IV. Контроль початкового $& * рівня знань щг

1. У пацієнта на шкірі грудної клітки виявлено шкірне за­
хворювання — екзему. Йому не можна проводити таку
процедуру:

а) постановка банок;.:;

б) постановка гірчичників; |

в) прикладання зігрівального компресу; Ц

г) прикладання лікарського компресу. ■. І

2. Після застосування міхура з льодом можуть з'явитися таЦ
ускладнення: '*............................;>.'■*,1

а) пухирі на шкірі; * ^и' -

б) прорив інфільтрату; •■ ^!/

в) затвердіння інфільтрату; ^ї(^^ґ * *''

г) покривання шкіри виразками. ■*■-' Ч

3. Холодний компрес (примочку) прикладають у таЖощу
випадку: ' ^

а) напад ядухи;

б) ниркова колька;

в) інфільтрат, що нагноївся;

г) забій.

4. Постановка банок подразнює такий вид рецепторів

а) терморецептори; •«,] ₍

б) барорецептори; _:._їл,₍

в) хеморецептори;

г) смакові рецептори.

5. Для запобігання переохолодженню міхур із льодом ставлять:
а) через 10 хв; А) на 10 хв;

6} через 20 хв; Б) на 20 хв;

в) через 30 хв; В) на 40 хв;

г) через 1 год. Г) на 1 год.

6. Протипоказанням до застосування п'явок є захворювання:

а) тромбофлебіт; _п '""-"

б) гіпотонія;

в) інфаркт міокарда;

г) стенокардія. <_й

7. Застосування гірчичників протипоказано при такому патоло­
гічному стані: хдїчіі ■?■

а) радикуліт; ■_ігм,_ч,».^,!*^. *ил;;*5Л ю\,.і-аш

б) запалення легенів; і ' ';удт^зз ^!'->г

""■................................... " "....................... '......... ■"'■'"■......... '^{;..........................} """"" ""'~' 75

8.

9.

в) запалення трахеї (трахеїт); 391'

г) пухлина легенів.

Назвіть ознаку правильного застосуваі$р§г гірчичників:

а) поява дрібних пухирців на шкірі;;>"*..

б) відсутність почервоніння шкіри;

в) відчуття печіння;

г) відсутність відчуття печіння.
Діючою речовиною в гірчичниках є така:

а) фітонциди;

б) органічні кислоти; ^

в) ефірні олії;

г) фенольні сполуки;

д) спирти. -_п

Перед проведенням лікувальної ванни її протирають 0,5%
розчином "Дихлор-1 "протягом такого терміну:
^а) ЗО с; _іЧ,.₍,Ь,а,і ияі-'оь. ->и

о^ £ хв, ' ™* -'* '' ■-,'■

в) 15 хв; ■,... ..^.-,'г-

г) 30 хв.

VI. ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ

Механізм дії фізіотерапевтичних процедур, їхні види.

Фізіотерапія (гр. рпузіз — природа і Шегареіа — лікуван­ня) — це вплив на організм різноманітними фізичними чин­никами (вода, тепло, холод, світло, електричний струм, ультразвук тощо) з лікувальною і профілактичною метою.

Шкіра — широке рефлекторне поле. У разі впливу на шкір­ні покриви виникають певні функціональні зміни в органах і тканинах — подразнення нервових рецепторів шкіри, зміна судин­ного тонусу, метаболізму клітин тощо — за принципом рефлек­торних реакцій зі шкіри на внутрішні органи і тканини. Право пацієнта мати інформацію про процедуру. Необхід­ність згоди пацієнта на проведення процедури.

Сестринський персонал зобов'язаний:

— уточнити в пацієнта розуміння мети процедури, яка має
відбутися;

— пояснити перебіг процедури;

— попередити пацієнта про можливі неприємні відчуття (біль,
відчуття печіння тощо) та про необхідність повідомити про
це сестру;

— отримати згоду пацієнта на проведення процедури;

— у випадку відмови пацієнта від процедури уточнити в

лікаря подальшу тактику. Постановка банок.

Протипоказання:

Туберкульоз легенів, легеневі крово­течі, кахексія, лихоманка, злоякісні новоутворення, загальне збуджен­ня. Банки не ставлять дітям у зв'язку з малою товщиною грудної клітки

Акцентувати увагу на дотриманні техніки безпеки під час постановки банок.

Для запобігання можливим ускладненням під час виконання процедури необхідно дотримуватися таких правил:

— ватний тампон надійно закріпити на корнцанзі (щоб уник­
нути його падіння на пацієнта або постіль під час проведення
процедури);

— виключити потрапляння крапель спирту на шкіру або пос­
тільну білизну, для чого необхідно щільно притиснути ватний
тампон, змочений спиртом, до внутрішніх країв флакону зі
спиртом, потім енергійним рухом струснути зайвий спирт
з тампону і лише потому запалювати його;

— щоб уникнути випадкового загоряння, флакон зі спиртом
слід щільно закрити і відставити в бік;

— довге волосся на голові пацієнта слід прикрити пелюш­
кою, щоб уникнути його займання;

— для того щоб палаюча сірка з сірника не відскочила в об­
личчя медичному працівникові або на тіло пацієнта, запалювати
сірник необхідно рухом зверху вниз і в бік від ліжка пацієнта;

— уникати опіку шкіри розпеченими краями банки, для чого
гніт, що горить, вносити у банку не довше як на 0,5 —1с.
Відповідно до алгоритму дій відпрацюйте техніку постановки
банок.

Застосування гірчичників.

Показання:

Гострі запальні процеси верх­ніх дихальних шляхів (тра­хеїт, бронхіт), біль у ділянці серця, гіпертонічний криз

Відповідно до алгоритму дій відпрацюйте техніку поста­новки гірчичників.

Застосування компресів. Охарактеризуйте види компресів, показання і протипоказання (схема 18).

Схема 18. Види компресів

78

А) холодний компрес (примочка). Показання і протипока­зання.

Відповідно до алгоритму дій відпрацюйте техніку постановки холодного компресу.

Б) гарячий компрес (припарка). Показання і протипоказання. Відповідно до алгоритму дій відпрацюйте техніку постановки гарячого компресу.

В) зігрівальний компрес. Показання і протипоказання. Відповідно до алгоритму дій відпрацюйте техніку постановки зігрівального компресу.

6. Застосування грілки, міхура з льодом. Показання і протипока­
зання.

Відповідно до алгоритму дій відпрацюйте техніку наповнення грілки, міхура.

7. Поняття про водолікування.

Вивчіть матеріал про застосування водолікувальних процедур, перепишіть табл. 5 до щоденника практичних занять і заповніть її.

79

Таблиця 5. Характеристика основних водолікувальних процедур

МАТЕРІАЛ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ

Водолікування — це різноманітні способи зовнішнього застосування води з лікувальною і профілактичною метою, загальними властивостями яких є температурна, механічна і хімічна дія. Формування реакції-відповіді організму на дію водолікувальних процедур відбувається складним рефлек­торним шляхом через центральну нервову систему. Під час рефлекторного подразнення шкіри здійснюється вплив на важливі процеси в організмі — теплорегуляцію і обмін речовин, серцево-судинну, нервову та ендокринну системи, дихальну функцію та імунні процеси.

Види водолікувальних процедур

Загальні холодні (температура води нижча 20 °С, тривалість 1 — 3 хв) і прохолодні (температура + 20... +30 °С, три­валість 3 — 5 хв) процедури, які сприяють підвищенню тонусу серцево-судинної системи, поліпшують венозний кровообіг і лімфоутворення, посилюють обмін речовин, підвищують артеріальний тиск; справляють тонізувальний вплив на нервову систему, що виражається у відчутті бадьорості, піднесенні сил, працездатності.

Гарячі водолікувальні процедури (понад 39 °С) протягом перших хвилин спричиняють спазм судин, підвищують обмін речовин, тонус серцево-судинної системи. Дуже швидко ця фаза змінюється зниженням тонусу серцево-судинної системи, пригніченням нервової системи. Через деякий час може настати небезпечна перевтома нервової та серцево-судинної систем. Тривалість приймання гарячої ванни — 5 —10 хв.

В. Помірно теплі процедури (+ 36... +38 °С). Короткочасні процедури (5— 10 хв) підвищують тонус серцево-судинної системи, посилюють обмін речовин, діють заспокійливо на центральну нервову систему, поліпшують сон.

Г. Ванни і душі індиферентних температур { + 33... +36 °С; температура води близька до температури тіла) спричи­няють виразну заспокійливу дію, сприяють зниженню артеріального тиску, поліпшують сон.

Д. Лікарські ванни:

а) ванни хвойні (температура води +36...+ 37 °С) спричи­
няють тонізувальну дію на організм. До прісної води
додають хвойний екстракт заводського виготовлення або
хвойний настій (готують шляхом кип'ятіння 300 г хвойних
голок у 3 л води протягом 10 — 20 хв);

б) ванни сульфідні (температура води +34,.,+ 35 °С, її посту­
пово знижують до +32... + 30 °С, тривалість 10—15 хв}
рекомендовано пацієнтам із захворюваннями серцево-
судинної системи, з поліартритом, радикулоневритом
(температуру води поступово збільшують до +37... +38 °С).

Е. Загартовувальні водні процедури (обливання, обтирання) проводять водою температури +30... +32 °С, а потім поступово охолоджують до 20 °С і нижче з наступним енергійним розтиранням шкіри грубим рушником до її почервоніння. Дія — підвищення опору організму, тонізувальний вплив.

Є. Місцеві ванни (ручні й ножні) призначають у разі за­хворювань суглобів, шкіри на 10 — 20 хв. Вони можуть бути гарячими або теплими. Призначають також для загального впливу на організм (гарячі гірчичні ванни для ніг).

Примітка: Водолікування звичайно проводять у вигляді курсу (10—15 процедур через день тривалістю 10 — 15 хв). Душі проводять щоденно тривалістю по 2 — 5 хв. Після кожної водної процедури, особливо ванни, необхідний відпочинок.

Використовуючи знання про проведення повної санітарної обробки пацієнтів, складіть алгоритм проведення водних процедур (ванни: холодні, гарячі, індиферентні, місцеві, лікувальні).

8. Ознайомтеся з основними сестринськими втручаннями в разі ризику переохолодження пацієнта.

6—1-3468 81

9. Гірудотерапія. Показання, протипоказання.
Обговоріть техніку постановки п'явок відповідно до
алгоритму дій.

10. Складіть план сестринських втручань у разі такої проблеми
пацієнта, як страх під час постановки п'явок.