Навчальна задача

Пацієнтка Семенова Дарина, 26 років, доставлена в лікарню 3 дні тому каретою швидкої допомоги. Перебуває в пульмонолорічному відділенні з діагнозом нижньобічної правочасткової пневмонії. З анамнезу: протягом тижня до госпіталізації відчувала нездужання, знесилення, періодично відзначала підвищення температури тіла до + 37,8... +38,1 °С.

Не лікувалася і до лікарів не зверталася, тому що має 5-місячну дитину, "було не до себе". За 3 дні до госпіталізації самопочуття погіршилося: підвищилася температура тіла

до 39 °С, з'явився головний біль, сухість у роті, спрага, кашель з "іржавим" мокротинням, біль під правою лопаткою, що посилюється під час дихання. Пацієнтка не могла відкашляти мокротиння.

На час госпіталізації загальний стан середньої тяжкості, температура тіла — 39,1 °С, шкіра бліда, пульс — 104 за 1 хв, ритмічний, задовільного наповнення й напруження.

АТ — 105/60 мм рт.ст. Тони серця ослаблені, ЧДР — 32 за 1 хв, дихання поверхневе. Шкіра волога в зв'язку з посиленням потовиділення. Лікарем призначено постільний режим із дренувальним положенням.

Пацієнтка неспокійна, збуджена, постійно говорить про дитину, яку начебто залишила без догляду, хоча вдома з дитиною свекор і чоловік, дитина на штучному вигодовуванні. Просить, щоб її відпустили додому.

Самостійно проаналізуйте задачі, виявіть незадоволені потреби пацієнта, заповніть листки сестринської оцінки.

А. У відділення госпіталізовано пацієнта, 63 років, із діаг­нозом гострої крупозної лівобічної пневмонії. Під час оцінювання стану пацієнта відзначають: ЧДР — 28 за 1 хв, задишку, вологий кашель, біль підчас дихання; АТ — 140/80 мм рт.ст, пульс — 92 за 1 хв, ритмічний; маса тіла — 50 кг; зріст — 175 см; температура тіла — 38,2 °С. У пацієнта сечовиділення нормальне, випорожнення — 1 раз на 3 доби, вживання рідини — 1,5 л за день, апетит знижений. Хворий скаржиться на загальну слабкість, запаморочення, у зв'язку з чим призначено постільний режим. Хворий апатичний, не думає про власну безпеку під час ходіння (не зашнуровує взуття). Одягається і роздягається самостійно.

Особисту гігієну може підтримувати самостійно, але робить це без будь-якого бажання. Неголений. Відповідає на запитання неохоче, слух знижений. Із бесіди з пацієнтом зрозуміло, що він пенсіонер. Улітку працює на дачі, працездатний. На безсоння не страждає, спить на трьох подушках. Любить денний відпочинок. Не має ніяких захоплень.

Пацієнт палить. Конкретних знань про здоровий спосіб життя не виявлено, інтересу до будь-якої інформації немає. Хворий православний, але ніяких обрядів не дотримується.

Б. У відділення госпіталізовано пацієнта, 80 років. Добовий діурез пацієнта становить 700 мл, випорожнення нерегу­лярні — 1 раз на 4 — 5 днів. Півроку тому він переніс гостре порушення мозкового кровообігу, після чого у нього зали­шилася слабкість у лівій нозі і лівій руці. Спілкування з ним утруднене через те, що він недочуває.

Таблиця 20. Моделі сестринського догляду

Продовження табл. 20

Продовження табл. 20

Продовження табл. 20

Продовження табл. 20

Продовження табл. 20

Лікарська

(медична)

Я Хендерсон

(1966)

Н. Роупер

(1976)

Д.Джонсон (1968)

К.Рой (1976)

Д.Орем (1971)

Зміна пове­дінки може бути зумов­лена сест­ринським втручанням у зв'язку з функціональ­ними змінами

кретних адап­таційних спо­собах

сторонньої допомоги

Роль ме­дич­ної сест­ри

Зводиться до ролі помічника лікаря

Медична сес­тра — помічник лікаря; медична сест­ра — самостій­ний і незалеж­ний спеціаліст

Незалежна — планування догляду. Залежна (до­помога ліка­рям).

Взаємозалеж­на — робота у складі бри­гади

Допомога в діяльності лікаря, але робота неза­лежно від нього

Спеціаліст, що допомагає адаптуватися до дії стре-

СОрІБ

Допомога пацієнту здійснювати самодогляд

Пацієнт погано пам'ятає найближчі події, забуває їсти і пити. Під час оцінювання стану виявлено, що хворий погано хар­чується. Шкіра, язик, губи сухі. Одягнутися і роздягнутися може самостійно, особисту гігієну підтримує самостійно, але робить це без належного бажання. Ходить із трудно­щами через загальну слабкість і нестійкість лівої ноги. Намагається більше лежати.

В. У травматологічне відділення госпіталізовано пацієнтку, 53 років, з діагнозом закритого перелому правої руки. Під час оцінювання стану пацієнтки відзначають: ЧДР — 16 за 1 хв, АТ — 160/90 мм рт.ст, пульс — 80 за 1 хв, ритміч­ний, маса тіла — 92 кг, зріст — 164 см, температура тіла — 37 °С. У хворої сечовиділення нормальне, випорожнення нерегу­лярні, нестійкі (закрепи чергуються з проносами). Пацієнтка багато їсть (апетит посилений), випиває рідини не більше ніж 1,5 л на добу.

У хворої періодично буває запаморочення. Вона нервується, що проливає їжу, тому що їсть лівою рукою; відчуває стурбованість через те, що не може самостійно прийняти душ й вимити голову. Одягається і роздягається самостійно. Пацієнтка віддає перевагу самотності, на питання відповідає неохоче.

Протягом дня рухається недостатньо (дивиться телевізор, спить); засинає важко, але снодійних засобів не вживає. Із бесіди з пацієнткою з'ясувалося, що вона стурбована думкою, що її кістки зростуться неправильно. Хвора хотіла б схуднути, але "не має на це сили волі". Працює бухгалтером, любить в'язати речі для свого 25-річного сина. Іноді, дуже рідко, відвідує церкву. З чоловіком розлучилася давно, вже більше як 14 років тому.

Г. У пульмонологічне відділення госпіталізовано пацієнта, 59 років, із діагнозом гнійного плевриту, правобічного пара­лічу. Під час оцінювання стану пацієнта: ЧДР — 26 за 1 хв, задишка, кашель, дренажна трубка у плевральній порож­нині; АТ — 140/80 мм рт.ст., пульс — 96 за 1 хв; маса тіла — 76 кг, зріст — 167 см; температура тіла — 36,6 °С. У реанімаційному відділенні хворому введено назогастраль-ний зонд (пацієнт не може вживати їжу і рідину черем рот), встановлено постійний катетер (до катетеризації мало місце нетримання сечі). Спостерігають нетримання калу.

Через правобічний параліч пацієнт прикутий до ліжка, без

сторонньої допомоги не може змінити положення тіла.

Шкіра чиста, з поверхневими ушкодженнями, пролежнів

немає, язик сухий, вії злиплися.

Сон поганий. Важко відрізнити сон від непритомного стану.

Пацієнт неспокійний. Із бесіди з родичами з'ясовано, що

він має двох дорослих дітей, які працюють, дружину, сам

тимчасово не працює.

Родичі'погано розуміють серйозність захворювання.

Д. До відділення немовлят госпіталізовано дитину віком 11 міс із діагнозом обструктивного бронхіту. Під час оцінювання стану дитини відзначають: ЧДР — 48 за 1 хв, пульс — 90 за 1 хв, задишка з утрудненим видихом, кашель непродуктивний, явища дихальної недостатності, температура тіла — 37,8 °С.

Дитина неспокійна, плаче. Відмовляється їсти й пити. Протягом останніх 2 год спостерігалося багаторазове блювання.

На шкірі — плями яскраво-рожевого кольору, з лущенням і розчухуваннями. Зі слів мами з'ясували, що на початку хвороби вона давала дитині мед, після чого з'явилися висипання на шкірі.

Живіт під час пальпації безболісний. Випорожнення нор­мальні, останнє сечовиділення було 3 год тому, Дитина захворіла вперше, мати розгублена, не знає, як доглядати за нею в подібній ситуації.