Види навчальних таблиць

1. За формою передачі iнформацiї:

− художньо оформлені;

− цифрові;

− графiчнi;

− комбiнованi.

2. За змістом i дидактичною метою:

− порівняльні;

− запитальні;

− контрольні;

− довідкові

Динамічні таблиці бувають двох видів:

− вci елементи складаються на магнiтнiй дошці.

− незмiннi елементи явища або процесу зображуються на таблиці статично, а змінні - на картках.

Цей засіб дозволяє учням спостерігати й сприймати об’єкт поелементно, в динаміці. Він також економний у часі, ним можна легко регулювати темп діяльності школяра. Використання динамічних таблиць є доцільним як під час засвоєння, так і під час закріплення та перевірки. З їхньою допомогою вчитель створює варіативні ситуації для застосування знань та умінь.

Динамічні таблиці можуть бути виготовлені для таких тем: «Умови життя рослин», «Кругообіг води в природі», «Цикл розвитку білана капустяного» тощо.

Крім демонстраційних, виготовляються невеликі за розміром таблиці, які є роздавальним матеріалом, і діти з ними працюють індивідуально.

Роздавальні таблиці – картки виконують різні функції, тому різні за змістом. Це можуть бути картки-інструкції для виконання основних видів пізнавальної діяльності з природознавства, картки-завдання для контролю і перевірки засвоєних знань та умінь на різних етапах уроку. Ці засоби дають можливість диференціювати індивідуальний підхід до кожного учня.

Таблиці повинні вiдповiдати таким методичним вимогам:

• демонстрацiйнi таблиці повинні мати вiдповiднi розміри;
• об’єкти, зображені на них, повинні бути достатньої величини, щоб діти усього класу змогли їх детально розглянути, прочитати;
• таблиці повинні представляти монографiчнi зображення (бажано, щоб на них був зображений один об’єкт або однорiднi об’єкти, які пов’язані між собою певними зв'язками);
• малюнки, тексти, цифровий матеріал слід розміщувати в певній системі, дидактичній послiдовностi, щоб школярі легко могли його "прочитати";
• навчальні таблиці не заміняють натуральні об’єкти, а доповнюють їх i використовуються як основа актуалiзацiї уявлень, сформованих під час спостережень за природою.

План і карта як засоби навчання, методика роботи з ними.

Методика роботи з планом і картою

Карта – важливе джерело географічних знань, щоб вміти читати карту учні повинні спочатку опанувати географічну грамоту. Читати карту – це означає навчитися за поєднанням символів бачити місцевість такою, якою вона є насправді, навчитися оживляти карту. Ознайомлення з планом і картою у 4 класі починається з вивчення теми “Орієнтування на місцевості”. Учні дістають знання про горизонт, основні і проміжні сторони горизонту, їх позначення, правила визначення їх за допомогою гномона і компаса.

Під час вивчення теми “План” діти визначають що таке план, ознайомлюються з умовними знаками плану, з’ясовують значення плану, вчаться креслити план сірникової коробки, стола, класу, майданчика школи користуючись власними вимірами і заданим масштабом. Це підводить учнів до розуміння умовних знаків географічної карти, до вміння читати їх. При вивченні теми “Карта” діти з’ясовують різницю між планом і картою, яка полягає у масштабі і площі зображуваної території: на карті зображено більші території, але масштаб їх зображення менший.

При ознайомленні з об’єктами карти вчителеві потрібно спочатку назвати об’єкт, показати на карті, пояснити їх значення, звернути увагу на характерні особливості, написати назви на дошці і запропонувати учням ці об’єкти знайти на своїх картах.

Щоб створити відповідне образне уявлення про виучуваний географічний об’єкт, роботу з картою потрібно поєднувати з використанням інших наочних посібників, які конкретизують зображення на карті, розкривають зміст умовних знаків. Треба довести учням, що карта є не тільки наочним посібником, а й джерелом знань. Карта вміщує стільки відомостей, скільки може дати найдокладніший текстовий опис, тому необхідно вміти її читати.

Для кращого орієнтування по карті доцільно проводити різноманітні практичні роботи, використовуючи масштаб карти, визначення напрямку розміщення окремих об’єктів (основні і проміжні).

Ефективним методом закріплення знань карти є умовні подорожі, коли вчитель вказує учням маршрут подорожі, учні розповідають усе, що їм відомо про місцевість, через яку проходить подорож.

Під час перевірки засвоєння матеріалу про план і карту не слід вимагати від дітей переказування відповідних статей підручника. Щоб карти частіше “працювали”, потрібно частіше пропонувати дітям знаходити ті або інші об’єкти на карті. Перш ніж показати об’єкт на карті, вчитель розповідає про нього, показує на картині, виявляє характерні особливості, вияснює його значення. Наприклад, показуючи Чорне море, вчитель говорить, що Чорне море не замерзає. Свою назву воно одержало за те, що під час бурі, особливо восени і взимку його поверхня здається зовсім чорною, хоч в спокійному стані воно яскраво-голубе, виблискує на сонці. Вчитель показує картини “Буря на морі” і “Спокійне море”.