Водні ресурси України

Водні ресурси України складаються з внутрішніх морів, озер, боліт та інших водоймищ.

Основна частина водних ресурсів припадає річковий стік (92,6%). На території України налічується понад 71 тис. річок та джерел загальною довжиною 248 тис. км. Із них більше 67 тис. (94,4%) водостоків – короткі (менше 10 км.), загальною довжиною 131 тис. км.

В останнє десятиліття на Дніпрі споруджено каскад водосховищ, що дозволило значно поліпшити умови для судноплавства і водопостачання. Води Дніпра живлять Інгулецьку зрошувально-обводнювальну, Краснознам’янську зрошувальні та інші системи. Збудовано канали Дніпро-Донбас, Дніпро-Кривий Ріг, Північно-Кримський. Дніпро живиться 32 тис. водотоками, в тому числі більш як 1000 річок, лише 90 з них перевищують довжину 100 км. У результаті спорудження великих дніпровських водосховищ (довжина берегової лінії становить понад 3 тис. км.), рівень води в Дніпрі підвищився на 1-15 м. Підтоплення найбільш масштабно проявляється в придніпровських регіонах Дніпропетровської, Запорізької і Херсонської областей. Водні ресурси України забруднені радіонуклідами. Спостерігається інтенсивна міграція радіонуклідів с півночі на південь. У кременчуцькому водосховищі накопичення радіонуклідів щорічно зростає на 40%.

Накопичення найпоширенішого цезію – 137 в водах Київського водосховища оцінюються в 7200 Кі, Канівського – 2200 Кі. Усього аварійний викидтехногенних радіонуклідів на Чорнобильській АЕС становив понад 50 млн. Кі, в т.ч. довгоживучіх цезію-137, стронцію-90, плутонію-270. Близько 120 тис. км2 території України зазнає забруднення малими дозами радіації і 40 тис. км2 – середніми і великими.Другою за протяжністю (після Волги) рікою є Дунай. У межах України розташовані великі за площею Дунайські плавні (15 тис. га.), що становить близько 10% їх загальної площі. Дунайські плавні – унікальний район гніздування (близько 220 видів) птахів, їх відпочинку під час перельотів, тут водиться понад 100 видів риб. У нижній течії ріка утворює гирло (рукава). У межах України знайдеться Кілійське гирло, поза її межами Сумське і Георгівське. Дунай – судноплавна ріка зі значними енергоресурсами, частина яких використовується (сумарний гидропотенціал у середній за водністю рік оцінюється в 42млрд.кВт/год).

Дунай багатий рибою, вилов якої через забруднення різко скорочується (за 1990 –1994р.р. з4,0тис.т.до2,5тис.т.)

Важливу роль відіграють малі ріки, які потребують належної і постійної охорони. Реалізація заходів що до їх збурення та оздоровлення набуває першочергового значення.

Значні запаси водних ресурсів України зосередженно в озерах, яких налічується понад 3тис., у. т. ч. 30 озер площею 10 км2 і більше. В Україну створено також понад 1057 водосховищ та понад 27тис. Стоків. В Україні зосереджені значні болотні масиви, площа яких у результаті проведення широкомасштабних меліоративних робіт помітно скоротилась загальна площа робіт України становить 1,2 млн. га., в тому числі торфових – майже 1млн. га. Переважена їх більшістю розташована в Поліссі, особливо в західному Полісі, де заболоченість становить 11%. Майже половина всіх боліт України осушена, що викликало порушення рівноваги с природного середовища, а вивільнені території в переважної більшості використовуються малопродуктивно. вода забруднення стічний водоспоживання

Особливе місце в країні належить підземними водами. Вони найчистіші і тому переважно використовуються для задоволення потреб населення. Глибина залягання артезіанських вод збільшується з півночі (від 100 - 150 м.) на південь (до 500-600м.). Основна частина цих водних ресурсів зосереджена в західній та північній частинах України. Розвідано понад 800 родовищ прісних вод, в них зосереджено близько тритини підземних водних ресурсів.

Посилюється забруднення підземних вод, з усіх запасів яких в Україні вже забруднено близько 7%. Найгостріша ситуація складається в степовому Криму, де підземні води забруднені на 38% усієї його площі. В результаті забруднення вод уже виведено з експлуатації 7 водозаборів потужністю 210 тис. м3 на добу, а для 6 водозаборів потужністю 300 тис. м3 на добу існує небезпека забруднення. Охорона чистих підземних вод від забруднення та їх раціональне використання – винятково важлива загальнонаціональна проблема України.

Слід зазначити, що об’єм водоспоживання в Україні за останні 20 років зріс приблизно в двічі. Основним споживачем прісної води є промисловість. Далі йдуть сільське і комунальне господарство.

Вода в Україні є цінним і найбільш дефіцитним ресурсом. В маловодні роки дефіцит води в країні становить майже 4 млрд. м3. Він відчувається в басейнах усіх найбільших рік, особливо у південно-східній та південній її частинах.

Національне використання і належна охорона водних ресурсів важлива народногосподарська проблема.

Через обмеженість та нерівномірність розподілу водних ресурсів для забезпечення водою населення та галузей народного господарства широко застосовується регулювання річкового стоку. Найбільше регулюється стік Дніпра.

Україна має великомасштабне водогосподарство, гідроенергетичні та іригаційні споруди. Побудовані каскади водосховищ і гідроелектростанцій на Дніпрі. Північно-Кримський, Сіверський Донець – Донбас та інші канали. Введені в дію першої черги найбільшого північно-кримського каналу дозволило зросити 180 тис. га. засушливих земель, забезпечити водою населення і промисловість міст Керч, Феодосія та інших населених пунктів Криму. Друга черга цього каналу вирішити проблему забезпечення водою міст Сімферополя, Севастополя та району Великої Ялти дасть можливість ввести в експлуатацію ще 80 тис. га. засушливих земель.

У нашій країні вимоги до якості води в різних галузях народного господарства різні і визначаються нормативними документами. Найбільш якісною повинна бути вода для споживання. Існуючі державні норми найсуворіше регламентують наявність токсичних речовин. Обмежується також вміст речовин, що додають воді небажаного смаку, кольору або запаху. Вимоги промислового виробництва що до якості води визначаються продукцією, що виробляється, місцем у виробничому процесі. Якщо вони входять до складу продукції (харчова промисловість, деякі хімічні виробництва), то якість її не повинна бути нижчою за якість питної води, а в деяких випадках і перевищувати її скажімо, вимоги до якості води в енергетиці, деяких машинобудівних виробництвах враховують здатність до накипоутворення. Вода найнижчої якості (високий вміст розчинних солей, наявність інших домішок) є непридатною для технологічних процесів. До зрошувальних вод рівень вимог найнижчий.

Якість природних вод у річках та озерах, а також прісних і підземних вод в основному відповідає стандартам. І в той же час в наслідок використання великих об’ємів природних вод як пароутворювачів, розчинників, теплоносіїв і охолоджувачів та промислового забору, у водоймища викидається значна кількість забруднювачів.

Загальними джерелами забруднень водоймищ є недостатнє очищення стічнихвод промисловими та комунальними підприємствами, великими тваринницькими комплексами, змиття талими та дощовими водами забруднюючих речовин з полів та міських територій: експлуатація водного транспорту.

Негативну роль відіграє також забруднення, що виникає в наслідок підводження з опадами шкідливих речовин із атмосфери: підвищення температури, водостої через викиди нагрітих вод тепловими та атомними електростанціями.

Стічні води, що утворюються під час технологічних процесів, після очищення і не доочищення, як правило викидаються до річок або водоймищ, а в приморських районах – у прибережну зону морів. Велика кількість забруднювачів підходить у річки із шахтними і рудниковими водами, а також із дренажними, що підходять з територій зрошування, землеробства. Загальний об’єм цих викидів сягає кількох мільярдів кубічних метрів на рік. У південних областях України кількість стічних вод, що скидаються, практично рівна дефіциту прісної води, від якого потерпають ці райони. Повернення стічних вод у систему технічного водоспоживання підприємств дозволило б ліквідувати дефіцит прісної води. Проте, для цього стічні води повинні піддаватися додатковій обробці, затрати на яку залежатимуть від характеру забруднення і вимог до якості технічної води.

У 1992 р. зафіксовано 959 різновидів забруднення води. Здебільшого ці забруднення токсичні: це сполуки миш’яку, свинцю, ртуті, міді, кадмію, фтору, хрому. Вони потрапляють у їжу. У фітопланктоні, наприклад, вміст шкідливих речовин у 10 разів більше, ніж у воді, а в рачках, личинках їх ще більше. Риба, яка ними живиться, містить шкідливих речовин ще у 10 разів більше. Отже у щуці, судаку які поїдають забруднену рибу, концентрація може у тисячу разів перевищувати концентрацію отрути у воді.

Міські стічні води. Це води, забрудненні продуктами життєдіяльності населення, побутовими миючими засобами, фарбниками, відходами промисловості, що скидаються у каналізацію. Стічні води містять велику кількість мікроорганізмів, заражені яйцями гельмінтів і тому перед викидом у водойми вони підлягають механічному і біохімічному очищенню, знезараженню. Майже 10% всіх забруднених міських стічних вод складають грубі фракції; 50% забруднення – розчинені у воді органічні речовини.

Промислові стічні води. Утворюються на різних стадіях технологічних і теплообмінних процесів, тому кількість і склад їх визначаться умовами виробництва.

Оцінюючи шкоду від забруднення водних ресурсів країни, слід враховувати не тільки витрати води, але й, перш за все. Забруднення і токсичності стічних вод.

Найбільша концентрація токсичних речовин спостерігається у стічних водах багатьох виробництв фарбників, паперово-целюлозної промисловості та виробництва пластмас, а знешкодження їх потребує складних і дорогих технологій. Часто забруднювачі містять таку високотоксичну речовину, як сірководень, викиди якого взагалі не припустимі. Для Донбасу і Криворізького басейну характерний викид шахтних і рудникових вод з високим вмістом мінеральних солей. Це перешкоджає використанню неочищених вод промисловістю і для зрошення. Так у скинутих деякими шахтами Донбасу водах концентрація солей сягає 9,5 г/л, у тому числі твердих солей – до 3 г/л.

В багатьох машинобудівних підприємствах застосовують технологій гальванічного покриття металів – нікелювання хромування, міднення, кадміювань деталей. У стічних водах гальванічних цехів присутні ціаніди, прості й комплексні солі всіх вище згаданих металів та солі, що утворюються при нейтралізації стічних вод. Скидання таких вод у міську каналізацію можливе за умов вилучення з води сполук кольорових та важких металів і ціанідів.

Усі води підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання, та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдати шкоди здоров’ю людей, зменшенню рибних запасів, погіршенню умов існування деяких тварин, зниження родючості землі та інші несприятливі явища в наслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод. Забороняються введення в дію підприємств, споруд та інших об’єктів що впливають на сток вод:

1)Нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів та інших об’єктів; які не мають пристроїв і очисних споруд необхідної потужності, що запобігають забрудненню і засміченню вод, або їх шкідливої дії та необхідної вимірювальної апаратури, що здійснює облік об’ємів забору й скидання води;

2)Зрошувальних систем, водосховищ і напалів до проведення передбачених проектами заходів, що запобігають затопленню, підтопленню, заболоченню, засоленню земель і ерозій ґрунтів, а також забрудненню поверхневих та підземних вод, скиданням із зрошувальних систем;

3)Осушувальних систем – до повної готовності водоприймачів та інших споруд відповідно до затверджених проектів;

4)Водозабірних споруд – без рибозахисних пристроїв та облаштованих проектів зон санітарної охорони водозаборів;

5)Гідротехнічних споруд – до повної готовності пристроїв для пропускання паводкових вод і риби згідно проекту;

6)Експлуатаційних свердловин на воду – без оснащення водорегулюючими та контрольно-вимірюючими пристроями.

Відповідно до Водного кодексу України забороняється скидання у водні об’єкти виробничих, побутових, радіоактивних та інших відходів і сміття. Підприємствам, установам, організаціям і громадянам заборонене забруднення, засмічування поверхні водозаборів, льодового покриву водойм, водостоків, а також морів, їх заток, лиманів, виробничими побутовими та іншими забруднюючими речовинами. Власники засобів водного транспорту, трубопроводів, плаваючих та інших споруд зобов’язані забезпечувати охорону вод від забруднення мастильними, паливними, хімічними, нафтовими та інших забруднюючими речовинами.

Обов’язкове отримання запобігання забрудненню при зберіганні, транспортуванні та використанні добрив, хімічних засобів захисту рослин та інших токсичних препаратів і речовин сільськогосподарськими підприємствами. Підприємства, установи і організації, діяльність яких може впливати на стан підземних вод, які експлуатують накопичувачі промислових, побутових і сільськогосподарських стоків чи відходів, повинні здійснювати заходи що до попередження забруднення підземних вод, а також об’єднувати локальні мережі спостережу вальних свердловин для контролю за якісним станом цих вод. За забруднення, засмічення, порушення водного законодавства винні притягуються до адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності, самовільне порушення правил водокористування, права державної власності на воду, самовільне захоплення водних об’єктів або самовільне водокористування, забруднення і засмічення вод, пошкодження водогосподарських споруд карається штрафом. Кримінальна відповідальність, що передбачає позбавлення волі встановлене за забруднення річок, озер та інших водних об’єктів неочищеними і не знешкодженими стічними водами, покиднями та відходами, промислових і комунальних підприємств, що заподіяли шкоду здоров’ю людей, сільськогосподарському виробництву, або рибним запасам, а також за забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров’я людей чи для живих організмів моря відходами і шкідливими речовинами. Цивільна відповідальність полягає у відшкодуванні збитків заподіяних порушенням водного законодавства, які визначаються за спеціальною методикою.

5. Флора України нараховує понад 27 тисяч видів (гриби і слизовики — 15 тисяч, водорості — 5 тисяч, лишайники — 1,2 тисячі, мохи — 800 і судинні рослини — 5,1 тисяч, включаючи найважливіші культурні види, а з урахуванням екзотів, які вирощуються у ґрунті ботанічних садів — понад 7,5 тисяч видів. З них 826 видів занесено доЧервоної Книги України (третє видання 2009 року).

Під природною рослинністю зайнято 19 млн га (близько третини території). Найбільше ендемічних, рідкісних та зникаючих видів у Кримських горах і Карпатах, де зосереджена майже половина всіх ендемічних і близько 30% усіх рідкісних та зникаючих видів.

У процесі виробничої діяльності людини рослинний світ України суттєво змінився: протягом XVI—XIX століть у лісостеповій зоні площа лісів скоротилася більше, ніж у п'ять разів, а площа найцінніших дубових і букових лісів тільки у XIX сторіччі зменшилася на чверть. У ХХ сторіччі великої шкоди було завдано лісам у роки після Другої Світової війни у ході відбудови народного господарства.

Україна займає одне з останніх місць в Європі за площею лісів, при середньоєвропейському показнику 27%, лісистість України становить усього 15,7%. При цьому, якщо прибрати з статзвітності різні лісосмуги і соснові монокультури, то площа природних і "біляприродних" лісів складе всього близько 10%. Частка заповідних лісів в Україні близько 2%, при цьому заповідні території в Україні займають — 5,4%, а в Європі — 15% [[1]]. Склад деревних порід у лісах змінюється під впливом господарської діяльності людини. Насадження цінних порід (дуба (Quercus), бука (Fagus)) збільшуються, а менш цінних (граба (Carpinus betulus), осики (Populus tremula)) — зменшуються. Близько половини загального запасу деревини України припадає на хвойні породи дерев — сосну (Pinus), ялину (смереку) (Рісеа abies), ялицю (Abies).

Ліси України багаті на ягоди, гриби, дикорослі плоди, лікарські рослини. Серед цінних рослин, які використовуються в медицині, в Україні лікарськими визнано майже 250 видів, у тому числі 150 — науковою медициною. Найпопулярнішими лікарськими рослинами в Україні є: кульбаба лікарська, звіробій звичайний, материнка звичайна,нагідки лікарські, мальва, хрін, перцева м'ята, кропива дводомна, вовче тіло болотне та інші. Найбагатшими на лікарські рослини є райони Полісся та лісостепу, а такожКарпати.

6.фітоценоз – це окремий, конкретний, унікальний випадок рослинного співтовариства|спілки|, його елементарна форма, яка далі не ділиться без втрати своїх властивостей. По суті, фітоценоз – сукупність популяцій видів рослин, які пов'язані з умовами середовища|середи| та між собою у межах більш менш однорідної за екологічними режимами ділянки території або акваторії.

Ліси по території України розташовані дуже нерівномірно. Вони сконцентровані переважно в Поліссі та в Українських Карпатах. Лісистість у різних природних зонах має значні відмінності й не досягає оптимального рівня, за якого ліси найпозитивніше впливають на клімат, ґрунти, водні ресурси, пом'якшують наслідки ерозійних процесів, а також забезпечується одержання більшої кількості деревини.

Лісистість території України

Ліси України сформовані понад ЗО видами деревних порід, серед яких домінують сосна (Pinus silvestris), дуб (Quercus robur), бук (Fagus silvatica), ялина (Рісеа abies), береза (Betula pendula), вільха (Alnus glutinosa), ясен (Fraxinus excelsior), граб (Carpinus betulus), ялиця (Abies alba). Хвойні насадження займають 42 % загальної площі, зокрема сосна — 33 %. Твердолистяні насадження становлять 43 %, зокрема дуб і бук — 32 %.

Ліси України виконують багатопланові народногосподарські функції: вони дають цінну сировину, мають велике протиерозійне, кліматичне, санітарно оздоровче, природоохоронне значення.

У 1989 р. ліси займали 8,6 млн. га, що на 1,4 млн. га більше ніж у 1965 р. Площа лісів державного значення дорівнює 6,2 млн. га (У 1961 р. — 5,4 млн. га). Вкрита лісом площа республіки становить 14,3 %. Це в 2 рази менше ніж, наприклад, у Польщі. На Україні розширюється площа лісів, які під час війни і в повоєнні роки безсистемно вирубувалися: за період з 60-х років заліснень близько 4,5 млн. га. Проводиться лісонасадження зокрема в Степовій зоні. Ліси тут здебільшого мають природоохоронне значення і створюються у вигляді лісосмуг.

Лісистість у різних частинах і регіонах України нерівномірна. Вона значно багата в Карпатах, а також у Кримських горах. З просуванням на південь і Південний схід лісистість поступово зменшується. У західній та північній частинах вкрита лісом площа становить 20-40 %, в Карпатах — понад 60 %, на Поліссі — 25,7 %. На півдні лісові площі невеликі (у Криму лісистість становить 10 %, у Степу — 4 %). Незважаючи на те, лісові масиви та лісосмуги виконують тут важливі ґрунтозахисні та водоакумулятивні функції, вони часто створюються безсистемно; за ними переважно не забезпечується належного догляду.

В Україні виділено 4 рівнинні і 2 гірські лісогосподарські області, 15 округ і 41 район. Є й інші схеми лісогосподарського районування. За П. С. Пастернаком та ін., на території України виділяється (1980 р.) 7 лісогосподарських областей, 12 округ і 5 підокруг. Це області Лісова (округи Західно-Подільська і Східно-Подільська), Лісостепова Правобережна (Подільська, Черкаська), Північно степова (Середньодніпровська, Ізюмсько-Старобільська, Донбаська), Карпатська гірська (Закарпатська, Прикарпатська), Кримська гірська (Кримська гірська) і Південностепова (Південностепова). Вздовж річок і морських берегів з природоохоронним та реакційним значенням виділено підокруги.

7. Луки не складають окремої зони: вони можуть бути всередині інших зон – лісової, степової, в долинах річок, тобто вони азональні, а рослини належать до мезофілів. На луках ростуть багаторічні трав’янисті рослини, переважно багаторічні злаки й осокові, багато видів родини бобові, родовик, змійовик тощо.

Вовчуг польовий

Астрагал шерстистоквітковий

Валеріана лікарська

Гірчак зміїний

Буркун лікарський

Звіробій, різні види

Родовик лікарський

Материнка звичайна

Перстач прямостоячий

Чемериця Лобеля

Пижмо звичайне

Горицвіт весняний

Золототисячник звичайний

Деревій звичайний

Чебрець повзучий та ін. види.

8.

Серед природних ресурсів Землі живі організми найбільш чутливі до змін, які відбуваються в навколишньому середовищі. В процесі еволюції протягом багатьох тисяч років тварини і рослини пристосовувалися до певних умов існування і не можуть за відносно короткий час змінити свій спосіб живлення, поведінку тощо.

Тварини становлять лише 2% земної біомаси, проте їх налічується близько 2 млн., а рослин – лише 400 тис. видів. Найчисельрішою є група безхребетних (хробаки, комарі, мухи, молюски, сарана тощо).

Роль тварин у біосфері є надзвичайно великою, без них життя неможливе.

На Землі давно спостерігається зменшення кількості видів та чисельності їх особин. Цей процес нині відбувається з катастрофічним прискоренням.

Повне і часткове вимирання видів є наслідком прямого і опосередкованого впливу людини.

Нині до категорії рідкісних належить близько 1000 видів тварин. За даними спеціалістів, 180-200 видам лише хребетних тварин загрожує зникнення у недалекому майбутньому. Через забруднення природного середовища і масовий вилов майже повністю зникли 25 видів цінних промислових риб. Щороку винищується до 250 тис.дельфінів. продуктивність багатьох річок, Азовського та Чорного морів зменшилася в десятки разів.

Значення рідкісних тварин дуже велике: це і лікарські якості, і боротьба з різними шкідниками і збереження рівноваги в екологічних системах, у природному доборі.

Значення рідкісних тварин не вичерпується наведеними прикладами. Вони потрібні людині для селекційної роботи, як пам’ятка природи, бо мають велике наукове та естетичне значення.

Різноманітність кліматичних, екологічних умов та наявність мисливських угідь в Україні зумовлюють багатство видового різноманіття диких тварин та створюють потенційні можливості для зростання їх чисельності. Найбільша увага в Україні приділяється охороні, відтворенню тварин, що пояснюється їх вразливістю і промисловою цінністю. Поряд з охороною мисливських тварин важливе значення мають заходи, спрямовані на поліпшення стану середовища їх існування, штучне розведення, переселення на нові угіддя. За останні роки здійснено заходи, які дали змогу збільшити поголів’я основних видів мисливських тварин – оленів, косуль, лисиць. В Україні існує найбільша в світі популяція зубра. Але, незважаючи на проведену роботу, ефективність мисливського господарства в Україні у 5-7 разів нижча, ніж в інших кранах Європи.

З метою збереження тваринного світу основні заходи мають бути спрямовані на посилення боротьби з браконьєрством, організацією ефективного інспекторського контролю в лісах, на водоймах і в степах. Потрібно організовувати ефективні заходи допомоги тваринам: підгодівлю, запобігання антропогенним забрудненням, захист від епідемій, розселення в зручних для існування місцях тощо. Доцільно планомірно і науково обґрунтовано здійснювати рекультивацію ландшафтів, відновлення лісів, водойм, луків, пасовиськ і грунтів, розвивати заповідну справу. Першочерговим завданням є вихованняприродоохоронної свідомості у людей. Крім того, безумовно, в усіх випадках поза мисливсько-промисловим господарством регулювати чисельність тварин і птахів мають хижаки.

15. Зона мішаних лісів займає близько 20 % території і представлена Укра­їнським Поліссям. Південна межа проходить поблизу Рави-Руської, Львова, Золочева, Шепетівки, Житомира, Києва, Ніжина, Глухова.
Характерними є низовинний рельєф, піщані й піщано-глинисті відклади. В антропогені, під час дніпровського зледеніння, сформувалися піщані рівнини, моренні пасма, еолові форми рельєфу.
Клімат помірно континентальний, літо тепле, вологе, зима м’яка. Середня температура січня змінюється із заходу на схід від –4,5 до –8 °С, липнева — від +17 до +19 °С. У середньому за рік випадає 600—680 мм опадів (близько 70 % у теплий період року). Річкова мережа густа — багато боліт. У крейдових породах зустрічається карст. Багато озер.
Ґрунти дерново-підзолисті та болотні. На більшій частині території переважають соснові, дубово-соснові та дубово-грабові ліси. Є значні ділянки дубо­во-ли­пових, вільхово-березових і ясенево-вільхових лісів.
Характерні типово лісові тварини: козулі, лосі, дикі свині, вовки, лисиці, рисі, куниці, зайці, білки, борсуки; завезено ондатр; птахи — тетереви, глухарі, рябчики. На болотах, озерах і річках живуть бобри, видри, різні види диких качок, кулики, у водоймах понад 30 видів риб.
Великий вплив на зміни природних комплексів мають водомеліоративні роботи (осушення перезволожених земель призвело до глибокого й незворотного перетворення природних ландшафтів), що були особливо масштабними в 1960—1970-ті роки. Аварія на Чорнобильській АЕС та інші види діяльності людини також негативно вплинули на стан природного середовища й умови життя населення.