення стають суттєвим чинником буття

древніх жителів нашої планети. Первісні релігії в досить розвине­них формах виникають і структурують життя

людей власне в популяціях кроманьйонців. Духовне життя

виявляє себе і в інших галузях діяльності, зок­рема у

мистецтві. У кінці мезоліту в межах плем'я формуються

елементи са­моуправління, громадський устрій базується на засадах матріархату.

У духовній сфері це відображаєть­ся у культах родючості, вшануванні богинь, в мистецтві - у виготовленні культових статуеток з яскраво вира­женими жіночими статевими ознаками.

Неоліт - останній період кам'яної доби. Неоліт дуже часто називають револю­цією, оскільки за короткий термін

відбуваються разючі якісні зміни у всій популяції людей

на земній кулі. Замість поодиноких угрупо­вань людей,

розкиданих по різних куточках планети, знаходимо чітко організоване у племенних структурах численне людство. На­слідками людської діяльності вкриті всі континенти.

Порівняно з довготривалою і повільною еволюцією

попередніх часів це стається майже раптово. Люди швидко розмножуються, вільних територій значно меншає. Різні

племена все частіше стикаються між собою і повинні

встановлювати правила спільного існування. З'являються системи письма, спочатку піктографічного, тоб­то малюнкового, а потім цей геніальний винахід вдосконалюєть­ся, стає більш простим і досяжним для загального поширення. Мислення отримує міцний каталізатор для свого розвитку. Дуже швидко з'являються перші освітні традиції, художні і службові тексти, і в цю діяльність втягується все більша кількість людей. На місцях багатолюдних поселень виникають найдревніші міста -Ієрихон в Палестині, Анау в Туркестані і Джармо в Іраку.

Найбільшим досягненням доби енеоліту на території

України є трипільська культура, землеробів, які поклонялися богам родючості і мали розвинуту кераміку та вміли прикрашати житло предмети візерунками.(с.Трипілля, с.Майданнецьке).